Тигренята

Сторінка 2 з 3

Савченко Віктор

Була вечірня година. Крюбел дибав гомінкою вулицею, яку, немов світний туман, заповнювало неонове світло" Він не помічав, як пливуть по бруківці безгучні авто, не відчував поштовхів юрби, він думав про свою роль у створенні нового суспільства.

* * *

— Ледацюги! — ревів шеф у мікрофон. — Минуло більше як рік, а від вас ні слуху ні духу. Бачу, плакали грошики...

Крюбел поблажливо посміхався колегам, мовляв: даремно старий лютує.

— Ти мене чуєш?

— Чую. Заспокойтесь, шефе. Все буде гаразд. Препарат Д-2 готовий.

— Який Д-2, що ти мелеш? Чому Д-2? — голос ураз полагіднішав.

— Дегенерат-2. Вживається, як і талідомід, вагітними жінками для заспокоєння нервової системи. Дітлахи народжуються, як огірочки. Хочете, зробимо так, що всі будуть схожі на вас?

— Що за жарти?! Мене жінка з дому вижене.

— Дарма, шефе. А то б ви стали матрицею нової людини. Уявляєте, ви — Бог, а вони всі створені за вашою подобою.

— Хм... Дивно, — почулося на другому кінці. — Як це вам пощастило?

— Довго пояснювати. Щоб зрозуміти, вам довелося б пізнати таємницю подвійної спіралі Уотсона-Кріка, за умови, що ви знаєте загальну хімію і генну інженерію. Популярно вам сказати, наш препарат порушує будову хромосом зародка. Причому не якось там собі довільно, а так, як ми хочемо.

— Гаразд. Що вам ще треба для роботи? Грошей, устаткування?

— Реклами, шефе. Нехай телебачення розрекламує наш препарат. Краще, коли це зробить та лікарка, що гудила талідомід. У неї фотогенічне обличчя. Тільки доведеться ще з місяць почекати. Хай народиться хоча б із десяток дітлахів.

— Добре. За цим не стане. — Шеф посміхнувся.

* * *

Телекамеру, мабуть, було встановлено на тому ж місці, що й попереднього разу. Бо всюди стояли скляні шафи з медикаментами, медичне устаткування. "А ось і Астарта. Нічого собі хода. Років десь має до тридцяти. Міні-халатик і все та сама зачіска "фантазія". Цікаво, є в неї чоловік? Мабуть, нема, бо не світила б так колінцями", — думав Крюбел.

— Шановні тедеглядачі, цього разу ми з вами зустрілись у студії телекомпанії... — І пішла цокотіти.

"Знала б ти, красуне, кому даєш рекламу. Д-2, кажеш, заспокоює нервову систему, сприяє безтурботному сну вагітних жінок! Він ще декому заспокоює нервову систему — ось сидить Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий. Батько нового суспільства. І подумати тільки, що мільйони томів соціологічних досліджень і вчень, які було написано дотепер, та й пишуться нині, не варті десятка хімічних формул".

Та ж сама цибата санітарка вкотила столика, на якому в пелюшках брикався жвавий малюк.

— Останнім часом у всіх наших пологових будинках не помічено жодного виродка або дитини, що мала б незначний дефект. Наші жінки дають нації гарних дітлахів. — Астарта взяла на руки малюка і, прощебетавши йому щось, пестливо притулила до щоки. Хлопчисько виривався, звивався і незабаром укусив її за вухо. — Ой! Мало не забула! — скрикнула лікарка скоріше від болю, ніж від згадки. — Нова генерація малят народжується із зубами. Для нації це багатонадійний факт, чи не так, шановні телеглядачі? — Вона помовчала, щось пригадуючи. — Хотіла вам навести один латинський вислів про роль зубів у розвитку суспільства... Ех, забула!

Крюбел почувався дещо спантеличеним. "Чого у цих дітлахів така важка нижня щелепа? Та й ікла помітно, як розтуляють рота. Адже зовнішні параметри було запрограмовано як на пересічну людину. А шеф, здається, нічого не помітив". Раптом на нього війнуло холодом, а за мить немов обдало всього окропом... Коледж. Допотопний старий читав якусь архаїчну науку. Потім ту науку зняли з програми як непотрібну. Там ішлося про якийсь зв’язок між змістом і формою. Крюбел копирсався в пам’яті, наче у старому архіві. "Ага, ось! Зміст відбивається в формі. В житті форма і зміст взаємодіють у процесі розвитку. Тобто баран є бараном тому, що в його свідомість закладено баранячу психологію. Заклади йому вовчу, — і по часі в нього відпадуть роги, видовжиться хвіст. Тоді він із задоволенням ласуватиме своїми єдинокровними братами... Як же я цього не врахував? На старості ці хлопчаки деградують у кращому разі до людиноподібних мавп. Ех, коди б можна було відірвати форму від змісту..." — мрійлива подумав Крюбел.

Санітарка тим часом привезла ще одного малюка, цього разу дівчинку. Астарта і її взяла на руки, але вже тримала від себе на певній відстані.

— Крюбеле! — почувся суворий шефів голос. — Чому дівчинка схожа на лікарку? Я ж попереджав — ніяких матриць щодо оболонки!

— Даруйте, шефе, не зміг утриматись. Це зовсім мізерна партія препарату. Та ж, яка пішла у виробництво, діятиме за вашою програмою.

Крюбел хотів був висловитися щодо змісту й форми, але передумав.

"То й що, коли в них через десяток років виростуть хвости? — сказав би шеф. — Тільки і того, що доведеться змінити конструкцію уніформи — приплюсувати до солдатського одягу чохла на хвіст".

— ...Тільки не подумайте, шановні телеглядачі, що я пов’язую народження гарних дітей із вживанням їхніми мамами препарату Д-2. В жодному разі. Можливо, між цими двома явищами зовсім нема зв’язку. До речі, як розшифровується сама назва препарату? Аби я знала... Автори цих чудесних ліків тримають повну назву в таємниці. Може, літера Д то перша літера імені коханої дружини дослідника, яка свого часу перенесла важку вагітність. А цифра два, що могла б означати цифра два, га, Пауліно? Як ви гадаєте? — звернулась лікарка до санітарки,

— Мабуть, те, що ця дружина в нього була друга, — похмуро буркнула санітарка.

Шеф вимкнув телевізора. Під стелею засвітилися неонові труби, обливаючи стіни мерехтливим світлом. Він звівся з крісла, окинув усіх присліпкуватим поглядом.

— А ви помітили, шефе, що зуби в малюків міцні й гострі, як у тигренят, — хвалькувато мовив гирявий. Тепер у нього було густе брунатне волосся, і він щоразу стромляв у нього розчепірені пальці.

— Аби тільки через двадцять років ці тигренята нас, беззубих, не поз ‘їдали, — зауважив Фербе, який усе ще сидів у кріслі.

Крюбел зиркнув у його бік, але змовчав. "Нехай шеф піде — поговоримо. Теж радикал! Правду шеф каже: інтелігенція — дріжджі суспільства і їх слід тримати в холоді, а при потребі псувати".