Жан Жироду
ТРОЯНСЬКОЇ ВІЙНИ НЕ БУДЕ
Драма на дві дії
Переклад з французької: Віктор Часник
Переклад люб'язно надано його автором
ДІЯ ПЕРША.
Домінуюча над довкіллям тераса стіни городу
з уступами. Навколо ряд інших підвищень.
Сцена перша.
А н д р о м а х а, К а с с а н д р а, м о л о д а с л у ж н и ц я.
А н д р о м а х а. Троянської війни не буде, Касандро!
К а с с а н д р а. Я готова посперечатися з тобою, Андромахо.
А н д р о м а х а. Гонець, посланий греками, правий. Його чудово зустрінуть. Крихітку Олену йому повернуть, та ще в упаковці.
К а с с а н д р а. Йому нагрублять. Йому не повернуть Олену. І троянська війна буде.
А н д р о м а х а. Так, якби Гектора не було тут. .. Але ось, Касандро, ось ... Ти чуєш звуки труби? В цю хвилину він з перемогою повертається в місто. Я думаю, він скаже своє слово. Коли він йшов три місяці тому, то поклявся мені, що ця війна остання.
К а с с а н д р а. Так, остання. А за нею його чекає інша.
А н д р о м а х а. І як тобі не набридне всюди бачити і передбачати лише жахливе.
К а с с а н д р а. Я нічого не передбачаю, Андромахо. Я нічого не провіщаю. Я тільки добре усвідомлюю те, що на світі існують дві дурниці — дурість людська і дурість природи.
А н д р о м а х а. Чому Троянська війна повинна бути? Парис не дорожить більше Оленою. А Олені набрид Парис.
К а с с а н д р а. Наче в них справа!
А н д р о м а х а. А в чому ж справа?
К а с с а н д р а. Парис не дорожить більше Оленою! Олені набрид Парис! Ти коли-небудь бачила, щоб доля цікавилася голими запереченнями?
А н д р о м а х а. Я не знаю, що таке доля.
К а с с а н д р а. Я тобі скажу. Це просто прискорена форма часу. Це страшна річ.
А н д р о м а х а. Для мене абстрактні поняття невиразні.
К а с с а н д р а. Ну що ж. Вдамся тоді до метафори. Уяви собі тигра. Що ти розумієш? Це метафора для дівчат. Сплячого тигра.
А н д р о м а х а. Та не буди його, хай спить.
К а с с а н д р а. Охоче на це погоджуся. Але твердження його пробудять. А ними повниться вся Троя.
А н д р о м а х а. Чим повниться вона?
К а с с а н д р а. Словами, що стверджують, ніби світ і управління світом належить взагалі людям, і зокрема троянцям і троянкам.
А н д р о м а х а. Мені незрозуміло це.
К а с с а н д р а. Адже зараз Гектор повернувся в Трою?
А н д р о м а х а. Так. Ось цієї миті до своєї дружини поспішає він.
К а с с а н д р а. І дружина Гектора повинна подарувати йому дитину.
А н д р о м а х а. Так, у мене буде дитина.
К а с с а н д р а. А хіба все це не суть твердження?
А н д р о м а х а. Не лякай мене, Кассандро.
М о л о д а с л у ж н и ц я (проходячи повз них з білизною). Який чудовий день, пані!
К а с с а н д р а. Так? Ти вважаєш?
М о л о д а с л у ж н и ц я (йдучи). Для Трої настав сьогодні самий чудовий весняний день.
К а с с а н д р а. Бачиш, навіть прачка і та щось стверджує.
А н д р о м а х а. О! Справді, Касандро! Як ти можеш говорити про війну в такий день? Щастя падає на землю.
К а с с а н д р а. Як сніг!
А н д р о м а х а. І разом зі щастям — краса. Поглянь на це сонце. Вся Троя блищить і переливається перламутром більше, ніж глибини моря. Від кожної рибальської халупи, від кожного дерева доноситься шепіт раковин. Якщо люди нарешті знайдуть щастя жити в мирі, — так це тільки в такий день, як сьогодні ... В такий день вони незлобиві ... і відчувають себе безсмертними ...
К а с с а н д р а. Так, і паралітики, яких винесли на пороги їхніх помешкань, теж відчувають себе безсмертними.
А н д р о м а х а. І добрими ... Поглянь на цього вершника з передового загону. Він підвівся на стременах і нахилився, щоб приголубити кошеня, що притулилося в амбразурі кріпосної стіни ... Можливо, сьогодні перший день згоди між людьми і тваринами.
К а с с а н д р а. Ти схвильована і говориш зайві слова. У тривозі рок, о Андромахо!
А н д р о м а х а. Хвилюються дівчата, у яких немає чоловіків. Твоїм словам не вірю.
К а с с а н д р а. Даремно. Ах, Гектор повернувся в ореолу слави до своєї чарівної дружини ... А паралітики, сидячи на своїх лавках, уявляють, що вони безсмертні ... Але ось рок відкрив очі ... потягується ... Так, в такий день можливо, що на землі настане мир ... А рок плотолюбно облизується від задоволення ... Так, у Андромахи буде син ... І вершники нахиляються і пестять кошенят на мурі ... Рок підходить ...
А н д р о м а х а. Мовчи!
К а с с а н д р а. Він тихо піднімається по сходах палацу. Він мордою штовхає двері .. Ось він ... ось він ...
Голос Г е к т о р а: "Андромахо!"
А н д р о м а х а. Ти брешеш ... Це Гектор!
К а с с а н д р а. А хто казав тобі інше?
Сцена друга.
А н д р о м а х а, К а с с а н д р а, Г е к т о р
А н д р о м а х а. Гекторе! ..
Г е к т о р. Андромахо! (Обіймаються). Привіт тобі, Кассандро. Будь добра, Париса поклич. І як можна швидше! Кассандра зволікає. Ти хочеш щось сказати?
А н д р о м а х а. Не слухай її! .. Вона скаже що-небудь страшне.
Г е к т о р. Говори.
К а с с а н д р а. Твоя дружина носить дитину. (Пішла)
Сцена третя.
А н д р о м а х а, Г е к т о р.
Гектор обнявши Андромаху, підводить її до кам'яній лаві, сідає поруч з нею. Коротка мовчанка.
Г е к т о р. Син? Дочка?
А н д р о м а х а. А кого ти хотів створити?
Г е к т о р. Тисячу синів ... тисячу дочок!
А н д р о м а х а. Чому? Хіба ти обіймав пару тисяч жінок? Тебе чекає розчарування. Це буде один син ... єдиний.
Г е к т о р. Є всі підстави думати, що буде син. Після воєн народжується більше хлопчиків, ніж дівчаток.
А н д р о м а х а. А перед війнами?
Г е к т о р. Давайте облишимо війни та відпустимо війну... Вона закінчилася. Забрала твого батька, брата, але повернула чоловіка.
А н д р о м а х а. Вона занадто милостива. Але вона візьме своє.
Г е к т о р. Заспокойся. Ми їй більше не надамо такого випадку. Зараз я тебе покину, щоб там, на площі, урочисто закрити ворота війни! Вони більше ніколи не відкриються.
А н д р о м а х а. Закрий їх. Але вони все одно відкриються.
Г е к т о р. Ти навіть можеш сказати, в який це буде день?
А н д р о м а х а. У день, коли хліба вкриються позолотою і зігнуться під вагою зерна, коли виноградні грона наллються соком, коли житла будуть сповнені щасливими парами.