Що за подія?.. З намету, здаля,
Чую: лунає лункий твій лемент.
На троянок жах, наче смерч, упав,
Душі їм зціпив — ридають гуртом
Над своєю недолею в шатрах.
ГЕКАБА
О доні! На суднах аргоських уже
Весляр за весло береться.
ПЕРША ПОЛОВИНА ХОРУ
Ой, годино лиха!..
160] Що надумали? Горе! В морську далину
Повезуть мене, бідну, з вітчизни?
ГЕКАБА
Не знаю… Та жду біди.
ПЕРША ПОЛОВИНА ХОРУ
Гай-гай!.. Гай-гай!..
Про важкі свої біди почуєте ви,
Нещасливі троянки. Виходьте ж усі —
Вже в дорогу зібрались аргосці.
ГЕКАБА
Ой-ой!..
Лиш не виводьте сюди [205]
Божевільну Кассандру,
Доньку, на глум аргосцям —
170] Болем біль мій не множте.
Пропала ти, Троє нещасна!
Нещасні й ті, що лишають тебе
Навіки — живі чи мертві!
З намету виходить друга половина хору.
ДРУГА ПОЛОВИНА ХОРУ
Антистрофа І
Із намету тремтливо ступаю крок,
Агамемнона бранка, й почути боюсь
Од тебе, владарко: чи вбити мене
Рішили аргосці?.. Чи в путь морську
Вже готові, ударивши веслами,
Повести бистрохідні судна?..
ГЕКАБА
180] О доню, ще тільки займалось на світ,
Я мліла вже тут із жаху.
ДРУГА ПОЛОВИНА ХОРУ
А чи вісник данайський прибув уже?
Кому слугуватиму, бідна?..
ГЕКАБА
На жереб недовго ждать…
ДРУГА ПОЛОВИНА ХОРУ
Гай-гай!..
Хто з аргосців мене або з фтійських мужів
За рабу собі візьме? Чи в край острівний
Повезе хтось — далеко від Трої?..
ГЕКАБА
Ой-ой!..
Де ж то і в кого служить
Буду я, сивочола —
190] Трутень, померлої образ,
Тіней зблідлих подоба?..
Поріг пильнуватиму в сінях?
Чужих дітей забавлятиму…я —
Вчорашня владарка Трої?..
ХОР
Строфа II
Гай-гай! Гай-гай! Чи стане сліз,
Щоб долю таку оплакать?..
За верстатом ідейським не ткать мені, [206]
Не брати човника в руки.
Востаннє дивлюсь я на рідних своїх,
200] Востаннє. Ще важчої долі я жду:
Чи з ахейців кому буду в ложі служить, —
Хай та ніч буде проклята й доля! —
Чи з Пірени, священних черпаючи хвиль,
Я носитиму воду — рабиня з рабинь.
О якби пощастило потрапить
У славетний, блаженний Тесеїв край!..
Тільки б вирів Еврота не бачить,
Де ненависна всім нам Єлена живе,
Де в неволі зустріти б мені довелось
210] Менелая, що Трою спустошив.
Антистрофа II
Пенеєм омитий священний край,
Олімпа підніжжя славне,
Де всього у достатку є — чула я —
Де ниви рясноврожайні, —
Туди б подалась я, коли б не змогла
Ступить на Тесеєву землю святу.
Чи в країну Гефеста, де Етна-гора,
Що напроти рівнин фінікійських,
Гір Сіцілії матір; я чула, що їй,
220] Переможній, належить почесний вінок.
Чи в місцевість, що всім вона видна,
Хто судном борознить іонійську хлань,
Де пливе з-поміж рік найславніший,
Що русяве волосся в огненно-руде
Перемінює — Кратій; залюднений край
Він нектарними росами живить.
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Та вжб он од війська данайського
Йде вісник сюди, з новиною йде
Розгонистим кроком. Ой, що ж то нам
230] Він несе? Що накаже? Уже ж бо ми —
Під ярмом дорійського краю…
Входить Т а л ф і б і й.
ТАЛФІБІЙ
Не раз, Гекабо, я до Трої шлях верстав —
Ти знаєш це — як вісник війська грецького.
Давно тобі відомий; нині рішення
Загальне я, Талфібій, сповіщу тобі. [207]
ГЕКАБА
Ось чого, жінки-троянки,
Я боялася давно!..
ТАЛФІБІЙ
Уже вам жереб випав. Це жахало вас?
