Тарас Шевченко на другому засланню (17/29 жовтня р. 1850 — 2/14 серпня р. 1857)
С. 330. ...за увесь час від 7/19 березіля 1850 аж до 12/24 січня р. 1851 Шевченко не написав ні до кого ніже єдиного листа. — До цього періоду належить тільки один лист — до А. І. Лизогуба від 14 березня 1850 р.
С. 331. З того часу аж до 1 липня р. 1852 не маємо жодного листа Шевченкового. — Й у цьому випадку сучасне шевченкознавство може пред’явити ще лише два листи — приписку Шевченка на листі Бр. Залеського до А. Венгжиновського від 8 червня 1851 р. з Каратауської експедиції, про яку біографи тривалий час нічого не знали, та лист до В. Рєпніної, написаний між 10 та 20 вересня 1851 р. з Новопетровського укріплення.
С. 333. Орлов ... питав 30 січня р. 1848 Обручова... — Тарас Шевченко: Документи... — С. 161 — 162.
...Орлов... лишень 12 грудня 1849 ... відповів... — Там же. — С. 175.
...він (Орлов. — Ред.) написав до неї (Рєпніної. — Ред.) сувору, жорстку і доволі нерозумну догану... — Там же. — С. 203. /626/
С. 339. В іншому листі поета читаємо: " про новинки в письменстві... " — З листа до С. С. Гулака-Артемовського від 1 липня 1852 р.
...він пише до професора Бодянського, просячи книжок... — Йдеться про лист до О. М. Бодянського від 15 листопада 1852 р.
С. 340. До всього отого лиха прикинувся ще й недуг фізичний; поради проти його Тарас прохав у лікаря Козачковського. — У листі від 16 липня 1852 р. з Новопетровського укріплення.
С. 346. Факт кари по ділу Достоєвського по приказу Перовського навіки лишиться чорною плямою на образі Перовського... — Чутки про це кружляли тривалий час, але вони не відповідають дійсності. Достоєвського привезено до Оренбурга 23 квітня 1849 р., а відправлено у Сибір до Омського острога 24 грудня того ж року; тоді корпусом керував В. П. Обручов, а Перовський заступив його на цьому посту навесні 1851 р. і служив до квіт ня 1857 р. Достоєвський же до Оренбурзького краю більш не повертався, а у жовтні 1855 р. дістав чин прапорщика, у 1859-му — звільнений, і 1860 р. повернувся до Петербурга. Отже, вони ніколи не зустрічалися під час заслання Достоєвського.
С. 353. Того ж таки літа [1853 р. — Ред.] доля післала Тарасові ще одну втіху. — А. П. Головачов приїздив до Новопетровського не 1853-го, а 1852 р.; саме того року, 15 листопада, написано згадуваний нижче лист Шевченка до О. М. Бодянського від 15 липня.
С. 354. ...чому я вважаю, що "Княгиня" була першим оповіданням, написаним Шевченком на засланні... — Біограф помилився: "Княгині" передували повісті "Наймичка" (1852 — 1853) та "Варнак" (кінець 1853 — початок 1854); "Княгиня" справді написана 1853 р.
С. 355. ...Усков перш за все вдався до Оренбурга, просячи дозволу Шевченкові тільки писати... Дозвіл прийшов... не раніш весни р. 1854. — Ніяких документальних даних, які б стверджували те, що Усков намагався виклопотати Шевченкові дозвіл "писати російською мовою", не виявлено, — це, очевидно, легенда: недарма письменник поставив під першою своєю повістю "Наймичка" фіктивну дату — "25 февраля 1844. Переяслов". Клопотання ж про дозвіл малювати поновлювалися декілька разів, але безуспішно.
"Мені забороняли писати..." — читаємо в листі його до Бодянського. — З листа до О. М. Бодянського від 3 січня 1850 р. з Оренбурга.
С. 356. "Заборонили мені малювати, а я за цілий свій вік не вивів ніже єдиної злочинної риси" — З листа до того ж адресата від 15 листопада 1852 р. з Новопетровського укріплення.
І от Шевченко урядовим шляхом висловив комендантові просьбу дозволити йому власним коштом намалювати той образ. — Офіційне листу вання в цій справі див.: Тарас Шевченко: Документи... — С. 262 — 263, 264 — 265.
С. 357. "Не тямлю вже, що й гадати ... про моє уперте нещастя!" — З листа Шевченка до Бр. Залеського від 21 квітня 1856 р. Після клопотання /627/ І Ускова навесні 1854 р. була ще невдала спроба генерала Г. А. Фреймана домогтися для Шевченка звання унтер-офіцера, якій перешкодив негативний, відзив батальйонного командира Г. І. Львова (Тарас Шевченко: Документи... — С. 265). Пізніше Г. Львов змінив думку й 7 липня 1855 р. сам прохав командира бригади Л. І. Федяєва про те ж саме (Там же. — С. 266), але не досяг успіху.
С. 366. "Я покохав їі чисто, високо..." — З листа Шевченка до Бр. Залеського від 10 лютого 1855 р. з Новопетровського укріплення.
С. 369. Перший маніфест новий цар видає на Великдень 27 березіля р. 1855. — Перший маніфест було видано 19 лютого 1855 р. у зв’язку зі вступом Олександра II на престол. Ні про які амністії там не йшлося. Другий маніфест був опублікований 27 березня 1855 р. і ніс помилування засланим декабристам.
С. 371. Отже, на жаль і на дало, один з Тарасових біографів в листі Сєраковського знайшов нещирість, "єзуїтизм". — Йдеться про судження М. К. Чалого (Жизнь и произведения Тараса Шевченка. — С. 81 — 82), який таки грішив недоброзичливістю до поляків та "польської справи".
С. 373. "Поспішаю написати до вас", — читаємо в листі графині Толстої... — З листа А. І. Толстої до Шевченка від 20 лютого 1856 р. з Петербурга. (Листи до Т. Г. Шевченка. — С 81).
С. 375. За місяць прийшов до Тараса лист і від Осипова. — Лист М. О. Осипова до Шевченка, написаний у квітні — на початку травня 1856 р. з Курська (Там же. — С. 82 — 84).
С. 377. Писемський відповів з Астрахані... — Лист О. Ф. Писемського до Шевченка а Астрахані від 6 липня 1856 р. (Там же. — С. 88 — 89}.
26 серпня ст. ст. р. 1856 цар Олександер II короновався і видав доволі широку амністію, але генія українського слова вона знов минула!.. — Щодо цього помилявся сам поет, а з ним і біограф: цей, третій, маніфест прямо стосувався політичних злочинців, відданих на військову службу, а з ними й Шевченка; конкретних списків тоді ще не існувало: в маніфесті оголошено, що ним полегшується доля всіх без винятку покараних цієї категорії, але маніфест набере чинності лише тоді, коли командири корпусів надішлють до військового міністерства списки цих осіб разом з відгуками про їх поведінку. Штаб Оренбурзького Окремого корпусу, де служив Шевченко, готував цей список близько півроку (Т. Г. Шевченко: Біографія. — К., 1984. — С. 310 — 312). Офіційне листування з приводу Шевченка й інших військових злочинців, що служили в цьому корпусі, розгорнулося і тривало з липня 1856 р. до кінця січня 1857 р. (Тарас Шевченко: Документи, с 267 — 279); петербурзькі ж інстанції цей список проходив протягом усієї весни 1857 р., і лише 1 травня 1857 р. цар дав дозвіл звільнити Шевченка з військової служби (Там же. — С. 279).