— Ви знаєте, пане Сайресе, — сказав Герберт, — мене дивує, що вибух викликав так мало пошкоджень. Звук був не дуже сильний, а на воді немає уламків — постраждала тільки обшивка... Складається враження, що корабель скоріш затонув, ніж вибухнув.
— І це тебе, синку, дивує? — запитав інженер.
— Авжеж, пане Сайресе.
— Мене також, Герберте, — зізнався й собі інженер. — Але коли ми оглянемо корпус брига, ми напевне знайдемо пояснення цій дивній пригоді.
— Та що ви, пане Сайресе! — вигукнув Пенкроф. — [390] Невже ви думаєте, що бриг просто потонув, наштовхнувшись на риф?
— А чого б і ні? — зауважив Наб. — Адже у протоці є рифи!
— Ну, Набе, ти, мабуть, тільки кліпав очима і нічого не бачив, — глузливо відказав Пенкроф. — За мить до того, як затонути, — я добре бачив! — під бригом піднялась величезна хвиля, і він завалився на лівий борт. А якби він наштовхнувся на риф, то тихесенько затонув би, як усяке добропорядне судно!
— Ото ж то й воно! Це ж не добропорядне судно! — засміявся Наб.
— Нічого, потерпіть трохи, Пенкрофе, — сказав інженер. — Скоро ми про все довідаємося.
— Ясно, що довідаємося! — відповів моряк. — Але я й зараз ладен закластися головою, що в протоці немає ніяких рифів. Скажіть, пане Сайресе, поклавши руку на серце, невже ви гадаєте, що й тут дала знати про себе якась надприродна сила?
Сайрес Сміт нічого не відповів.
— У всякому разі, — мовив Гедеон Спілет, — вибухнув корабель чи наштовхнувся на риф — це справді сталося дуже вчасно!
— Атож, атож... — відповів моряк. — Не про те мова. Я тільки запитав пана Сміта, чи не бачить він і тут якоїсь надприродної сили.
— Поки що я, Пенкрофе, утримаюся од відповіді, — сказав інженер. — Ось усе, що я зараз можу сказати.
Інженерова відповідь аж ніяк не вдовольнила Пенкрофа. Він твердо вірив у вибух і не мав наміру поступатися власною думкою. Він ніколи не погодився б припустити, що в протоці, дно якої устелене таким самим дрібним піском, як і берег протоки, яку він не раз перебродив під час відпливу, знайшовся якийсь невідомий для нього риф. До того ж тієї хвилини, коли затонув корабель, був високий приплив, і судно могло спокійно пройти, не зачепивши будь-яких рифів, що їх не видно навіть під час відпливів. Отже, не могло статись ніякого зіткнення. Корабель не міг наштовхнутися на риф. Отже, він вибухнув.
Треба зізнатися, що моряковим міркуванням не бракувало логіки.
О пів на другу колоністи сіли в пірогу й попливли до затонулого корабля. Було дуже прикро, що не збереглися корабельні шлюпки: одна з них, як відомо, розбилась об скелі біля гирла річки Вдячності; друга затонула разом із бригом [391] і не випливла на поверхню, очевидно, роздавлена його корпусом.
На той час "Швидкий" став потроху виступати з води. Бриг не лежав на боці — під час вибуху щогли зламались, баласт перемістився і судно перекинулось кілем догори. Якась жахлива підводна сила, що викинула величезний водяний стовп, перевернула його просто догори дном.
Колоністи обпливли навколо затонулого корабля, і в міру того, як знижувався рівень води, визначили якщо й не причину, то принаймні наслідки незбагненної катастрофи. На носі, з обох боків кіля, за сім чи вісім футів під ватерлінією було розпанахано обшивку корпуса, а на її місці зяяла величезна пробоїна щонайменше двадцять футів завдовжки. Нічого було й думати, щоб зашити ті зяючі отвори. У пошкоджених місцях не пощастило виявити не лише дерев'яної, а й мідної обшивки, яку, очевидно, знищило вщент; зникли навіть частини набору, залізні цвяхи і нагелі. Усі скріплення розхиталися і не трималися на місцях. Якась неймовірна сила зірвала фальшкіль, а сам кіль у кількох місцях відійшов від кільсона і тріснув по всій довжині.
— Хай йому чорт! — крикнув Пенкроф. — Боюсь, що цього корабля важко буде полагодити!
— Не тільки важко, а й неможливо, — зауважив Айртон.
— У всякому разі, — додав Гедеон Спілет, — якщо тут і був вибух, то досить дивний: замість того, щоб розлетілася палуба і надводна частина судна, чомусь постраждало днище! Ні, ці пробоїни швидше свідчать про зіткнення з рифом, ніж про вибух порохового погреба!
— Та немає в протоці ніяких рифів! — уперто заперечив моряк. — Я ладен припустити все, що завгодно, тільки не зіткнення з рифом!
— Спробуймо пробратися всередину брига, — запропонував інженер. — Може, там знайдемо пояснення причин катастрофи?
Це було найрозумніше, не кажучи вже про те, що їм належало ознайомитися з уцілілим на борту корабля майном і спробувати врятувати його.
На той час прооратися всередину брига було неважко. Вода відступила, і нижня палуба, яка стала верхньою після того, як бриг перекинувся, була цілком доступною для огляду. Баласт is важких чавунних зливків пробив її у кількох місцях. Чулося дзюркотіння води, що витікала крізь тріщини в обшивці.
Сайрес Сміт і його друзі, озброївшись сокирами, пішли по скаліченій палубі. Вся вона була захаращена різноманітними ящиками, а оскільки ті пробули у воді недовго, їхній вміст, можливо, й не постраждав.
Перш за все колоністи відтягли весь вантаж у надійне місце. До початку припливу залишалося ще кілька годин, і вони вирішили якнайкраще використати цей час. Айртон і Пенкроф установили над пробоїною талі й застосували їх, щоб перевантажити в пірогу ящики та бочки. їх вантажили на пірогу і відразу ж відвозили на піщаний берег. Колоністи забирали все, що траплялося під руку, нічого не сортуючи й не відбираючи, — це вони мали намір зробити пізніше.
Тим часом колоністи з великим задоволенням відзначили, що вантаж брига був найрізноманітніший: кухонне начиння, мануфактура, інструменти і таке інше, тобто все те, що необхідне 'для далекого плавання по Полінезійському архіпелазі. Очевидно, тут було потроху всього, про що могли тільки мріяти жителі острова Лінкольна.
Проте Сайрес Сміт, лише мовчки дивуючись, переконався, що від удару, який призвів до катастрофи, надзвичайно постраждав не тільки корпус брига, як ми вже казали, а й його нутрощі, особливо в носовій частині судна. Перебірки й пілерси було знесено, ніби в трюмі вибухнув надпотужний снаряд. У міру того, як із брига витягалися різні ящики, колоністи щораз вільніше могли ходити від носа до корми судна. Тут були не великі паки, які важко було б пересовувати, а дрібні, нічим не закріплені, безладно розкидані по підлозі пакунки.