ГЕКАБА
То куди ж то плисти? В фессалійський край,
240] у кадмейський чи фтійський судилось нам?
ТАЛФІБІЙ
Попливете у різні: згідно з жеребом.
ГЕКАБА
То в чиїх ми руках? Хоч одній із нас
Доля всміхнеться ще?
ТАЛФІБІЙ
Скажу по черзі, не гуртом запитуйте.
ГЕКАБА
Хто ж то дочку мою волею жереба
Вибрав — Кассандру бідну?
ТАЛФІБІЙ
Як дар окремий Агамемнон взяв її.
ГЕКАБА
Щоб гордій спартанці служкою буть?..
Горе! Горе нам!..
ТАЛФІБІЙ
250] О ні! Щоб ложе потай розділяти з ним.
ГЕКАБА
Діві Феба, котра в Злотоволосого
Честі вдостоїлась жити безшлюбною?..
ТАЛФІБІЙ
Владар жагою сповнивсь до пророчиці.
ГЕКАБА
Доню! Священні ключі відкинь!
Пишні зірви плетениці
З тіла стрункого — дівочий вбір!
ТАЛФІБІЙ
Хіба не честь для неї — ложе владарське?
ГЕКАБА
Де ж моє інше дитя — доня, що з рук моїх
Тільки-но вирвана? [208]
ТАЛФІБІЙ
260] Це ти про Поліксену чи про кого ще?
ГЕКАБА
Про неї. З ким же зв'язав її жереб?
ТАЛФІБІЙ
З могилою Ахілла: їй прислужиться.
ГЕКАБА
Для могили слугу я на світ привела!..
Однак, що за звичай такий,
Мій друже, у греків, що за обряд?
ТАЛФІБІЙ
Тій добре вже. Вважай її щасливою.
ГЕКАБА
Що я чую?.. Виходить, живе ще вона?
ТАЛФІБІЙ
Такий їй жереб випав — бід позбутися.
ГЕКАБА
А що спіткало, скажи,
270] Андромаху нещасну,
Ту, що за Ректором мідянопанцирним?
ТАЛФІБІЙ
І цю, як дар окремий, взяв Ахілла син.
ГЕКАБА
Кому ж то я мушу служить,
Що голову вниз хилю
І не ступлю, стара, й кроку без палиці?
ТАЛФІБІЙ
Володарю Ітаки — Одіссеєві.
ГЕКАБА
Гай-гай!..
Бий голову обстрижену!
Нігтями ріж, до крові зранюй лиця!
280] Нещасна я!..
Нечестивцю тому, облуді
Слугувать мушу —
Права зневажнику, змію лукавому,
Що геть усе перекручувати звик,
Управний в брехні, двоязикий,
Рад ворожнечею дружбу затруювать?..
Оплакуйте, гроянки,
Мене, бездольну! Пропала я! [209]
Мій жереб серед жеребів —
290] Найнещасливіший!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Вже знаєш ти про себе. А мені за ким
В Ахею чи в Елладу, полонянці, йти?
ТАЛФІБІЙ
(не відповідаючи)
Гей, хто там, слуги! Час Кассандру вивести,
І то чимшвидше, хай до рук володарю
Віддам її найперше; далі й інших всіх,
Як випав жереб, одпроваджу власникам.
(Дивиться на намет).
А що ж то із намету валить дим густий?
Троянки щось там палять усередині,
Коли негайно з цього краю треба їм
300] Рушати в Аргос. Чи в огні задумали
З собою покінчити? Й не дивуюся:
Для вільного неволя — гірш загибелі.
Та відчиніть же! Щоб не звинуватив хто,
Що їм поміг я, а нашкодив — еллінам.
ГЕКАБА
Яка пожежа? Що ти? То дочка моя,
Кассандра, повна шалу поспіша сюди.
Вбігає Кассандра з пломеніючим факелом.
КАССАНДРА
Строфа
Світла-но, світла дай!..
Вище!.. Сюди світи!..
Ось так… Ось так!..
310] Хай заясніє храм!
Гіменею, володарю мій!
Ось він, щасливий жених!
Щастя й мене, молоду, —
Ложе владарське — жде!
До шлюбу стану в Аргосі,
Гіменею, володарю мій!
І поки, ненько, тужно голосячи,
Ти і за батьком тут,
І за вітчизною,
320] Що мила серцю, сльози ллєш, —