І Адмірал з вдячністю й радістю прийняв запрошення. Вдягнений він був трохи інакше – довгі штани тюркські, м'які чоботи, старий плащ, але куртка з мідними клепками та ж сама, той же пояс і повстяна шапка з тюрбаном. Торби – дві, одна стара йєменська шерстяна, друга – нова, з доброї буйволячої шкіри. В руках той же посох бамбуковий. Але чистий, у грязюку не закаляний, наче його весь час на плечі носили.
— Ти мене, Падуча Зоря Морів, пам'ятаєш?
— Чого ж не пам'ятати. Ми зустрілись тоді в місяці аббі біля розбитого водограю.
— Диви, пам'ятаєш! – зрадів Аль-Джаубарі.– І багато ти, Адмірале, пам'ятаєш?
— Все… Крім письма. Бо ці чари відбили в мене всяку пам'ять до письма.
— Он які! А куди ти зараз збираєшся?
– Назад, у теплі краї. Ми зібрали десять тисяч динарів за ці два роки і відправили їх сакками в Індію. А він почав тут мерзнути. Ні, слава Аллаху, він не хворіє. Але мерзне. Правду я кажу, Принце?
І мавпочка, вдягнена в теплий одяг, тільки мордочка з-під каптура виднілась і малесенькі кулачки, затрясла кулаками, ніби говорячи: "Б-б-р-р-р! Дуже мерзну!"
Крім того,-вів мандрівник,– я побував у рідному місті за цей час, на рідній вулиці. Пройшло тридцять три роки, як я полишив уперше батьківську домівку. Коли двадцять років тому я вперше повернувся, наді мною сміялись, коли я розповідав їм про заморські чудеса. Бо я тоді був молодим і бідним моряком. І навіть багато з тих, хто наді мною сміявся, не впізнавали і не могли мене пригадати ще тоді. А тепер, коли я прибув з чотирма слугами-індусами, а Принц приїхав на добрім коні, всі, хто лишився живий, признали мене і впізнали. Бо я повернувся при повній зброї, в дорогім одязі. І мулла навіть не сумнівався, що Принц – людина. Та й як тут засумніваєшся, які тут сумніви, коли Принц при всіх підніс йому гаманець із динарами на світильники і глеки для омовіння?! – Подорожній хитро посміхнувся.
— Ох, і проноза ти, Адмірале! – не втримався Аль Джаубарі.– Але як ти таку мавпу знайшов і навчив? Скажи, га?
Славний письменник подивився на скам'яніле лице подорожнього і пошкодував за свої слова, озирнувшись на мавпу. Каптур упав на бік і її плішива голова з великими вухами була добре освітлена. Вона ледь посміхалась, показуючи гострі ікла, а очі були пильні і злі.
— Мудрий чоловіче! Я ні в кого не прошу, не канючу. Якщо хто мені дає з доброю душею, я візьму… Скажи, коли ми зустрілись, ти пам'ятаєш, я щось у твого мецената видурював? Чи не він за мною навздогін надіслав гуляма? Чи я скривдив ханщика, який дав мені притулок? Чи я цих індусів-похлібників скривдив? Їм не було за що повернутись додому. А тепер, якщо вони не дурні, то вже в славній Убуллі і при грошах, і добре вдягнені.
— А де кінь?
— Подарував одному цигану-зутті.
— А чому ти знов тут?
— Поклянись Аллахом мовчати. Тільки за всіма правилами. От чиста вода в глеку.
Коли Аль-Джаубйрі дав клятву за всіма правилами, Адмірал наблизив до нього свою чорну бороду з пасмами сивини і прошепотів:
– Я вирахував, що наступного року прилетить комета і принесе із собою всякі лиха. Хочу зустрітись з мандейським звіздарями і звірити з ними свої передбачення.
– Я чув,– сказав Джаубарі,– що в Басрі є пречудовий звіздар. Ти б до нього завітав,
– Спасибі за добре слово, о мій господине! Але шейх звіздарів уже відійшов від нас… А таблиці і всі його книги, кажуть, харіджити 3 спалили…
Потім Аль-Джаубарі покликав слугу, і вони пили тепле вино і лузали кавунове насіння всю ніч. Особливо радів Принц. Він просто об'їдався насінням. Адмірал від вина пом'якшав, відійшов серцем і розповідав усякі чудернацькі історії, які траплялися з його друзями-моряками в Китаї, Індії, на Цейлоні, на Аль-Кумрі, в Софалі Золотій. Під ранок Аль-Джаубарі сказав:
– Який же ти добрий чоловік, якщо після всього ти не прагнеш побільше нахапати, обікрасти й упослідити інших! Скільки ж тобі довелося горя скуштувати, і щоб ти отак жив і був навіть радий усьому?
Підпилий Адмірал, він же Падуча Зоря Морів, хитро посміхнувся, а вуста його збрехали:
– О шановний і славній книжнику! То все траплялося з іншими хлопцями. Зі мною нічого подібного не було…
ПРИМІТКИ
І. КНИГА ДЕЯКИХ ТАЄМНИЦЬ
1 Аббасиди – династія багдадських Халіфів з 750 по 1258 рр, Походіть від Аббаса, дядька засновника ісламу – Мухаммсда.
Омейяди – династія арабських халіфів з 661 по 750 рр. Столицею Омейядів був Дамаск.
2 Динар – золота монета. Вага в різний час була від 4,25 г до 4,55
3 Фалс– дрібна мідна монета.
4 Дирхем – срібна монета, також міра ваги, що становила 3,12 г. ,– 5 Кєйф (перс.) – відповідає італійському "солодке неробство".
6 П'ятниця – день відпочинку-у мусульман.
7 Муедзин – служитель мечеті, закликаючий віруючих до молитви.
8 Аль-Джануб – південь, Ас-Сималь – північ, Аль-Нагріб –захід, Аль-Машрік – схід,
9 Аль-Фарабі – книжник, тюркський філософ першої половини X ст. Служив правителю Алоппо Сайфу ад-Даула.
10 Лал – рубін.
11 Басрійські фініки мали славу найкращих у Багдадськім халіфаті.
12 Асасіни (хашашін – курильщик гашишу – релігійно політичний орден. Галузь шиїтського напряму в ісламі. Засновник Хасан-ібн-Сабах. Керівники ордену тримали рядових бійців (фідаїв) у сліпій покорі та виховували в дусі беззастережного фанатизму. Вели терористичну боротьбу як проти хрестоносців, так і проти мусульманських правителів.
Шиїзм – другий (після сунізму) за кількістю послідовників напрям в ісламі. Шиїти визнають Коран. В сунні (священних переказах ісламу, викладених у хадисах – оповідках про вчинки та висловлювання пророка Мухаммеда та його наступників) визнають тільки ті хадиси, які свідчать про Алі. Шиїти вважають, що спадкоємцем Мухаммєда може бути лише прямий нащадок Алі й Фатіми (єдиної доньки пророка Мухаммеда, що мала дітей). Обряди в шиїзмі мало відрізняються від сунізму. Крім хаджа (прощі в Мекку, що є одним з головнііх обов'язків кожного мусульманина), шиїти відбувають прощу в місця, пов'язані з іменами шиїтських імамів… [Імам – у мусульман вождь, який поєднує в своїй особі світську і духовну владу). Особливою пишністю відзначається траур по імаму Хусейну – ашура
Сунізм – найбільш багато чисельний за кількістю послідовників, один з двох (поряд з шиїзмом) напрямів у ісламі. Суніти крім Корана визнають святість сунни, а також звеличування, крім пророка Мухаммеда і Алі, ще ряду халіфів (відхилених шиїтами),