В передчутті нових пригод Тім радісно привітав Фараманта й Кагги-Карр.
Фарамантові довелося повторити те, що вже чули Сміти.
Річард О'Келлі гордо заявив:
— Нас на Землі сотні мільйонів, невже ми не впораємося з купкою інопланетних воїнів?
Фарамант перебив його:
— А якщо за цією купкою примчать десятки космічних кораблів?
Енні з острахом глянула на зорі.
— На щастя, в нашій боротьбі в інопланетянами-менвітами ми маємо союзників — арзаків.
Запала довга мовчанка. Потім місіс Анна запитала:
— Однак чому ви, шановний Фараманте, вважаєте, що у вашій боротьбі можуть допомогти Енні і Тім? Вони ще діти, хоч уже великі, але діти.
Вартовий Брами сказав:
— Щиро кажучи, ми розраховуємо не тільки на дітей, хоча й дуже сподіваємося на них. Ми гадали запросити Велетня з-за гір, цю мудру, з великим досвідом людину. До речі, в Тіллі-Віллі — хто б міг подумати, що таке можливе з залізного хлопця? — дуже ніжне серце: він нудьгує за моряком Чарлі і готовий від ранку до вечора говорити про нього.
— Добре, що він такий пам'ятливий і вдячний, — відгукнулася місіс Анна. — А брат плавав в Тихому океані і навряд чи з'явиться в нас найближчими місяцями. Коли ж ви рушите назад на свою дивовижну батьківщину, я попрошу вас передати Тіллі-Віллі одну річ, яку ми з Енні бережемо для нього вже цілий рік…
— Мамо! — Енні піднесла палець до губів і лукаво глянула на місіс Анну. Та замовкла.
— Ось і знову виходить не так, як хотілося.
— Отже, Велетень із-за гір не зможе взяти участь у нашій боротьбі, — зітхнув Фарамант. — Та все ж я прошу відпустити до нас Енні й Тіма. Ми оберігатимемо їх від небезпеки, не будемо примушувати битися з ворогом, але їхні поради можуть виявитися для нас неоціненними…
Фермер Сміт випередив дружину, яка збиралася заговорити.
— Послухай, Анно, — сказав він, — двічі кликали наших дітей до Чарівної країни. Першого разу лихо загрожувало Страшилові і Залізному Дроворубові. Вдруге небезпека нависла над усією Чарівною країною, її хотіла знищити зла чаклунка. Але тепер, утрете, справа набагато гірша: страшна біда загрожує всій Землі. Ми собі не пробачимо, якщо не допоможемо, якщо не відпустимо Тіма й Енні.
Коли згода була одержана, фермер Джо сказав:
— А тепер, любі жінки, я вас порадую. Наші діти вирушать не самі. Ми викличемо Альфреда Каннінга. Гадаю, він не відмовиться взяти участь у боротьбі з інопланетними Прибульцями.
— Так, так, він допоможе, — відгукнулася місіс Анна, — він тепер інженер, винахідник, навигадував безліч не ймовірних речей. Що в порівнянні з ними механічні мули?
— Фред допоможе неодмінно, — погодився фермер. — І, до речі, пригляне за нашими дітьми.
Коли жінки дізналися, що в небезпечній експедиції візьме участь Фред Каннінг, на серці в них зразу відлягло.
НЕВЕСЕЛИЙ БЕНКЕТ
Альфред Каннінг одержав телеграму: "Приїжджай негайно, родичі на Смарагдовому острові тяжко захворіли, потрібне серйозне лікування. Джон Сміт".
Телеграфісти нічого не зрозуміли, вони не знали, що таке Смарагдовий острів, і таємниця була збережена. Та Альфред Каннінг здогадався, що Чарівній країні загрожує небезпека, взяв тривалу відпустку і через два дні прибув на ферму Смітів.
Молодий інженер подякував Джону Сміту за довір'я.
— Можливо, мої знання знадобляться, — палко запевняв Фред. — У голові в мене рій формул. Я винайшов вибухівку, дрібка якої може вщент рознести цілу гору.
Очі Тіма заблищали від захоплення.
— Фредді, — закричав хлопчик, — а добре було б підкласти таку вибухівку під корабель Прибульців, правда?
— Побачимо на місці, — ухилився від відповіді Фред.
— Ні, обов'язково, обов'язково! — наполягав Тім. — І підкладу її я! Надіну срібний обруч лисячого короля, і готово!
Тім говорив про чудодійний обруч, який Енні подарував лисячий король Тонконюх XVI.
— Постривай, Тіме, якщо ти не викинеш з голови такі нісенітниці, то знай: залишишся в Канзасі. — Альфред вимовив останні слова так рішуче, що Тім одразу вгамувався, але все ж запитав:
— Фредді, а вибухівку ми візьмемо?
— Ні, звичайно. Зробимо її на місці. Потрібні речовини знайдуться і там. Однак вогнепальну зброю доведеться прихопити.
Каннінг купив ящик гвинтівок і зо два десятки револьверів; до них набрали якомога більше патронів. Вантаж виявився досить солідний, але для Ойххо це було майже ніщо.
І ось нічної пори Сміти та О'Келлі знову прощалися зі своїми дітьми і Альфредом Каннінгом. Слів було сказано небагато, але за ними таївся великий душевний біль, адже в сім'ях Смітів та О'Келлі на довгі-довгі місяці замешкають неспокій і тривога…
Ойххо взяв курс на Чарівну країну. Мандрівники розмістилися в просторій кабіні в нього на спині. Її зробив Чарлі Блек ще перед минулим польотом.
Цього разу з собою не взяли Артошка. Характер у нього був примхливий, він міг ненароком загавкати і тим пошкодити справі.
Дорогою Альфред весь час згадував хімічні формули і довго про них розмірковував. Тім й Енні нічого не розуміли. Не дивно, що діти швидко поснули під монотонне бубоніння Фреда і рівномірне похитування кабіни.
Вже смерклося, коли ручний дракон приземлився біля підніжжя Кругосвітніх гір. Звідси починалися чари, і Кагги-Карр заговорила. Втомлена від вимушеної німоти, вона з великим почуттям привітала Енні з Тімом і Фреда.
— Вночі подорожувати небезпечно, — попередила Кагги-Карр, — можна наштовхнутися на літальну машину Прибульців.
Мандрівники влаштувалися на нічліг, але перед цим Енні не витерпіла і перевірила, чи справний срібний обруч з рубіновою зірочкою. Обруч діяв безвідмовно, і наші герої задрімали, заколисані лісовим шерхотом.
Вранці Ойххо тихо-тихо перелітав в однієї лісової галявини на іншу, ховаючись від чужоземних вертольотів. З жодним із них він не зустрівся і благополучно опустився зі своїми супутниками біля брами Смарагдового міста.
Страшило збирався оповістити все місто, всю країну про прибуття Енні, Тіма й Альфреда, влаштувати парадний хід від брами до палацу в музикою й промовами, але його відговорив фельдмаршал Дін Гіор. Довгобородий Солдат, котрий прекрасно розумів, як треба берегти військові таємниці, виявив обережність.
— Несподівані врочистості, — сказав він, — насторожать Прибульців, змусять їх розвідати, в чім справа. І біда буде, якщо вони дізнаються про людей із-за гір.