Потім обговорюватимемо.
— Читай, — наказав Подтелков.
Тримався він поважно, та видно, як і всі члени делегації, почував себе не цілком певно. Кривошликов підвівся. По-дівочому дзвінкий і в той же час неяскравий голос його поплив над забитою людьми залею:
"Вся влада в Краю Війська Донського над військовими частинами щодо воєнних операцій від цього 10 січня 1918 року переходить від військового отамана до донського козацького Військово-революційного Комітету.
Всі партизанські загони, що діють проти'революційного війська,— відкликається 15-го січня цього року і роззброюється так само як і охотницькі дружини, юнкерські школи і школи хорунжих. Всіх, учасників цих організацій, котрі не жили на Доні, висилається за межі Донського1 краю на місця їх постійного мешкання.
Примітка. Зброю, амуніцію і одяг належить здат" комісарові військово-революційного комітету Перепустки на виїзд з Новочеркаську видає комісар Військово— Революційного Комітету.
Місто Новочеркаськ мають зайняти козацькі полки, призначені від військово-революційного комітету. Членів Військового Кругу оголошується неправомочними з 15-го цього січня.
Всю поліцію, поставлену від військового уряду, з рудень та заводів Донського краю відкликається.
Оголошується по всьому Донському краєві, по станицях і хуторах про добровільне, з боку Військового уряду складення його повноважень, щоб запобігти кро-волиття та про передання влади Крайовому козацькому військово — революційному комітетові, до утворення в краї постійної трудової влади всієї людности".
Ледве замовк голос, Кривошликова, Каледін голосно спи-спитав:
— Які частини вас уповноважували?
Подтелков ззирнувся з Кривошликовим, почав ніби про себе рахувати:
— Ляйб-ґЕардії Отаманський полк, ляйб-ґвардії Козацький, 6-та батарея, 44 полк, 32-га батарея, 14-та .окрема сотня... — перераховуючи, він притискав пальці на лівій руці; в залі зашушукались, проплазував яхидний смішок, і —Подтелков, нахмурившись, поклав на стіл рудоволосі долоні, підніс голос: — 28-й полк, 28-ма батарея, 12-та батарея, 12-й полк.
— 29-й полк, — тихо підказав Лагутін.
— ...29-й полк, — говорив Подтелков уже певніше й голосніше:— 13-та батарея, кам'янська місцева команда, 10-й полк, 27-й полк, 2-й піхотний батальйон, 2-й запасний полк, 8-й полк, 14-й полк.
Після незначних запитань і короткого обміну думок, Каледін спитав, грудьми навалюючись на край столу, втопляючи погляд у Подтелкова:
— Чи визнаєте ви владу Ради Народніх Комісарів?
Допивши шклянку води, Подтелков поставив на тарілку
карафку, витер рукавом вуса, відповів ухильно:
— Це може сказати тільки весь нарід.
Втрутився Кривошликов, побоюючись, як би простуватий Подтелков не ляпнув зайвого:
— Козаки не допустять такого органу, до якого* входять представники партії народньої волі. Ми — козаки,;— і управа н нас повинна бути наша, козацька.
— Як розуміти вас, коли на чолі Ради стоять Бронштейн, Нахамкес і їм подібні?
— їм довірила Росія, — довіряємо й ми!
— Чи матимете ви з ними стосунки?
— Так!
Подтелков ухвально хмикнув, підтримав:
— Ми не вважаємо на осіб, — вважаємо на ідею.
Один з членів Військового уряду простодушно спитав:
— Чи на користь народу працює Рада народніх комісарів?
, У його бік поповз проникливий погляд Подтелкова. Посміхнувшись, він промовчав, потягся до карафки, налив і жадібно випив. Знемагала його спрага, — мов би великий вогонь усередині заливав він прозорою водою.
Каледін дрібно тарабанив пальцями, допитливо розпитував:
— Що спільного у вас з більшовиками?
— Ми хочемо завестй у себе в Донському краєві козацьке самоврядування...
— Так, але вам, очевидно, відомо, що на 4 лютого скликається Військовий круг. Членів буде переобрано... Чи погоджуєтесь ви на взаємний контроль?
— Ні! — Подтелков підвів спущений погляд, твердо відповів: — Коли вас буде меншість, — ми вам диктуємо свою волю.
— Але ж це насильство!
— Так.
Митрофан Богаєвський, переводячи погляд з Подтелкова на Кривошликова, спитав:
— Чи визнаєте ви Військовий круг?
— Остільки-оскільки... — знизав широченними плечима Подтелков. — Крайовий військово-революційний комітет скличе з'їзд представників від цього... від людности. Він' працюватиме під контролем всіх військових частин. Коли з'їзд нас не задовольнить, ми його не визнаємо.
— Хто ж за суддю буде? — звів Каледін брови.
— Нарід! — Подтелков погордо відкинув голову, скриплячи шкірою тужурки, привалився до спинки різьбленого стільця.
По короткій перерві заговорив Каледін. У залі затихнув галас, у запалій тиші розбірно залунав низький, осінньо-тьмяний тембр отаманового голосу.
— Уряд не може скласти своїх повноважень на вимогу Крайового військово-революційного комітету. Теперішній уряд обрала вся людність Дону і тільки вона, а не окремі частини можуть вимагати від нас скласти повноваження. Під' упливом 'Злочинної агітації більшовиків, що намагаються нав'язати Краєві свої порядки, ви вимагаєте передати вам владу. Ви — сліпе знаряддя в руках більшовиків. Ви виконуєте волю німецьких наймитів, не усвідомивши тієї колосальної відповідальности, що ви берете на себе перед усім козацтвом. Раджу одуматися, бо нечувані злигодні несете ви рідному краєві, ставши на шлях чвар з урядом, що відбиває волю всієї людности. Я не держуся за владу. Збереться Великий військовий круг — і він вирішуватиме долю краю, але до його скликання я мушу залишитися на свойому пості. Востаннє раджу одуматися.
Після нього говорили члени уряду козацької і іногородньої частини. Довгу промову, перевиту солоденьким умов-ленням вивернув на голови членів Ревкому есер Боссе.
Викриком перепинив його Лагутін:
— Наша вимога — передайте владу Військово-революційному комітетові. Чекати нічого, коли Військовий уряд стоїть за мирне розв'язання справи...
Богаєвський посміхнувся:
— Отже?
— ...Треба ознайомити до вселюдного відома, що влада перейшла до Ревкому. Чекати два з половиною тижні, поки збереться ваш Круг, неможна! Нарід і так страх як сповнився гнівом.
Довго мимрив Карев, і шукав нездійсненого компромісу Свєтозаров. , —
Подтелков слухав їх з роздратуванням. Він нашвидку оглянув обличчя своїх, помітив, що Лагутін хмуриться і блі-діє, Кривошликов очей не підводить від столу. Головачов нетерпляче поривається щось сказати. Виждавши, Кривошликов тихо шепнув: