Але ж справа в тому, що й мене приваблює кохання. Пишу ці рядки, а волосся дибом... Був у Лисавети. Дуже вйспрен-ньо і здалека почав. Робила вигляд, що не розуміє,— і намагалась звести розмову на інші рейки. Чи не рано? Е, чорт, костюм цю справу поплутав... Подивлюсь в дзеркало — непереможний: дай, думаю, освідчусь. У мене якось здорові розрахунки беруть гору над усім іншим. Коли не освідчитися тепер, то через два місяці буде вже пізно; штани зносяться і попріють у такому місці, що всяке освідчення буде неможливе. Пишу і сам собою захоплююсь: до чого яскраво поєдналися в мені всі найкращі почуття найкращих людей нашої епохи. Тут вам і ніжно-палка пристрасть, і "голос розуму твердий". Вінеґрета чеснот при всіх інших
І'ІДНОСТЯХ.
Я так і не скінчив підготовляти її. На заваді стала хазяйка квартири, яка викликала її до коридору, і, я чув, попросила її позичити грошей. Вона відмовила, тоді як гроші в неї були. Я це напевне знав, і я уявив собі її обличчя,, коли вона правдивим голосом відмовляла, і очі її горіхові і цілком щирі. Охота говорити про кохання в мене зникла.
13 травня.
Я не абияк закохався., В цьому немає жадного сумніву. Всі ознаки наявні. Завтра освідчусь. Ролю свою я так досі й не з'ясував.
14 травня.
Справа обернулась дуже несподівано. Був дощ, тепленький такий, приємний. Ми йшлд Моховою, плити пішоходу швигав косий вітер. Я говорив, а вона йшла мовчки, похнюпивши голову, наче міркуючи. З капелюшка На щоку її стікали дощові цівки, і вона була прекрасна. Наведу нашу розмову:
— Лисавето Сергійовно, я виклав вам те, що я почуваю. Слово за вами.
— Я не певна щирости ваіпи почуттів.
Я по-йолопськи знизав плечима і вкрутив, що ладен при-, сягнути, чи щось такого. Вона сказала:
— Стривайте, ви заговорили мовою турґєнєвських героїв. Ви простіш.
— Куди ж простіше. Я вас кохаю.
— І що ж?
— За вами слово.
1— Ви хочете відвітного признання?
— Я хочу відповіді.
— Бачте, Олександре Івановичу... Що я вам можу сказати? Ви мені трошки подобаєтесь. Високий ви дуже.
— Я ще підросту, — пообіцяв я.
— Але ми так мало знайомі, спільність...
— З'їмо разом пуд соли і краще пізнаємо один одного.
Вона рожевою долонею витерла вогкі щоки і сказала:
— Що ж, давайте зійдемось. Поживемо — побачимо.
Тільки дайте мені час, щоб я могла покінчити з моєю попередньою приязню.
— Хто він? — поцікавився чя.
— Ви його не знаєте. Лікар один, венеролог.
— Коли ви звільнитесь?
— Я сподіваюсь, до п'ятниці.
— Ми вкупі житимемо? Себто на одній квартирі?
— Так, мабуть, це буде зручніш. Ви переберетесь до мене.
— Чому?
— В мене дуже вигідна кімната. Чисто, і хазяйка дуже симпатична особа.
Я не заперечував. На розі Тверської ми розлучились. Ми поцілувались, на превелике здивовання якоїсь дами.
Що день новий мені готує?
22 травня.
Переживаю медові дні. <<Медовий" настрій потьмарило сьогодні те, що Ліза сказала мені, щоб я перемінив білизну. Дійсно, білизна моя — зношений кошмар. Але гроші, гроші... Витрачаємо мої, їх не так то й багато. Доведеться пошукати роботи...
24 травня.
Сьогодні вирішив набрати собі на білизну, але Ліза призвела мене до непередбачених витрат. їй до зарізу захотілося пообідати в гарному ресторані і купити собі шовкові панчохи. Пообідали й купили, але я в розпачі: ухнула моя білизна.
27 травня.
Вона мене висилює. Я спустошений фізично і нагадую голу сояшничину. Це не баба, а вогонь з димом.
2 червня.
Ми прокинулись сьогодні о дев'ятій. Проклята звичка рухати пальцями ніг довела до такого: вона відкинула укривало і довго розглядала мою ступню. Вона так резюмувала свої спостереження:
— В тебе не нога, а кінське копито. Гірше!'І потім це волосся на пальцях, фі! — Вона огидливо знизала плечима і, вкрившись, відвернулась до стінки.
Я зніяковів. Підібгав ноги і доторкнувся до її плеча.
— Лізо!
— Облиште мене! *
— Лізо, це ж чорт зна що. Не можу ж я змінити форму своєї ноги, роблено бо її не на замовлення. А щодо рослин-ности, то волосся — дурне, воно скрізь росте. Тобі, як медичці, слід би знати закони природного розвитку.
Вона повернулась до мене обличчям. Горіхові очі набули злого шоколядного відтінку.
— Сьогодні ж будьте ласкаві купити присипку від поту: у вас трупний запах від ніг.
Я слушно зауважив, що в неї повсякчас вогкі долоні. Вона промовчала, а на мою душу, висловлюючись високим "штилем", упала хмарна тінь... Тут не в ногах справа і не в шерсті ..
4 червня.
Сьогодні ми катались човном по Москві-річці. Згадували Донщинку. Лисавета поводиться недостойно: весь час лихословить про мене, іноді дуже брутально. Відповідати їй тим самим — значить піти на розрив, а цього мені не хочеться. Я, не зважаючи на все, прив'язуюсь до неї .все більше. Вона— просто розпещена жінка. Боюсь, що мій вплив буде недостатній, щоб ґрунтовно перетрясти її вдачу. Люба, шалена дівчинка. До того дівчинка, що бувала в таких бувальцях, про які я тільки чув. Поворітьма вона затягла мене до аптечного магазину і, посміхаючись, купила тальку і ще якогось чортовиння.
— Це тобі присипати від поту.
Я вклонявся дуже галантно і дякував.
Смішно, але так.
у 7 червня.
Надто вбогий у неї розумовий пожиток. Але всього іншого вона всякого навчить.
Щодня перед сном мию ноги гарячою водою, обливаю одеколоном і присипаю якимось стервом.
16 червня.
З кожним днем вона стає все нетерпимішою. В неї був учора нервовий напад. З такою важко ужитись.
18 червня.
Нічого спільного. Ми говоримо різними мовами. Зв'язує нас тільки ліжко. Спустошене життя.
Сьогодні вранці брала вона в мене з кишені гроші перед тим, як іти до пекарні, і натрапила на цю книжку. Витягла.
—Що це в тебе?
Мене обсипало жаром: що як перегорне одну-дві сторінки? Я відповів, і сам здивувався натуральності свого голосу.
— Книжка для аритметичного числення.
Вона байдуже сунула її назад у кишеню і пішла. Треба матися обачніше. Дотепи сам-на-сам тоді гарні, коли їх не читає інший.
Васі-другові — джерело розваги.
2/ червня.
Мене дуже дивує Лисавета. їй двадцять один рік. Коли вона встигла так розкластися? Що в неї за родина, як ЇЇ виховували, хто приклав руку до її розвитку? Ось питання, що мене дуже цікавлять. Вона диявольськи гарна. Вона пи шається досконалістю форм свого тіла. Культ самошану-вання — і все. Намагався кілька разів говорити з нею серйозно... Легше старовіра переконати, що бога немає, ніж її перевиховати.