Ігор Качуровський у 1949 році
Того ж року їхня родина виїхала до Арґентіни, де "вірші й поети нікому непотрібні". Хоч, правда, один таборовий "діяч" теж казав йому, що "Україна не потребує поетів"! В Арґентіні вони оселились в найубогішому передмісті Буенос-Айресу, де доми з бляхи, повітря затруєне смородом різниць, а небо застелене чорною хмарою диму з електрівні. Минуло 20 років тяжкої праці звичайним робітником портової залізниці. Доводилося йому бути вантажником на складі, асфальтувати вулиці під нестерпним, палючим сонцем і виконувати іншу тяжку працю.
Лише наприкінці 50-тих років він опановує еспанську мову, ставиш вільним слухачем Графотехнічного інституту (щось на зразок школи письменників). Останнім часом він прихоцис з праці, скидав комбінезон і йшов сам до університету чигати лекції для студентів. Але це давало лише підробіток, а не заробіток.
В ті роки, переважно суботніми вечорами, він написав поему "Село", кишенькову монографію "Новеля як жанр", повість <>3а.іізний куркуль", другу книжку поезій "В далекій іаиапі" (1956), опрацював капітальну монографію "Строфіка", дві чудові КНИЖКИ прози — "Шлях невідомого" і "Дім над кручею", потім дві талановиті збірки лірики — "Надвечір'я" і "Пісня про білий парус", до якої ввійшли й переклади з еспанської та інших мов.
Після падіння другої диктатури Перона, матеріяльні умови в Аргентіні покращали, і він з батьками купив за містом шмат землі, де вони побудували дім.
Довший час Ігор Качуровський був відірваний від літературного життя, не мав ширших зв'язків з українськими письменниками, що жили по інших країнах. Лише пізніше налагодилося листування з поетом Михайлом Орестом, чия смерть V березні 1963-го року була для нього такою ж болючою, як і смерть матері того ж року.
Ще в Зальцбурзі Ігор Качуровський був знайомй з Юрієм Кленом, Дскією Гуменною, Петром Волиняком та Іваном Ко-шелівцем. В Аргентіні його в'язала дружба з скульптором Ко-стем Бульдином, Олексою Сацюком, Анатолем Галаном і з ар-гентінським журналістом Гейно Цернаском, що в минулому був улюбленим учнем Миколи Зерова. Живучи в Буенос-Айресі, Ігор Качуровський часто виступав з читанням своїх творів і з доповідями на літературні теми. У 1963-64 рр. викладав стару українську літературу (княжа доба) і старослов'янську мову на курсах славістики при Католицькому університеті, а в 1968 му році читав еспанською мовою курс російської літератури "пара градуадос" при університеті Спасителя.
Одружившись з Лідією, дочкою маляра Бориса Крюкова й акад. мачярки Ольги Гурської, переїхав до Мюнхену, ставши працювати в Радіо "Свобода".
У Мюнхені наш письменник і літературознавець захистив в УВУ дві дисертації: докторську на тему: "Давні слов'янські вірування і їх зв'язок з індо-іранськими релігіями та габіта-ційну (іспит на звання доцента) на тему "Основні функції літератури". Тепер щороку д-р І. Качуровський читає лекції в УВУ на літніх семестрах: "Напрямки української літератури", "Українська література між двома війнами", "Віршознавство" й "Основи аналізи мовних форм" (стилістика).
Його літературні й наукові праці високо оцінили такі видатні фахівці, як Волод. Державин, Микола Глобенко, Лев Ребет, Микола Неврлі (чеський україніст), Гейно Пернаск,
Емануїл Райс, Тетяна Фесенко (рос. філолог), Анатоль Куз-нецов, Наум Коржавин, Ігнатій Шенфельд, Юрій Терапіано, Борис Філіпов, Олексапдер Варді та ін. Найкращі переклади нашого поста чужими мовами здійснили — Лідія Алєксєєва (російською) і Ватсон Кірконелл (англійською).
Заслужену й авторитетну оцінку як літературного радіокоментатора Ігор Качуровський дістав від українця — поета Миколи Руденка. У листі, з дня 17. 12. 1975 р., він писав:
"Дорогий Ігоре! ... Я глибоко шаную Ваш труд. Бачу: Ви цілком вільно орієнтуєтесь у світовій літературі й філософи. Широко, повно, безкомпромісно, Ваші судження не просто влучні— вони позначені справді високою культурою, добрим смаком і, щиро кажучи, не аби-яким талантом. Радий, що Ви, так само, як і я, високо цінуєте Плужника і Л. Перво-майського. З останнім упродовж ЗО років ми були дуже близькими друзями" ...
Жанри творчости Ігоря Качуровського не обмежуються згаданими вище: він і автор дитячої казки-поеми "Пан Коць-кий" (до ілюстрацій Бориса Крюкова), яка ще чекає свого видавця, до його жанрових здобутків належить і так звана "готична новел я" та низка інших праць.
Значним кроком вперед у прозовій творчості Качуровського стали його прецікаві повісті, зокрема "Шлях невідомого" та "Дім над кручею". Про перший з них відомий теоретик літератури проф. В. Державин ще в Німеччині писав: "Шлях невідомого" — найцікавіший твір за останні 10 років. В самій Австралії, як довідуємось, нього твору було продано близько 800 примірників. Подібний успіх мала й повість "Дім над кручею". Це захоплюючі сторінки долі молодої людини у вирі Другої світової війни, коли ту людину бачимо і на становищі дезертира, що ховається від мобілізації до червоної армії, потім в ролі червоноармійця, зрештою, вона потрапляє в німецький полон, тікає звідти, блукає лісами в напрямку рідної землі, хапають її червоні партизани, тікає знову і останньою хвилюючою сценою змальовано, як її майже непритомну привозять до рідної хати. Це короткий сюжет "Шляху невідомого". З не меншою цікавістю читається і "Дім над кручею", де показана подальша доля героїв твору. До речі, "Шлях невідомого" переклав англ. мовою й видав Юрій Ткач в Австралії. Коментатор радіовисильні з Мельборну відзначав появу нього цікавого твору англійською мовою. Він казав: ... "Ми мусимо радіти, шо маємо доступ до цього гарного українського письменника ... Відмінні оповідання, відмінна книжка, що її переклав молодий новий австралієць, приносить нам відомості про іншу культуру, іншу країну"... До речі, радіокоментатор сам знаний австралійський письменник. Були добрі відгуки і в австралійських поважних часописах. У щоденникові "•ТЧ> Атіятгаїіап" рецензентка Марґарета Сміт помістила огляд на англійський переклад "Шляху невідомого" ("Because deserters are immortal"), підкреслюючи, що "цей твір в деяких відношеннях можна порівняти з творами російських клясиків". Також зазначає, що в книжці змальована жорстокість як радянської влади під час останньої війни, так і німецької та показано нещасливу долю цивільного населення. Окремо репортерка етнічного радіо з Сіднею, зацікавившись цим твором, мала інтерв'ю з його перекладачем, Юрієм Ткачем.