— У Діани зіпсованість — не результат, а причина; може, цій причині вона зобов'язана своєю природною вишуканістю: вона не шукає, вона нічого не вигадує,— вона вам пропонує найвитонченіші витівки, як натхнення цілком наївного кохання, і ви не можете не вірити їй.
Ця фраза, немов навмисне розрахована на людину такого складу, як д'Артез, була така сильна, що прозвучала як остаточний висновок. Всі лишили княгиню, здавалося, з нею було покінчено. Д'Артез подивився насмішливо на Максима де-Трай і д'Егріньйона.
— Найбільша провина цієї жінки в тому, що вона змагається з чоловіками,— сказав він.— Вона промотує багатства так само, як вони промотують маєтки, що становлять власність дружин, вона посилає своїх коханців до лихварів, вона пожирає придане, розоряє сиріт, знищує старовинні замки, вона підказує і вчинює, може, також злочини34, але...
Ніколи ні один з цих двох персонажів, яким відповідав д'Артез, не чув нічого подібного щодо сили вислову. Це "але" вразило всіх за столом: всі заніміли з виделками в руках, впинаючись очима то в сміливого письменника, то в убивць, що напали на княгиню, і чекаючи заключних слів у страшній тиші.
— Але,— з глузливою легкістю сказав д'Артез,— пані княгиня де-Кадіньян має над чоловіками одну перевагу: коли заради неї наражаються на небезпеку, вона вас врятовує і не каже поганого ні про кого. Чому б серед жінок не знайтися одній, яка тішилась би чоловіками так само, як чоловіки тішаться жінками? Чому б прекрасній статі час від часу не мстити за себе?..
— Геній дужчий від розуму,— сказав Блонде Натану.
Ця лавина ущипливих слів була, справді, як вогонь батареї гармат проти рушничної стрілянини. Поспішили змінити розмову. Ні граф де-Трай, ні маркіз д'Егріньйон, видимо, не мали охоти сваритися з д'Артезом. Коли подали каву, Блонде і Натан підійшли до письменника з поспішністю, яку ніхто інший не насмілився наслідувати, настільки важко було примирити захоплення, викликане поведінкою д'Артеза, з боязню нажити собі двох могутніх ворогів.
— Ми не від сьогодні знаємо, наскільки ваш характер у своїй величі дорівнює вашому талантові,— сказав йому Блонде.— Ви поводилися тут уже не як людина, але як бог. Не дозволити захопити себе ні серцю, ні уяві, не взяти під свій захист кохану жінку — помилка, якої чекали від вас і яка дала б змогу торжествувати цьому колу осіб, пойнятому заздрощами до літературних знаменитостей... Ах, дозвольте мені вам сказати: це найвища політика в приватному житті.
— Ах, ви — державна людина! — сказав Натан.— Це так само майстерно, як і важко,— помститися за кохану жінку, не захищаючи її.
— Княгиня — одна з героїнь легітимістської партії,— тож хіба не обов'язок кожної людини з серцем обороняти її, незважаючи ні на що? — холодно відповів д'Артез.— Те, що вона зробила для своїх владарів, виправдало б найбезрозсудніше життя.
— Він грає обачливо,— сказав Натан, звертаючись до Блонде.
— Цілком, як коли б княгиня була ставкою в цій грі,— відповів Растіньяк, підійшовши до них.
Д'Артез пішов до княгині, яка чекала його в нестерпній тривозі. Результат цієї спроби, якій Діана сама ж сприяла, міг бути фатальним для неї. Вперше в своєму житті ця жінка страждала душею і знемагала тілом. Вона не знала, як їй повестися в тому разі, коли д'Артез повірить світові, де йому скажуть правду, замість довірити їй, її брехні: бо ніколи ще характер такий прекрасний, людина така цільна, душа така чиста, совість така пряма не зустрічалися їй, не ставали перед її свідомістю. Якщо вона сплела тенета такої жорстокої брехні, то лише тому, що її спонукало бажання зазнати справжнього кохання. Це було кохання, вона відчувала його прорість у своєму серці, вона кохала д'Артеза. І вона була засуджена обманювати його, бо хотіла залишитися для нього прекрасною актрисою, розігруючи комедію на його ж очах. Коли вона почула кроки Даніеля в їдальні, її охопило таке хвилювання, трепет, що пройняв її до глибини душі. Ця схвильованість, якої вона ніколи не знала в своєму житті, надто бурхливому для жінки її рангу, показала їй, що вона поставила на карту своє щастя. Очі її, що дивились у простір, охопили д'Артеза всього цілком; вона бачила крізь його тіло, вона читала і в його душі: підозра навіть злегка не зачепила її чутливості, такої ж, як чутливість крил кажана. Жахлива дія цього страху викликала тепер свою протилежність: радість мало не задушила щасливу Діану; бо немає такої людини, у якої не було б більше сил на те, щоб витримати, горе, ніж на те, щоб протистояти виявові крайнього щастя.
— Даніель, мене обмовили, і ти помстився за мене! — скрикнула вона, підвівшись і розкриваючи йому обійми.
В глибокому подиві, викликаному цими словами, коріння яких було невидиме для нього, Даніель дав прекрасним рукам взяти його голову, і княгиня побожно поцілувала його в лоб.
— Як ви дізналися?
— О, прославлений дурнику! Хіба ти не бачиш, що я тебе безумно люблю?
З того дня нема більше мови ні про княгиню де-Кадіньян, ні про д'Артеза. Княгиня одержала в спадщину від своєї матері деяке майно; вона проводить кожне літо з знаменитим письменником у віллі на Женевському озері, а взимку на кілька місяців повертається в Париж. Д'Артез показується тільки в Палаті, а його нові твори публікуються надзвичайно рідко. І це розв'язка? Так,— для людей розумних; ні,— для тих, хто хоче все знати.
Жарді, червень 1839 р.
==========================================
Примітки
1. Теофіль Ґотьє (1811— 1872) — французький реакційний поет і критик, сучасник Бальзака.
2. Франціск І (1494— 1547) — король Франції з 1515 по 1547 р.
3. Карл V (1500— 1558) — король іспанський (з 1516 р.) і імператор германський (з 1519 р.).
4. Антіной — раб і улюбленець римського імператора Адріана, уславлений своєю красою.
5. Іов — біблійний персонаж, відомий своєю бідністю.
6. Карл X (1757— 1836) — французький король з 1824 по 1830 р., скинутий Липневою революцією 1830 р., емігрував в Англію.
7. Гарпагон — головний персонаж комедії Мольєра "Скупий".
8. Змова герцогині Беррійської.— Герцогиня Беррійська (1798— 1870), вдова другого сина Карла X, герцога Беррійського, вбитого в 1820 р. Лувелем. Після Липневої революції очолила легітимістську партію (партію повалених Бурбонів) і в 1832 р. спробувала, за допомогою прибічників, підняти повстання у Вандеї, швидко придушене французьким урядом.