С. 133. ...того ж року він був "і в Межигорського Спаса і на Хортиці..." — У Межигорському монастирі коло Вишгорода під Києвом поет побував разом з П. Кулішем та О. Сенчилом-Стефановським близько середини червня 1843 р., під час згаданого відвідання Києва, про що свідчить запис, зроблений П. Кулішем в альбомі Шевченка 1839 — 1843 рр. під власним записом пісні "Да все луги, все береги...": "1843, іюня 13, вночі на плоту, на Дніпрі против Межигорського монастиря" (VII. № 193. — С. 10). Подорож на Хортицю поет відбув, як доводить П. Жур, у першій половині вересня, виїхавши з Яготина 3 — 5 вересня; маршрут пролягав поштовими кіньми через Пирятин — Лубни — Хорол — Кременчук (тут по наплавному мосту поет перебрався на правий берег Дніпра) — Катеринослав — Олександрівськ — Нікополь — с. Покровське, що стояло на місці Нової Січі, зруйнованої за наказом Катерини II 1775 р. військами генерала П. А. Текелія. Імператриця подарувала ці землі генерал-прокурору князю Вяземському, а з 1802 до 1861 р. їх власником був придворний банкір Штигліц, той самий "мудрий німець", що садив на угноєній козацькою кров’ю землі картопельку. Звідси поет поїхав у рідну Кирилівку (П. Жур. — Там же. — С. 141 — 154).
С. 138. ...навіки пропав слід, у кого тоді ще бував Шевченко. — Окрім відвідування Ісківців — маєтку О. С. Афанасьєва-Чужбинського, Шевченко був у с. Линовиці, що належала де Бальменам, у Лубнах, у маєтку П. Лукашевича Березані, у Качанівці в Г. Тарновського, знову в Яготині, звідки поїхав на Запоріжжя.
"В Лубнах один пан покликав нас..." — особа невідома. П. Жур висловив припущення, спираючись на народний переказ, що цим кріпосником міг бути офіцер Українського уланського полку Федір Федорович Трепов, лютеранин за вірою і, певне, німець за походженням, батько петербурзького генерал-губернатора часів першої російської революції — кривавого Д. М. Трепова, згодом — варшавський обер-поліцмейстер (П. Жур. Літо перше..., с. 132).
С. 140. Нема жодної звістки про те, коли саме він приїхав в Кирилівку і чи довго там був. — Справді, документальних даних немає; але, за сімейними переказами, Шевченко приїхав до села якраз на хрестини в родині свого молодшого брата Йосипа (про це згадувала у листі до /615/ П. В. Жура правнучка Йосипа Параска Іванівна Шевченко (П. Жур Там же, с. 159 — 161) За метричними книгами Кирилівської церкви, первісток Йосипа й Мотрі Шевченків народився 18 вересня, а хрестили його 20 вересня 1843 р., і хрещеними батьком та матір’ю були "Санкт-Петербурзької Академії мистецтв вільний художник Тарасій Григоріїв Шевченко і селянка Ярина Григорівна Федора Бойченка жона" — сестра поета (П. Жур. — Там же. — с. 181). Справді невідомо, коли саме Шевченко залишив Кирилівку; під написаним у Березані у П. Я. Лукашевича віршем "Розрита могила" стоїть дата — 9 жовтня; у жовтні ж, за спогадами В. Рєпніної, Шевченко приїхав до Яготина (Т. Шевченко в воспоминаниях современников. — М., 1962. — С. 109).
Teraz po świecie blądzę szerokim... — Нині по світу блукаю широкім // Без захисту й притулку, // Чому б мав плакати — за ким і за чим, — // Ніхто ж бо за мною не плаче.
С. 141. ..."Тризну" писав Тарас не тільки р. 1843, але ще й до знайомості своєї з Рєпніною, а може, ще й під кінець р. 1842 — Поему написано в Яготині орієнтовно між 11 та 27 листопада 1843 р. (Русские пропилеи. — М., 1916. — Т. 2 — С. 208 — 210).
С. 142. ...по-українськи "Гамалія"... — Поему написано в жовтні — першій половині листопада 1842 р. (датується на підставі згадки в листі Т. Шевченка від 18 листопада 1842 р. до П. М. Корольова: "Позавчора вернувся в Петербург. Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину. Пливши в Стокгольм, я скомпонував "Гамалію", невеличку поему...").
З Яготина і з України Шевченко вертає до столиці під кінець року 1843. — Дата помилкова: 10 січня Шевченко закінчив у Яготині портрет дітей В. М. Рєпніна (на портреті — авторська дата); найближчі три дні перебував у Мосівці, ночував в Ічні, відвідав Качанівку, Вєйсбахівку, останню декаду січня провів у Києві, де шумів тоді контрактовий ярмарок і де він познайомився з В. Білозерським, М. Максимовичем, а на прикінці січня вирушив до Кирилівки (Жур П. Літо перше..., с. 227 — 236).
С. 143. Про яке-будь єднання ідеалів поезії з "мочемордієм"... — У характеристиці т. зв. "мочеморд" О. Кониський пішов за спогадами В. Рєпніної, М. Чалого, які бачила в них переважно п’яниць та гуляк, але вніс у цю трактовку інший психологічний нюанс; пізніші дослідники, эокрема М. Драгоманов, В. Щурат, М. Новицький, побачили в поглядах цих людей відгуки західноєвропейського радикалізму (див. огляд цієї літератури у статті М. М. Новицького "Мочиморди" перед судом сучасників і досліду". — Життя і революція. — 1930. — № 3. — С. 123 — 145).
С. 144. "Обніміте, брати мої..." — У виданні О. Огоновського "Кобзарь Тараса Шевченка". Ч. І. — Львів, 1893, за яким цитує всі твори Шевченка О. Кониський, фінал поеми "І мертвим і живим..." не точний; в автографі збірки "Три літа" маємо: "Обніміте ж, брати мої, // Найменшого брата, // Нехай мати усміхнеться, // Заплакана мати. // Благословить дітей /616/ своїх // Твердими руками // І діточок поцілує // Вольними устами".
С. 145. В першій половині лютого р. 1844 Тарас рушив у Москву... — Шевченко прибув до Москви близько середини лютого, повертаючись з України в Петербург.
С. 147. ...як перебув Тарас весну р. 1844? Жодних звісток про сей час нема... — Справді, даних про цей період дуже мало: поет видав поеми "Гамалія" (Спб, 1844), "Бесталанный" (Маяк. — 1844. — № 4. — С. 17 — 30) і окремим виданням ("Тризна". — [Спб], 1844), 6 травня закінчив поему "Сова", а 17 травня — поезію "Дівичії ночі"; напружено працював над академічними програмами, здавав екзамени, розпочав працю над "Живописной Украиной".
С. 148. ...р. 1844 Шевченко рушив на Україну... — Насправді поет не залишав столиці до березня наступного, 1845 р., а виїхав на Москву разом з О. Лук’яновичем, як з певністю встановив П. Жур, 25 березня 1845 р. (Жур П. Дума про огонь. — К., 1985. — С. 19 — 24).