Нарешті разом з матір’ю вони здогадалися, в чому тут річ. Талія молодшала! Час для неї йшов у зворот-ному напрямі: 17, 16, 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9, 8, 7, 6… П’ятилітньою дівчинкою підстрибом побігла до школи, та вчитися не могла. 4, 3, 2, 1… Цілі інститути — великі наукові колективи — стежили за цим феноменом. А бать-ки з сумом чукикали дитину, яка не росла, а все меншала. Ніяких надій на порятунок не було. Ніхто ж не знав причини цього парадоксального процесу.
— І зараз невідомо? — спитав Микола.
— Тепер ми знаємо, я пригадала…
Процес омолодження, або, як його назвав один дисертант, мінусовий ріст продовжувався аж до самісінького дня народження. То був переломний день. Батьки чергували біля люльки невідступно й були настільки нервово виснажені, що перед світом, сидячи, обоє задрімали. Уранці перелякано схопилися й… побачили, що їхня Талюся жива й здорова, ворушить ручками й ніжками.
З того часу почався плюсовий ріст, біологічний маятник організму дівчинки хитнувся у зворотному на-прямі. Талюся набирала вагу, почала сміятися, водити очима за пальцем, пізнавати тата й маму… Роки прино-сили радість сім’ї, друзям. 1, 2, 3, 4… Знову почала ходити до школи. Тепер уже вчилася не те що добре,— краще за всіх! "Знаєте, мамо, — хвалилася, стрибнувши їй на коліна, — мені все так легко дається! От неначе воно мені знайоме…" Після першого класу її перевели до третього, потім до п’ятого… Школу закінчила з від-знакою, і вчителі говорили про неї, як про особливо обдаровану дівчину.
Якось, переглядаючи фотографії, побачила себе — колишньою — і поспитала в матері: "Хіба в мене була сестра?"
Напередодні повернення Булиги із зоряної мандрівки Талія пригадала все. Тривіум Харонтіс! Ось у чому криється таємниця! Тоді вона нюхала цю марсіанську квітку, навіть розтерла в пальцях кілька голубих колючок. Певне, сік потрапив у кров… "Це зілля забуття", — сказала Талія матері, поклавши на стіл прозору пластмасову коробку, в якій зберігалася та голуба колючка. Мати поглянула на ставну постать дочки і усміхнулася: "Це квітка юності!"
Коли Талія закінчила розповідь, Микола довго мовчав. Тільки поглядав блискучими очима на свою коха-ну, втішався її поставою, ходою, пив її красу.
— Ой, а яка я була смішна в другому дитинстві! Мати розповідає… Та ось поїдьмо до нас у гості, сам від неї почуєш!
Хвилин через десять вони вже заходили до її квартири. В просторому холі їх привітно зустріла мати, ще досить бадьора, як на її роки, жінка. Талія раптом відступила на крок, злякано сплеснула в долоні:
— Мамо! Що то ви…
— Це Тривіум Харонтіс, — усміхнулась мати, розтираючи в пальцях голубу колючку. — Квітка моло-дості!