Українською мовою п'єса перекладена вперше.
ПРИМІТКИ ДО "ЦИМБЕЛІНА"
С. 164. Дійові особи.— Серед імен персонажів є не лише давньоримські, а й сучасні італійські імена (Луцій, Постум — Філаріо, Якімо).
С. 166. Ні в кому так щасливо не єднались У зовнішності й суті — досконалість.— Один з постулатів раннього Відродження. Гармонія повинна лягти в основу людської особистості, позначеної поєднанням зовнішньої і внутрішньої досконалості. Це твердження вже не типове для пізніх творів драматурга, де частіше зустрічається розлад між зовнішністю та суттю. Касібелан.— За "Хронікою" Голіншеда, дядько Цимбеліна — король Британії. Тенанцій — батько Цимбеліна, брат Касібелана. Леонат (латин.).— Популярний у XVI ст. словник Робертуса пояснює походження цього імені: "Леонатами" називалися "доблесні мужі, єдинокровні за материнською лінією з Александром Македонським". ...у пажі Бере собі...— анахронізм у тексті: пажів за часів Стародавнього Риму не було.
С. 168. Хоч би вмочала ти перо у жовч.— За часів Шекспіра в чорнило додавали трохи тваринної жовчі.
С. 170. ...чому Я не пастушка проста? Чом мій Постум — Не син сусіда-чабана! — Мотиви оспівування гармонійного існування на лоні природи присутні майже в усіх творах останнього періоду творчості драматурга (наприклад, у "Зимовій казці").
С. 182. Аби не битись, Як ті парф'яни, на бігу чи зразу Не бігти відсіля.— Парф'яни — племена, які в давнину жили на південно-західних від Каспійського моря землях. Під час бою парф'яни нібито пускалися бігти навтіки, а потім раптово зупинялись і закидали ворога стрілами.
С. 187. Галлія — історична область Європи, до якої входила територія сучасної Північної Італії, Франції, Люксембургу, Бельгії, частини Нідерландів і Швейцарії. Галлію з VI ст. до н. є. населяли кельти, яких римляни називали галлами (звідки й назва — "Галлія").
С. 190. Тарквіній Пишний — останній з напівлегендарних царів Риму (VI ст. до н. є.). У тексті мова йде, власне, про його сина Секста. За легендою, Секст зґвалтував Лукрецію, дружину знатного римлянина Публія Колла-тіна. Самогубство Лукреції призвело до народного повстання проти влади Тарк-вінія та вигнання Тарквінія і Секста з Риму. Цей сюжет використано в поемі Шекспіра "Лукреція". Цітерея (Цітера, Кіферея, латин.)-одне з імен Венсри (Афродіти). Походить від назви острова Кіфера, де стояв храм богині.
С. 191. ...вузол Той Гордіїв твердий.-Гордій — легендарний цар Фрігії. Був звичайним хліборобом. Коли на ярмо його волів сів орел, віщунка провістила Гордію царську корону. Він справді став царем, а славетне ярмо, зав'язане складним вузлом, поставив у храмі. Вважали, що той, хто розплутає його, стане володарем Азії. Славетний "Гордіїв вузол" нарешті розрубав мечем Александр Македонський. Звідси вираз: "розрубати Гордіїв вузол", тобто вирішити заплутану справу з допомогою сили.
Назва книги, яку читає Імогена ("Повість про Філомєлу і Терея"), має йИ тексті особливе значення: вона нібито провіщає майбутній злочин Якімо.
С. 193. Кай Луцій — персонаж, створений уявою Шекспіра.
С. 197. Юлій Цезар Гай (102 або 100 до н. є,-15.ПІ.44 до н. є.) — державний і політичний діяч Стародавнього Риму, полководець. З 44 до н. є.— довічний диктатор і цензор. В 58-51 pp.-до н. є., будучи проконсулом провій-ції Цізальпійської, а потім Нарбонської Галлії, Юлій Цезар підкорив Римові всю Заальпійську Галлію. Британію Юлій Цезар завоював у 55-54 pp. до н. є.
