— Я запросив вас, панове офіцери, для того, щоб погодити деякі питання... Повстанська партизанщина скінчилась! Ваші частини перестають існувати як самостійне ціле, та цілим вони, по суті, й не були. Фікція! Вони вливаються в Донську армію. Ми переходимо в планомірний наступ, пора все це усвідомити і безвідмовно коритися наказам вищого командування. Чому, прошу відповісти, вчора ваш піхотний полк не підтримав наступу штурмового батальйону ? Чому полк відмовився йти в атаку, не зважаючи на мій наказ ? Хто командир вашої, так званої, дивізії ?
— Я,— неголосно відповів Григорій.
— Потрудіться відповісти на запитання !
— Я тільки вчора прибув у дивізію.
— Де ВИ ЗБОЛИЛИ бути ? .
— Заїжджав додому.
— Командир дивізії під час бойових операцій зволить гостювати вдома ! В дивізії — бардак ! Розпущеність ! Чорт зна що ! — Генеральський бас все гучніше гримотів у малесенькій кімнатці; за дверима вже ходили навшпиньках і перешіптувались, пересміхаючись, адьютанти : щоки Копилова все більше й більше блідли, а Григорій, дивлячись' на! побагровіле обличчя генерала, на його стиснені набряклі кулаки, почував, як і в ньому самому прокидається нестримна лють.
Фіцхелауров з несподіваною легкістю скочив — вхопившись за спинку стільця, кричав: 4
— У вас не військова частина, а' червоногвардійський набрід !.. Покидь, а не козаки ! Вам, пане Мелехов, не дивізією командувати, а денщиком служити !.. Чоботи чистити! Чуєте ви?! Чому не був виконаний наказ? Мітингу не провели?Не обговорили ? Зарубайте собі на носі: тут вам не товариші, і більшовицьких порядків ми не дозволимо заводити!.. Не доз — во — ли — мо !..
— Я прошу вас не горлати на мене! — глухо сказав Григорій і встав, відсунувши ногою табурет.
— Що ви сказали ?! — перегнувшись через стіл, задихаючись від хвилювання, прохрипів Фіцхелауров.
— Прошу вас на мене не горлати ! — голосніше повторив Григорій.— Ви викликали нас для того, щоб вирішувати...— На секунду замовк, опустив очі і, не відриваючи очей від рук Фіцхелаурова, знизив голос майже до шепоту: — Якщо ви, ваше превосходительство, спробуєте хоч пальцем торкнути мене,— зарубаю на місці!
В кімнаті стало так тихо, що виразно чути було уривчасте дихання Фіцхелаурова. З хвилину стояла тиша. Ледве чутно рипнули двері. В щілинку заглянув зляканий адьютант. Двері так само обережно зачинились. Григорій стояв, не знімаючи руки з ефеса шаблі. У Копилова дрібно тремтіли долоні, погляд його блукав1 десь на стіні. Фіцхелауров важко сів на стілець, по — старечому закректав, буркнув :
— Добре діло! — І вже зовсім спокійно, алеї не дивлячись на Григорія: — Сідайте. Погарячились, і годі. Тепер звольте слухати: наказую вам негайно перекинути всі кінні частини ... Та сідайте ж !..
Григорій сів, рукавом витер рясний піт, що раптом виступив на обличчі.
— ... Так от, всі кінні частини негайно перекиньте на південно — східну ділянку, і зараз же йдіть у наступ. Правим флангом ви будете з'єднані з другим батальйоном військового старшини Чумакова ...
— Дивізію я туди не поведу,— стомлено промовив Григорій і почав діставати з кишені штанів' хустку. Мереживною "наталиною хусткою ще раз витер піт з лоба, ще раз повторив : — Дивізію туди не поведу.
— Чому ж це?
— Перегрупування відбере багато часу.
— Це вас не обходить. За результат операції відповідаю я.
— Ні, обходить, і відповідаєте не тільки ви...
— Ви відмовляєтесь виконати мій наказ ? — насилу стримуючись, хрипко спитав Фіцхелауров.
— Так.
— В такому разі потрудіться зараз же здати команду, —вання дивізією! Тепер мені зрозуміло, чому не був виконаний мій вчорашній наказ...
— Це вже як собі хочете, а дивізію я не здам.
— Як накажете вас розуміти ?
— А так, як я сказав,— Григорій ледве помітно усміх-нувся.
— Я вас усуваю від командування ! — Фіцхелауров підвищив голос, і ту ж мить Григорій встав.
— Я вам не підлягаю, ваше превосходительство !
— А ви взагалі комунебудь підлягаєте?
— Так, командуючому повстанськими силами Кудінову підлягаю. А від вас мені все це аж дивно чути... Покищо ми з вами на рівних правах. Ви командуєте дивізією, і я теж. І покищо ви на мене не кричіть... От як тільки переведуть мене в сотенні командири,— тоді будь ласка. Але битися ...— Григорій підняв брудний вказівний палець і, водночас і усміхаючись і шалено виблискуючи очима, закінчив : — ... битись і тоді не дам!
Фіцхелауров устав, поправив комір, що душив його, і, на-півуклонившись, сказав :
— Нам нема про що більше говорити. Робіть, як хочете. Про вашу п'оведінку я негайно повідомлю в штаб армії, і, смію вас запевнити, результатів довго ждати не доведеться. Військово — польовий суд у нас покищо діє безвідмовно.
Григорій, не звертаючи уваги на відчайдушні погляди Копилова, насунув кашкета, пішов до дверей. На порозі він зупинився, сказав:
— Ви повідомлюйте, куди слід, але мене не лякайтеся не з полохливих... І покищо не чіпайте мене.— Подумав і додав : — А то боюсь, щоб вас мої козаки не поскубли ...— Штовхнув двері, брязкаючи шаблею, розмашно пішов у сіни.
На ганку його наздогнав схвильований Копилов.
— Ти збожеволів, Пантёлейович ! — шепнув він, у розпачі стискаючи руки.
— Коней! — гучно крикнув Григорій, мнучи в руках нагайку.
Прохір підлетів до ганку чортом.
Виїхавши за ворота, Григорій оглянувся: три ординарці метушились, допомагаючи генералу Фіцхелаурову вилізти на височезного, осідланого пишним сідлом коня...
З півверсти скакали мовчки. Копилов мовчав, розуміючи, що Григорієві не до розмови і сперечатися з ним зараз небезпечно. Нарешті Григорій не витримав:
— Чого мовчиш?—різко 'спитав він.— Ти чого їздив? Свідком був ? У мовчанку грався ?
— Ну, брат, і номер же ти втяв !
— А він не втяв?
— Правда, і він поводився негаразд. Тон, яким він з нами розмовляв, просто обурливий !
— Та хіба ж він з нами розмовляв ? Він з самого початку загорлав, наче йому шилом в зад шпигнули І
— Але й ти теж хороший ! ' Не коритись, старшому чином... у бойовій обстановці, це, брат...
— Нічого не це ! От шкода, що не нарвався він на мене! Я б його потягнув клинком через лоб, аж черепок би його хруснув!
— Тобі й без цього добра не ждати,— незадоволено сказав Копилов і перевів коня на крок.— 3 усього видно, що тепер вони почнуть дисципліну підтягати, тільки держись!