— Не сподобил господь? Жаль... А от члавек... У, ах!.. понимаете... — Странник позирнув на булку і ближче до діда присунувсь, — понимаете... вот, кабьі вам рассказать про ниво.
— А розкажіть, спасибі вам.
— Да... зто святой человек... понимаете... Нельзя ли бьі у вас хлебца кусочек?
— Чому?.. Он і оселедець, беріть...
— Помяни, господи, всех сродников ваших. — Вечеряє странник, розказує дідові.
Ковтає слину Грицько, дивиться на його. Що б і робив. "Хіба ж за такими чортами й похопишся, — думає. — У, сатана руда!.. А той чорт сивий і уші розвішав... У, гади!.."
— Й вы понимаете, — чвякає странник, — вот мьі с вами нонче, й он тутича... угодничок божий... — Странник сльозу втер. — Только ево не видать грешньїм людям... окромя... ох, грехи...
"Так от-чортула! — злиться Грицько. — І то ж... Ху!.. Хай ви виказитесь, нечисті сили, дияволи!" Плюнув та й поліз на нари у куток аж, у затінок. Натяг піджачину на голову, ліг. Не лежиться йому. Злість давить його. Нудно, тяжко. Так щось і підступає під горло йому. Перекидається то на той бік, то на той.
— Он-ой! — хтось у другому кутку в напівтемряві. Теж перекидається, хлипає. Баби:
— Що таке? Го... господь з тобою!.. — та звідтіль одсуваються, хрестяться. Одна:
— Платна чорного, матінко... вкрить... чорна болізнь... болізнь чорна.
— Ой-ой, ні... — Встає з кутка якась дівчина... їсти... ось два дні, цілих два дні не... не їла нічого.
Придивився Грицько: кохта рябенька, лице бліде. Та це ж та, що біля панів з квітками впадала!
"Ага, — подумав. — Жить хочеться! Оце тобі й жить!"
— А як же квітки?.. І не вторгувала нічого? — далі питає її.
— Ні... Збирала на кладовищі по могилах, збирала, мліла-мліла душею: що, як побачать? Лазила-лазила, та й.. не продала й... на копійку... — Плаче.
Хитає головою Грицько.
"І це зветься життям!" — думає. Про дівчину думає, про себе, пригадався ще тут і катеринщик йому. Так-то життя йому жалко зробилось. — І це ми люде?! Бідні, нещасні ми! Животієм... для чого? Не краще б пак там, на кладовищі лежать?! А, пішло ти к чорту, життя!"
Третього дня по газетах пройшла звістка: учора прилюдно кинувсь під поїзд крестьянин Куделя Грицько. Пополам перерізало. Причини самогубства невідомі.