С. 199. Цариця Клеопатра .з пишним почтом Стрічає римського войовника...— Мається па увазі зустріч цариці Єпшту Клеопатри й римського полководця Марка Антонія, що її зображено в п'єсі Шекспіра "Антоній і Клео-патра". Антопій Марк (бл. 83 — ЗО до н. є.)-римський політичний діяч і пол-і ководець, з 44 р. до н є.— консул. Клеопатра VII (60 до н. є.-ЗО до н. є.) — остання цариця Єгипту (з 51 до н. є.) з династії Птолемеїв. Підтримувала Марка Антонія в його боротьбі проти Октавіана.
С. 200. ...неначе василіск, Мене злим оком пропікає! — Міфологіч< не чудовисько з тілом змії й золотою короною на голові. За давніми уявлення-, ми, василіск нібито міг убивати своїм поглядом.
С. 202. ...що й старий Сатурн би розпалився, Узрівши...— Сатурн — давньоіталійський бог сівби та землеробства. Згодом культ Сатурна ототожнює-і ться з культом Крона. Сатурн стає втіленням вічності. За тогочасними астролог гічними уявленнями, люди, народжені під знаком Сатурна, вважалися мелаихо" лійними, позбавленими емоційності. Саме в цьому значенні і згадує Сатурна Постум.
С. 204. ...та не про нас Хвалився потім, що "прийшов, побачив І переміг." — За Плутархом, так Юлій Цезар сповістив римський Сенат про свою блискавичну перемогу над понтійським царем Фарнаком при Зелі в 47 р. до н, є. Светоній в біографії Цезаря розповідає, що ці слова було написано на дошці, яку несли до Рима під час тріумфального повернення Цезаря. Звитягу Британці святкували в граді Луда...— Давня назва Лондона. "В "Хроніці" Го-ліншеда розповідається про те, як британський король Луд, батько Тенанція і Касібелана, надзвичайно уподобав собі місто Troynovant. Згодом воно було перейменоване на "Місто Луда".
С. 205. Мульмутій.— За Голіншедом, Мульмутін, син короля Кор-нуела Клотона, був "першим з королів Британії, якого увінчали золотою короною". ...наш Август Кесар...— Август (до 44 р. до н. є.— Гай Октавій, з 44 р. до н. є.— Юлій Цезар Октавіан, з 27 р. до н. є— Гай Юлій Цезар Октавіан Август — римський імператор (23.ІХ.63 до н. є.— 19.VIII.14 н. є.). Племінник Юлія Цезаря, який усиновив його й оголосив у заповіті своїм спадкоємцем. У 27 р. до н. є. дістав від Сенату титул Августа ("священного"). Август, який помер в 14 р. н. є., не міг бути супротивником Цимбеліна, що царював у Британії трохи пізніше. Дав титул лицарський; у нього я Всі молоді літа служив.— Анахронізм у тексті. У Стародавньому Римі не існувало ритуалу посвячення в лицарі. Паннонія повстала, Далмати піднялись...— Неточність у тексті. Повстання проти римського панування в Паннонії та Далмації вибухнуло за часів Цим-белінового батька, Тенанція. Паннонія — одна з південнодунайських областей Римської імперії. Жителі Паннонії були за походженням іллірійцями. Перші відомості про Паннонію знаходимо в документах часів імператора Августа, який, ще будучи тріумвіром, підкорив цей край владі Риму. Далмація — історична область в Югославії. В давнину її населяли племена іллірійців (у тому числі далматів). З І ст. її. є. Далмація — римська провінція. Племена далматів та панноиійців повстали проти влади Риму, але після тривалої боротьби були підкорені, причому Паннонія остаточно перетворилась на римську провінцію (9 р. до н. є.).