...зшиток творів його... з передмовою... — Йдеться про рукописну збірку, яку Шевченко готував до видання, що мало бути здійснене на кошти, зібрані М. Костомаровим та П. Кулішем серед української інтелігенції в Києві навесні 1847 р.; зошит містив автографи першої редакції поеми "Відьма" ("Осика"), передмови до "Кобзаря" (т. зв. "седнівської"), балад "Лілея" та "Русалка" (ІЛ. — Ф. 1. — № 72).
Почалися опити арештованих. — Див. справу кожного з арештованих /621/ у відповідному томі тритомника "Кирило-Мефодіївське товариство" (К., 1990).
С. 241. ...бездушному сатрапові і прибічнику царя (графу Орлову) привиділося... — Запис в щоденнику 19 червня 1857 р. Йдеться не про шефа жандармів і начальника III відділу графа О. Ф. Орлова, а про начальника Оренбурзького окремого корпусу графа В. О. Перовського, який, на переконання Шевченка і його друзів в Оренбурзі, вперто опирався заходам щодо полегшення долі засланого поета. Однак факти говорять про інше: у лютому 1850 р. Перовський запитував начальника штабу корпусу жандармів про можливість полегшення долі Шевченка (сам вія тоді ще не був командиром корпусу) і дістав відмову, але поновив клопотання через рік і знову без успіху. Відтоді він на офіційні звертання й сам відповідав відмовою, але 1853 р., за спогадами А. О. Ускової, порадив своєму колишньому ад’ютантові й новому коменданту Новопетровського укріплення полегшити по змозі тягар солдатської служби Шевченка; коли ж, на підставі коронаційного маніфесту Олександра II, влітку 1856 р. відкрилася змога амністувати Шевченка, Перовський завів його до списків амністованих.
С. 246. Дійсне, 30 мая по наказу царя велено було київському і харківському генерал-губернаторам стежити... — Тарас Шевченко: Документи..., с. 134.
С. 247. В 31-й день мая жандарі відвезли Шевченка з тюрми "III отделения" і віддали на руки уряду військовому... — За документами, це переведення з каземату до військового міністерства відбулося 30 травня (там же, с. 131).
Віддер 2/14 червня рушив з Шевченком з Петербурга, а 9/21 т.м. о годині 11 вночі був вже в Оренбурзі... — Відлер вирушив із Шевченком 31 травня, а привіз 8 червня увечері; документи про його приїзд оформлено наступного дня (Т. Г. Шевченко: Біографія. — К., 1984. — С. 138, 202).
С. 248. ...покутували в Оренбурзькому краю свої "гріхи", напр[иклад], Плещеєв Олексій, Достоєвський і інші... — Обидва письменники були покарані разом з іншими петрашевцями; О. М. Плещеєв відбував засланницьку службу в армії в Оренбурзькому окремому корпусі, а Ф. М. Достоєвський — в Омському острозі (1850 — 1854), згодом — солдатом в Сибірському лінійному батальйоні.
Не скажу, від кого Лазаревський довідався, що Шевченка привезли в Оренбург. — Сам Ф. Лазаревський згадував: "9 июня 1847 года сидел я в своей Пограничной комиссии и усердно занимался текущими делами. Вдруг, около двух часов пополудни, в комнату вбегает, запыхавшись, писец Галявинский и говорит: "Ночью жандармы Шевченка привезли, я слышал от офицера, которому его сдали, и он находится теперь в пересылочной казарме" (Воспоминания о Тарасе Шевченко. — К., 1988. — С. 214).
С. 254. ...з початку червня р. 1847 приїздив до Оренбурга... Василь Лазаревський. — За спогадами В. М. Лазаревського, "определен я был чиновником особых поручений при председателе Оренбургской Пограничной /622/комиссии 6 мая 1847 г..., а в июле был уже в Оренбурга" (В. М. Лазаревский. Мое знакомство с Далем. — Русский архив. — 1894. — № 8. — С. 544), — отже, після від’їзду Шевченка в Орську кріпость, куди він прибув, імовірно, 22, червня, а 23-го. вже був зарахований до складу 3-ї роти (Тарас Шевченко: Документи... — С. 146).
Тарас Шевченко на першому засланню (18/30 червня 1847 — 17/29 жовтня 1850 р.
С. 255. ...біля них дерев’яний екзерцир-гаус — Exerzier-haus (нім.) — манеж.
С. 257 — 258. Подаю тут фотографію з художницьки зробленого Шевченком ще року 1847 малюнка з тієї казарми. — "Казарма" (IX, № 70) — малюнок сепією, виконаний орієнтовно 1856-го — не пізніше червня 1857 р. Оригінал малюнка втрачений. Усі репродукції зроблені за фотогравюрою, замовленою власником твору Б. Г. Сухановим-Подколзіним віденському граверу Р. Паульсону (1895).
С. 258. "Солдати-товариші починала тоді, — писав Шевченко до княжни Рєпніної, — розповідали..." — З листа Шевченка до В. Рєпніної від 25 — 29 лютого 1848 р. з Орської кріпості.
С. 261. "Ще як був я дитиною, — читаємо в його журналі..." — Запис від 19 червня 1857 р.
С. 262. "...Тремтить було, серце..." — Із запису від 20 червня 1857 р.
С. 264. "Доки не закинули мене до Орської фортеці..." — Запис від 25 червня в щоденнику.
С. 265 — 266. "Хіба самому написать...", "І знов мені не привезла..." — заглавні рядки поезій 1848 та 1849 рр.: "Вони з холери повмирали..." — рядки з поезії "Хіба самому написать...".
С. 266. "Було на собаку кинь..." — З листа Шевченка до А. І. Лизогуба від 1 лютого 1848 р. з Орської кріпості.
Мені не відомо жодного листа, писаного Шевченком після лютого р. 1847 до жовтня того року, опріч ... листа ... до Фундуклія. — Не відомо й досі.
С. 267. Княжна не загаялася відповідати. — Йдеться ара лист В. Рєпніної до Шевченка від 13 січня 1848 р. з Яготина (Листи до Т. Г. Шевченка, 1962. — С. 64 — 66).
С. 271. В листі до Василя Лазаревського Тарас 20 грудня р. 1848 між іншого писав... — Йдеться насправді про лист Шевченка до Михайла Лазаревського від 20 грудня 1847 р.
С. 275. Начальник 23 дивізії генерал Толмачов... відповів Орлову 30 березіля... — Тарас Шевченко: Документи..., с. 163.
С. 277. Експедиція Бутакова рушила з Орська 11 мая р. 1848. — З Орська рушила частина експедиції — т. зв. транспорт раїмського укріплення, "до складу якого входило 1 500 башкирських однокінних підвід, рота піхоти, дві сотні оренбурзьких козаків, дві гармати. Тут же був і началь-/623/них всього транспорту генерал-майор І. Шрейбер, а також капітан-лейтенант О. Бутаков з флотською командою і шхуною "Константан", розібраною і навантаженою на підводи для зручності перевезення. Верблюжий транспорт складався з 3 000 верблюдів, з ним ішло 565 казахів та півтори сотні уральських козаків" (Т. Г. Шевченко: Біографія. — К., 1984. — С. 222). Кониському не були ще відомі основні джерела з історії експедиції — щоденник О. І. Бутакова та нарис О. І. Макшеєва, учасника експедиції, — "Путешествие по киргизским степям в Туркестаяскому краю" (Спб., 1896).