— Товариші червоноармійці! — слабо залунав голос комісара. — Мітингувати в такий час, коли ворог від нас — в безпосередній близині... Товариші...
Йому не дали продовжувати промову. Коло столу, як завихорені вітром, заколивались сірі червоноармійські папахи, захиталася синя щетина багнетів, до столика потяглись стиснуті в кулаки руки, на майдані, як постріли, залунали люті короткі вигуки:
— Товаришами стали!
— Шкіряну тужурочку ото скидай!
— Обдурив!
— На кого ведете?
— Тягни його за ноги!
— Бий!
— Багнетом його!
— Відкомісарював!
Штокман побачив, як величезний немолодий червоно-арміедь виліз на столик, схопив лівою рукою коротку руду оправу комісарської борідки. Столик хитнувся, і чер-воноарміаць, разом з комісаром, впали на простягнуті руки тих, що стояли круг столу. На тім місці, де недавно був ломберний стіл, скипіло сіре місиво шинелей; одинокий несамовитий крик комісара потонув у элитному гуді голосів.
Зараз же Штокман кинувся туди. Нещадно розштовхуючи, штурхаючи тугі сірошинельні спини, він майже риссю пробирався до місця, звідки промовляв комісар. Його не затримували, а кулаками й прикладу штовхали, били в спину, по потилиці, зірвали з плеча гвинтівку, з голови червоноверхий козачий малахай.
— Куди тебе, чо-о-орт?! — обурено крикнув один з чер-воноармійців, якому Штокман боляче придавив ногу.
Біля перекинутого догори ніжками столика Штокманові заступив дорогу присадкуватий взводний. Сірого смушку папаха його була збита на потилицю, шинель розхристана навстіж, по цегляно-червоному обличчі котився піт, розпалені, замаслені непогамовною люттю очі косились,
— Куди пре-е-еш?
— Слово! Слово рядовому бійцеві!.. — прохрипів Шток-май, ледве переводячи дух, і миттю поставив столик на ноги. Йому навіть допомогли вилізти на стіл. Але на майдані ще ходив перекатами лютий рев, і Штокман на всю силу голосових зв'язок загарлав: — Мов-ча-а-ати!.. — і за півхвилини, коли ущух галас, надірваним голосом, тамуючи кашель, заговорив: — Червоноармійці! Ганьба вам! Ви зраджуйте владу народу в найтяжчу хвилину І Ви вагайтесь, коли треба твердою рукою разити в ірога в самісіньке серце! Ви мітингуйте, коли Радянська країна задихаються в кільці ворогів! Ви стоїте на грані прямого зрадництва! Чо му V! Вас продали козацьким генералам ваші зрадники-командири! Вони — колишні офіцери— ошукали довір'я радянської влади і, користаючись з вашої темноти, хтять здати полк козакам. Схаменіться! Вашою рукою хочуть допомогти душити робітничо-селянську владу!
Командир 2 роти, колишній прапорщик Вейстмінстер, що стояв неподалечку від столу, підніс "було гвинтівку, але Штокман, примітивши його рух, крикнув:
— Не смій! Вбити завжди встигнеш І Слово — бійцеві-комуністові! Ми — комуністи, все життя, всю кров свою... краплина по краплині... — голос Штокмана перейшов на сповнений страшного напруження тенорок, обличчя мертвотно зблідло й перекосилось, —... віддавали справі служіння робітничому класові.. . пригніченому селянству. Ми звикли безстрашно дивитися смерті у вічі! Ви можете вбити мене...
— Чули!
— Годі правити арапа!
— Дайте сказати!
— А ну, замовчати !
— ... вбити мене, але я повторюю: схаменіться ! Не мітингувати треба, а йти на білих!—Шгокман провів вузько зведеними очима по принишклому червоноармій
ському натовпі і помітив неподалеку від себе командира полку Вороновського. Той стояв ПЛІЧ-О-ПЛІЧ ЗЯКИМСЬ червоноармійцем ; силувано посміхаючись, щось шепотів йому. — Ваш командир полку...
Штокман простяг руку, показуючи на Вороновського, аае той, приклавши до рота долоню, щось стривожено шепнув червоноармійцеві, що стояв поруч нього, і не встиг Штокман докінчити фразу, як у вогкому повітрі, насиченому квітневою вологою молодого дощу, приглушено тріснув постріл. Звук гвинтівчаного пострілу був неповний, тихий, неначе ляснули нахвосвиком батога, але Штокман, лапаючи руками груди, впав навколішки, поник простоволосою сивуватою головою... І зараз же, хитнувшись, знову схопивсь на ноги.
— Йосипе Давидовичу ! — простогнав Іван Олексійович, побачивши випростаного Штокмана, пориваючись до нього, але його схопили за лікті, шепнули:
— Мовчи ! Ие рипайся ! Дай сюди гвинтівку, сво-ло-оч!
Івана Олексійовича обеззброїли, обшукали його кишені;
повели з майдану. В різних кінцях його обеззброювали й хапали комуністів. На провулку, коло присадкуватого купецького дому враз тріснуло п'ять чи шість пострілів — вбили комуніста-кулеметника, що не віддавав кулемет Льюіса.
А в цей час Штокман, з рожевою кровицею, що спу-Зирилася на губах, конвульсійно гикаючи, весь мертвотно-білий, з хвилину розхитувався, стоячи на ломберному столі, і ще встиг вигукнути, напруживши останні, прикінцеві сили, решту волі :
— ... Вас обдурили !.. Зрадники.. вони зароблять собі прощення, нові офіцерські чини. Але комунізм житиме ! .. Товариші !.. Отямтесь !..
1 знову червоноармі ць, що стояв поруч Вороновського, підкинув до плеча гвинтівку. Другий постріл перекинув Штокмана навзнак, звалив зі столу під ноги червоноармій-ців, а на стіл молодо скочив один із сердобців, довгоротий та ддоскозубий, із з'їденим віспою обличчям; гучно крикнув :
— Ми багато тут чуди різних обіцянок, але це все, дорогі товариші, з гола брехня й загрози. Сковирнувся, лежить цей бородатий оратор, але собаці — собача смерть І Смерть комуністам — ворогам трудового селянства! Я скажу, товариші, дорогі бійці, що наші тепер відкриті очі. Ми Значмо, проти кого треба йти! Для прикладу, у нас у Вольському повіті, що було казано? Рівність, братерство народів! От що говорено дурисвітами-комуністами. А що насправді вийшло? Людожерство, дорогі братишечки! Хоч би мій батечко — прислав нам вістку й сльозного листа пише: грабіж іде несвітський серед білого дня! У того ж таки, мого батечка, хлібець увесь вимели й млинка забрали, а декрет так проголошуй за трудове селянство? Якщо млинок цей трудовим потом моїх батьків нажитий, тоді я вас питаюся — це не ц грабіж і людожерство? Бити їх у дим і кров!
Ораторові не довелось закінчити промову Із заходу до станиці Уст-Хоперської на рисях увійшли дві кінні повстанські сотні, з південного схилу наддінських гір сходила козацька піхота, під охороною півсотні в'їздив із штабом сам командир 6 повстанської окремої бригади хорунжий Богатирьов.