СТАРА. Гості!
Знову дзвінок.
Дзвінок, знову дзвінки, потім іще. Старий знесилений. Стільці, розміщені спинками до зали, утворюють правильні ряди, які постійно збільшуються, як це буває у залі для глядачів. Витираючи спітніле чоло, захеканий, Старий іде від одних дверей до інших, розміщує невидимих гостей. Стара теж змучена. Шкандибаючи і поспішаючи щодуху, приносить стільці. Тепер на сцені багато невидимих гостей. Намагаючись не наштовхуватись на них, старі обережно обминають стільці. Їхній рух відбувається таким чином: Старий іде до дверей номер чотири, Стара виходить у двері номер три і повертається з дверей номер два: Старий відчиняє двері номер сім, Стара виходить у двері номер вісім і повертається з дверей номер шість і т. ін. Таким чином, обходячи всю сцену, вони користуються всіма дверима.
СТАРА. Пробачте… пробачте… що… так… пробачте… пробачте…
СТАРИЙ. Заходьте, панове, прошу, пані… це пані… дозвольте… так…
СТАРА (із стільцями). Тут… тут… їх занадто… їх справді занадто… занадто багато, о-ля-ля!
З-за сцени наближається плескіт човнів. Тепер усі звуки долинають тільки з-за куліс. Старі продовжують відчиняти двері, приносять стільці. Безперервно лунають дзвінки.
СТАРИЙ. Цей стіл нам заважає. (Пересуває, точніше, робить рухи, ніби пересуває стіл. Йому допомагає Стара.) Тут зовсім немає місця, пробачте нам…
СТАРА (удає, ніби звільняє стіл. Звертається до Старого). Ти одягнув свій тільник?
Дзвінок.
СТАРИЙ. Скільки гостей! Стільців! Гостей! Стільців! Заходьте, заходьте, панове. Швидше, Семірамі. Тобі, звичайно, допоможуть…
СТАРА. Даруйте… даруйте… добридень, пані… пан… пан…. так, так, стільці…
СТАРИЙ (під супровід постійних дзвінків і плескіт човнів, що причалюють до пристані дедалі частіше, плутає між стільців і вже не встигає від одних дверей до інших). Так, зараз… Ти одягла свій тільник? Так, зараз, хвилинку терпіння, так, так терпіння…
СТАРА. Твій тільник? Мій тільник? Даруйте, даруйте.
СТАРИЙ. Проходьте тут, панове, прошу вас… пр… пробачте… ошу… заходьте… проведу… місця… люба подруго… та не тут… обережно… вас, моя подруго?..
Тривала пауза. Чути плескіт хвиль, човнів, безперервно дзвонять. Рух досягає кульмінації. Усі двері відчиняються і зачиняються без упину. Великі двері в глибині сцени залишаються зачиненими. Старі сновигають між дверима без жодного слова, таке враження, ніби вони рухаються на коліщатках. Старий зустрічає людей, супроводжує їх кілька кроків, вказуючи місця. Йому бракує часу. Стара приносить стільці. Вони зустрічаються, зіштовхуються, не припиняючи руху. Потім Старий крутитиметься посередині сцени майже на одному місці, лише вказуючи рукою гостям, де сісти. Рука рухатиметься дуже швидко. Стара зупиниться із стільцем в руках, поставить його, візьме, знову поставить, удаючи, що й вона хоче йти до дверей, крутячи головою і шиєю дуже швидко. Рух не повинен послаблюватись. Старі мають справляти враження постійного руху, хоча насправді лишаються на одному місці. Їхні руки, голови, очі окреслюють, можливо, маленькі кола. Поступово рух уповільнюватиметься, дзвонять уже рідше. Двері також відчинятимуться повільніше. Тієї миті, коли дзвінки припиняться і двері вже не будуть відчинятись і зачинятись, має виникнути враження, що на сцені повно людей.[2]
СТАРИЙ. Зараз я знайду вам місця… потерпіть… Семірамі, хай йому біс…
СТАРА (з порожніми руками). Стільців більше немає, моє серденько. (Раптом починає продавати невидимі програмки численним гостям.) Програма, купуйте програму, програма вечора, купуйте програму!
СТАРИЙ. Спокійно, панове, вам зараз приділять увагу… по черзі в порядку прибуття. Місця знайдемо. Все владнається.
СТАРА. Купуйте програму! Зачекайте трохи, Пані, я не можу обслуговувати всіх одночасно, в мене не сто рук, я не корова… Будьте ласкаві, пане, передайте програму вашій сусідці, дякую… Мої гроші, мої гроші…
СТАРИЙ. Та я ж кажу, зараз вас розсадять! Не хвилюйтеся! Сюди, сюди, обережно… о любий друже… любі друзі…
СТАРА. Програма… пуйте граму… грама…
СТАРИЙ. Так, мій любий, вона там, нижче, продає програми… немає безглуздих професій… це вона… ви бачите її… ваше місце в другому ряду… праворуч… ні, ліворуч… саме це!
СТАРА. …грама… грама… купуйте програму…
СТАРИЙ. Що ви від мене хочете? Я роблю, все, що можу! (До гостей, які сидять.) Посуньтеся трішечки, будь ласка… воно буде для вас, пані… підійдіть. (Під натиском натовпу змушений піднятися на підвищення.) Пробачте нам, будь ласка, панове, сидячих місць більше немає…
СТАРА (стоїть на протилежному боці сцени, навпроти Старого, між дверима номер три і вікном). Купуйте програму, хто бажає програму? Шоколад-глясе, карамель, м'ятні цукерки… (Не маючи можливості рухатися, загнана в глухий кут, Стара кидає програми і цукерки навмання, на голови невидимих гостей.) Ось вони!
СТАРИЙ (стоїть на підвищенні, дуже збуджений. Його штовхають, він спускається з підвищення, знову піднімається, спускається, хтось чіпляє його ліктем.) Пробачте… вельми перепрошую… обережно…
Його штовхають, він ледве утримується на ногах, чіпляється за чиїсь плечі.
СТАРА. Що це за люди? Програма, купуйте програму, шоколад-глясе.
СТАРИЙ. Хвилинку мовчання, панове, благаю вас… мовчання. Це дуже важливо… осіб, які не мають місць для сидіння, люб'язно просять звільнити прохід… Не стійте між стільцями.
СТАРА (до Старого, майже кричить). Хто всі ці люди, моє серденько? Що вони тут роблять?
СТАРИЙ. Звільняйте, панове. Особи, які не мають місць для сидіння, повинні для загальної зручності стояти під стіною, там, ліворуч або ж праворуч… Ви все побачите, все почуєте, не бійтеся нічого, всі місця гарні!
Зчиняється велика метушня. Старого штовхають у натовпі, він робить майже півколо і опиняється на вікні праворуч, біля табурета. Стара діє так само з протилежного боку, опинившись біля вікна ліворуч поряд з іншим табуретом.
СТАРИЙ (роблячи зазначений рух). Не штовхайтесь, не штовхайтесь.
СТАРА (так само). Не штовхайтесь, не штовхайтесь.
СТАРИЙ (так само). Не штовхайтеся ж, не штовхайтеся.
СТАРА (так само). Не штовхайтеся, панове, не штовхайтеся.
СТАРИЙ (так само). Спокійно… помалу… спокійно… що це…