Лимериха (рр. нар. і см. невід.) — селянка с. Кирилівки. — 169.
Лобода Віктор Васильович — священик у м. Полтаві, чоловік С. М. Лободи (літ. псевдонім — С. Крапивіна), землеволець, знайомий О. Я. Кониського. Арештований 1863 р. й засланий до Пермі. — 559.
Лобода Стефанія (Степанида) Матвіївна (псевдонім — С. Крапивіна, 1827 — 1887) — українська письменниця, мемуаристка. — 515, 516, 558, 559.
Лопухін Павло Петрович (1788 — 1873) — князь, власник земель під Корсунем; генерал-майор, ад’ютант М. О. Єрмолова під час Вітчизняної війни 1812 р. У економії Лопухіна служив В. Г. Шевченко. — 501, 535.
Лукашевич Платон Якимович (1806 — 1887) — український фольклорист, видавець, поміщик м. Березані на Полтавщині. — 149, 150, 151.
Лук’янович Олександр Андрійович (бл. 1803 — бл. 1879) — майор, поміщик с. Мар’янського Миргородського повіту Полтавської губернії. — 155, 162, 174, 192.
Львов Геронтій Ілліч — командир 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, майор (з квітня 1853), підполковник (з серпня 1855 р.). — 357, 368, 369, 372; 388, 389, 391, 407, 408.
Маєвський Антон Петрович (р. нар. невід. — 1852 або поч. 1853) — комендант Новопетровського укріплення, підполковник; довірив поетові вчити своїх двох синів, одержував листи для нього. — 321, 322, 342, 349, 350, 354, 363.
Мазепа Іван Степанович (1644 — 1709) — гетьман Лівобережної України (1687 — 1708); прагнучи звільнити Україну від колонізації з боку російського царизму, що порушив переяславську угоду 1654 р., уклав спілку з Швецією. Після поразки в Полтавській битві 1709 р. пішов у вигнання, де невдовзі помер. — 176, 237, 462.
Мазуриха — Мазурова Ангеліка (Анеля) Устинівна — мати А. Л. Крагельської, за другим шлюбом — дружина колезького асесора Мазурова. — 239, 243.
Майнова — діячка полтавської громади 60-х років XIX ст. — 590.
Макаров Микола Якович (1828 — 1892) — урядовець, чернігівський поміщик; випускник Ніжинського юридичного ліцею (1848); наприкінці 40-х років працював у Петрозаводську, де близько здружився із засланими кириломефодіївцем В. М. Білозерським та петрашевцем О. П. Баласогло. /669/ Зазнавши через це переслідувань з боку губернатора М. Е. Писарєва переїхав до Петербурга. Співробітник журналів "Современник", "Основа", знайомив поета з 1858 р.; брат В. Я. Карташевської, власник Ликери Полусмак. Йому присвячено поезію "Барвінок цвів і зеленів". — 137, 454, 463, 543, 557, 559, 562, 563, 565 — 568, 575, 576.
Макарова — див. Маркелова О.
Максимович Марія Василівна (дівоче прізвище Товбич) — дочка поміщика Золотоніського повіту, дружина М. О. Максимовича (з 1853 р.). знайома поета, портретована ним (X, № 44). — 442, 443, 489, 490, 496, 533 — 535.
Максимович Михайло Олександрович (1804 — 1875) — український історик, фольклорист, мовознавець, природознавець; перший ректор Київського університету (1834 — 1835); член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1871 р.), власник хутора Михайлова Гора в с. Прохорівці, який Шевченко відвідав в червні 1859 р. Портретований Шевченком (X, № 43). — 161, 162, 217, 442, 444, 447, 473, 474, 489, 496, 507, 509 — 511, 513, 516, 525, 534, 550.
Макшеев Олексій Іванович (1822 — 1892) — російський географ, мандрівник, дослідник Середньої Азії; близький до петрашевців; учасник Аральської описової експедиції 1848 р., де жили з Шевченком в одній кибитці. Портретований Шевченком (місцезнаходження портрета невідоме). — 6, 19, 280, 281.
Маловіківна — селянка с. Сухині, третя дружина І. А. Шевченка (Швеця), діда поета. — 53.
Малюга Павло Потапович — лікар, вихованець Київського університету (закінчив 1857 р.); зустрівся з Шевченком в Нижньому Новгороді (V, 202, 211). — 471.
Маня — див. Європеус М. Я.
Марія Миколаївна (Романова, 1819 — 1876) — велика княгиня, сестра Олександра II, президент Академії мистецтв (з 1852 р.); підтримала клопотання Ф. П. Толстого й інших про повернення Шевченка до Петербурга. — 375, 376, 455.
Маркевич (Маркевич) Андрій Миколайович (1830 — 1907) — український юрист, музикант, сенатор, син історика М. А. Маркевича, знайомий поета. — 382, 383, 568, 571.
Маркевич (Маркевич) Микола Андрійович (1804 — 1860) — український історик, етнограф, письменник; поет присвятив йому поезію "Н. Маркевичу" (1840). — 126, 151, 383.
Маркевич Опанас Васильович (1822 — 1867) — український фольклорист і етнограф, педагог, кириломефодіївець; чоловік М. О. Вілінської (літ. псевдонім — Марко Вовчок). Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1846). Після слідства у справі Кирило-Мефодіївського товариства відправлений на заслання у м. Орел (1847), де служив у канцелярії, пізніше редагував "Черниговские губернские ведомости". З 1853 р. працював у палаті державних маєтностей у Києві, з 1855 р. — викладач Немирівської гімназії; у 1860 — 1861 рр. працював співробітником ж. "Основа" в Петербурзі. З 1861 р. — жив на Україні, збирав фольклорні матеріали. — 194, 198, 199, 227, 229, 234, 235, 251, 414, 471, 489. /670/
Мартинов Олександр Євстахійович (1816 — 1860) — російський актор, з 1836 р. працював в Александрінському театрі; 10 березня 1859 р. Шевченко був присутній на обіді на честь актора. — 472.
Мартос Іван Петрович (1754 — 1835) — російський скульптор. — 374.
Мартос Петро Іванович (1811 — р. см. невід.) — поміщик, колишній штаб-ротмістр; портретований Шевченком (портрет не зберігся). Дав кошти на видання "Кобзаря" 1840 р. Мемуарист. — 14, 16, 70, 84, 86, 96, 99, 111, 112, 115, 117, 118, 344, 345.
Масальський Костянтин — студент, домашній учитель у М. І. Маркевича в с. Турівці. — 151.
Маслов (Маслій) Василь Павлович (бл. 1841 — 1880) — український письменник і громадський діяч; автор біографічного нарису про поета (1874). — 15, 19, 37, 84, 141, 220, 263, 280, 496, 497, 518.
Матвієв — див. Матвєєв.
Матвєєв Юхим Матвійович — підполковник Уральського козачого війська; офіцер для особливих доручень при командирі Окремого Оренбурзького корпусу (1847 — 1850). — 249, 250, 344.
Матов Олександр Іванович — російський журналіст, співробітник "Самарской газеты", газети "Степь" (Оренбург) та ін. видань. На основі зібраних в Орську й Оренбурзі у 1895 — 1896 рр. матеріалів про службу там Шевченка опублікував спогади про поета (1895, 1897). — 256.