— У давні часи рибу ловили весельними човнами, а зараз — траулерами.
— Ти впритул підійшла до наступної сходинки суспільної бази, а саме до власників засобів виробництва. Організацію праці, тобто поділ праці та ставлення до власності, Маркс назвав "продуктивними відносинами".
— Зрозуміло.
— Саме спосіб виробництва визначає тип політичних та ідеологічних відносин конкретного суспільства. Не випадково ми мислимо трохи інакше і маємо іншу моральність, ніж у часи феодалізму.
— Отже, Маркс не вірив у природне право, чинне в усі часи?
— Ні, мораль, за Марксом, — це продукт суспільної бази. Не випадково у давньому сільському суспільстві батьки вирішували з ким одружувати своїх дітей. Це було тісно пов'язане з проблемою успадкування господарства. У сучасному великому місті соціальні відносини цілком інші. Своє майбутнє подружжя можна зустріти на вечірці або на дискотеці. І якщо людина по-справжньому закохалася, то вже якось знайде і житло для своєї сім'ї.
— Ніколи не погодилась би, щоб батьки диктували мені, з ким одружуватись.
— Бо і ти дитя свого часу. Панівний клас у суспільстві, підкреслював Маркс, диктує, що добре, а що зле. Бо уся історія — це історія класової боротьби. Тобто в історії передусім йдеться про те, хто має володіти засобами виробництва.
— Хіба людські думки не мають впливу на зміни в історії?
— І так, і ні. Маркс розумів, що відносини у суспільній надбудові можуть впливати і в зворотному напрямку, на суспільну базу, однак відкидав припущення, що надбудова має самостійну історію. Те, що рухає історію вперед, від суспільства рабовласницького до сучасного індустріального суспільства, визначається перш за все змінами у суспільній базі.
— Ти уже казав про це.
— В усіх фазах історії існувала суперечність між домінуючими класами суспільства, вважав Маркс. У рабовласницькому суспільстві це була суперечність між рабовласниками та рабами, у середньовічному феодальному суспільстві — між феодалами та їх васалами, а згодом — між шляхтою та городянами. Та в часи Маркса у суспільстві, яке він називав буржуазним або капіталістичним, існувала суперечність між капіталістом та робітником, пролетарием, тобто між тими, хто володіє і не володіє засобами виробництва. А тому що "панівний клас" не хоче віддати владу, зміна може відбутися тільки за допомогою революції.
— А як же бути з комуністичним суспільством?
— Маркс дуже захоплювався думкою про перехід від капіталістичного суспільства до комуністичного. Він навіть провів детальний аналіз способу капіталістичного виробництва. Та перш ніж говорити про це детальніше, поговоримо про поглдди Маркса иа людську працю.
— Починай)
— Перш аніж стати комуністом, юний Маркс цікавився питанням, що відбувається з людиною, коли вона працює. Цю проблему аналізував і Геґель. Геґель вважав, що існує двосторонній або ж "діалектичний" зв'язок між людиною та природою. Обробляючи природу, людина сама піддається обробці. Скажемо це інакше. Працюючи, людина втручається в природу і по-своєму впливає на неї. Але в процесі праці природа також втручається в людську свідомість і залишає у ній свій слід.
— Скажи мені, ким ти працюєш, і я скажу, хто ти.
— Це, класне, погляд Маркса. Спосіб, яким працюємо, впливає на нашу свідомість, але й наша свідомість впливає на спосіб праці. Можна сказати, що між "рукою" та "духом" існує взаємний зв'язок. Так, знання людини тісно пов'язані з її роботою.
— Дуже прикро, мабуть, бути безробітним.
— Так— Той, хто не має роботи, у певному сенсі порожній. Ще Геґель звертав на це увагу. Для Геґеля і для Маркса праця була чимось позитивним, тісно пов'язаним із поняттям "бути людиною".
— То бути робітником теж позитивно?
— Так, у вихідній точці. Але саме в тій точці Маркс виступає з гострою критикою капіталістичного способу виробництва.
— Розповідай!
— У капіталістичній системі робітник працює на капіталіста. Праця є чимось поза ним, тим, що йому не належить. Робітникові його праця є чужою, а тому він сам собі стає чужим. Він втрачає свою людську гідність. Маркс називає це гегелівським поняттям відчуження.
— Моя тітка ось уже двадцять років працює на цукерковій фабриці, тож я розумію, про що йдеться. Вона каже, що кожного ранку з ненавистю думає про роботу.
— Якщо вона ненавидить свою роботу, Софіє, то мала би ненавидіти і себе.
— У кожному разі вона ненавидить цукерки.
— У капіталістичному суспільстві праця організована так, що робітник, як раб, працює на інший суспільний клас. Робітник віддає свою силу, а з нею і людську гідність, буржуазії.
— Невже й справді усе так погано?
— Ми говоримо зараз про Маркса. Точкою відліку є суспільні відносини середини минулого століття. А зрештою відповіддю буде рішуче "так". Нерідко траплялося, що робітники працювали по 12 годин щоденно у неймовірно холодних цехах. Заробітна плата була настільки низькою, що навіть діти і вагітні жінки змушені були працювати. Тогочасні соціальні відносини важко описати. На багатьох підприємствах частину платні виплачували дешевою горілкою. Чимало жінок змушені були вдаватися до проституції, їхніми клієнтами було "міське панство". Коротко кажучи, праця, яка мала би вшляхетнювати людину, перетворювала її на тварину.
— Я починаю сердитися.
— У Маркса це також викликало гнів. А у той же час діти заможних буржуа могли грати на скрипці у просторих теплих кімнатах після освіжаючої купелі. Або ж сідали до фортепіано, щоб згаяти час в очікуванні обіду з чотирьох подань. Щоправда, на скрипці чи піаніно грали здебільшого увечері після тривалої прогулянки верхи.
— Ой як несправедливої
— Такої ж думки був і Маркс. У 1848 році разом з другом Ф. Енгельсом він видав "Комуністичний маніфест". Перше речення у "маніфесті" звучить так: "Привид бродить по Європі — привид комунізму".
— Мені страшно.
— Класовій буржуазії також було страшно. Бо тепер почав піднімати голову пролетаріат. Хочеш почути, чим закінчується "маніфест"?
— Охоче.
— "Комуністи вважають за ганьбу приховувати свої погляди і наміри. Вони відкрито заявляють, що їх цілі можуть бути досягнені тільки після повалення всього існуючого суспільного ладу. Нехай пануючі класи тремтять перед Комуністичною Революцією. Пролетарям нічого втрачати в ній, крім своїх кайданів. А здобудуть вони весь світ. Пролетарі всіх країн, єднайтесь!"