До нас не дійшло жодних відомостей про сережки в формі діамантових голівок негренят. Ви можете сьогодні бачити пані дю Валь-Нобль в Опері. Завдяки першому наставництву з боку шевальє де Валуа вона скидається на світську жінку, будучи лише пристойною жінкою.
Пані дю Бук'є ще жива,— чи не означає це, що вона страждає й досі? Досягши шістдесятилітнього віку, тієї пори, коли жінки можуть дозволити собі певну відвертість, вона по секрету призналася пані дю Кудре, чоловік якої в серпні 1830 року знову посів свою посаду, що їй нестерпна думка вмерти незайманою дівчиною.
Париж, жовтень 1836 р.
===========================
Примітки
склала Олена Алексєєнко
Повість вперше була опублікована в жовтні-листопаді 1836 р. в газеті "Ла Пресс". 1837 р. вона друкувалася в третьому томі "Сцен провінційного життя". 1844 р. Бальзак включив "Стару панну" до "Людської комедії", до 3-го тому "Сцен провінційного життя".
Сучасна письменникові критика сприйняла повість досить стримано. В ній вбачали лише новий зразок т. зв. "фламандської манери" Бальзака з її захопленням повсякденним життям, мальовничими описами побуту, предметного антуражу. Викликав нарікання і анекдотичний сюжет повісті, який видався занадто камерним на тлі попередніх творів автора. Такий висновок усе ж таки був дещо поспішний. "Стара панна" справді не стала віхою на творчому шляху письменника. Не є вона, одначе, і художнім прорахунком митця. За своєю специфікою повість тяжіє до загального масиву "Людської комедії", з яким її об'єднує спільна проблематика, розгалужена система сюжетно-тематичних зв'язків.
Трагікомічна історія одруження панни Кормон дає можливість Бальзаку звернутись до наскрізної для епопеї письменника теми впливу майнових інтересів на особисте життя людини. На тлі ретельно і рельєфно змальованого провінційного середовища точиться справжній двобій між шевальє де Валуа та паном дю Бук'є за статки заможної старої панни. Соціально-побутова за змістом колізія є типовою для "Людської комедії". З різними варіантами її вирішення читач зустрічається в численних творах автора.
Складна система перегуків пов'язує "Стару панну" і з творами саме другої половини 30-40-х рр., зокрема з "Музеєм старожитностей". Ці повісті, до речі, мають навіть спільних героїв. Обожнювачі маєтку панни де Кормон з'являються і на сторінках історії падіння д'Егріньйонів. Згубні поради шевальє розбещують Віктюрнієна, а підступність пана дю Круазьє (таке ім'я має дю Бук'є в "Музеї старожитностей") ледве не призводить до загибелі юнака. Схожі повісті і за проблематикою. Тема протистояння аристократії, яка вже належить минулому, і буржуазії, що остаточно стверджується в суспільстві, звучить і в "Старій панні", і в "Музеї старожитностей". Проте вони виразно різняться за своєю тональністю. Якщо в "Музеї старожитностей" тема перемоги буржуазії має трагічне забарвлення, то в "Старій панні" її зведено до комедійного рівня.
Знаходять розвиток у повісті й інші мотиви, типові для "Людської комедії". Сюжетна лінія дю Бук'є, наприклад, має ще один аспект. Щасливий суперник шевальє де Валуа є ділком від політики, яка для нього править за своєрідну вигідну комерцію. В цьому плані він подібний до братів Келлерів з "Сезара Біротто" чи Гобертена із "Селян". Нещасливе подружнє життя пані де Кормон (дю Бук'є), про яке згадується і в "Музеї старожитностей", дає нагоду провести паралель із сумною долею пані Гранде ("Ежені Гранде"). Оповідь про кохання і самогубство Атаназа Грансона — дещо знижений, трагікомічний варіант теми долі молодої людини. Історія збагачення гризетки Сюзанни, в майбутньому пані дю Валь-Нобль, нагадує життєвий шлях бальзаківських героїв, які досягли успіху, відмовившись від моральних засад. Образ Сюзанни, до речі, з'являється і в інших творах Бальзака ("Втрачені ілюзії", "Пишнота і злиденність куртизанок", "Дочка Єви"),
В загальний контекст "Людської комедії" повість вводиться також за допомогою "героїв, що повертаються". Шевальє де Валуа є другом панів де Ленонкурів, де Наварренів, де Вернеїв. Сам шевальє під час вандейського повстання був членом роялістського комітету в Алансоні ("Шуани"). Дю Бук'є належить особняк де Босеанів. В салоні панни Кормон він грає у віст із панею де Ронсере. Алансонське товариство згадує полковника Юло та маркіза де Монторана ("Шуани").
1. Марія Туше (1549-1638) — фаворитка Карла IX.
2. Ламот-Валуа — графиня де Ламот була причетна до скандальної справи з купівлею кольє королевою Марією Антуанеттою, дружиною Людовіка XVI.
3. ...воював у Вандеї і потроху шуанив.— Вандея — місцевість у Франції, де в 1793-96 рр. поширився контрреволюційний селянський рух (шуанерія), інспірований дворянством та церквою.
4. Карл XV — король Швеції (1859-1872), онук наполеонівського генерала Бернадотта, згодом короля Швеції Карла XIV.
5. Моле Франсуа Рене (1734-1802) — французький актор на ролях "перших коханців". Грав у "Комеді Франсез".
6. ...в царстві Кіфери.— Тобто в царстві кохання. На острові Кіфера був розташований один з центрів культу Афродіти, давньогрецької богині кохання.
7. Адоніс (гр. міф.) — вродливий юнак, в якого закохалася богиня Афродіта. Переносно: красень.
8. Директорія — уряд Французької республіки, що складався з п'яти директорів. Проіснував з 1795 по 1799 рр.
9. Флері — псевдонім Абраама Жозефа Бернара (1750-1820), відомого французького актора.
10. Грамон Антуан, герцог (1604-1678) — французький полководець, маршал. Брав участь у фландрському та голландському походах Людовіка XIV.
11. Барон де Фенест — герой сатиричного роману французького письменника Агріппи д'Обіньє (1552-1630) "Пригоди барона де Фенеста".
12. Монкада Франсіско де (1586-1635) — іспанський військовий діяч, відзначався особливою спритністю у виконанні дипломатичних доручень.
13. Сікст V — римський папа (1585-1590). Провадив політику войовничого католицизму.
14. Граф д'Артуа Шарль (1757-1836) — брат Людовіка XVIII. З 1824 р. король Франції Карл X.
15. Сартін Габрієль (1729-1801) — урядовець, який багато років працював у карній поліції.
16. Арну Софі (1744-1802) — оперна співачка, уславилася своєю вродою та дотепністю.