1 Хібаті — прямокутна жаровня, основний засіб опалювання в японських житлах.
2 Б о н — буддійське свято поминання душ померлих.
3 Сьодзьо Кутані (1816—1855) —японський гончар, перший застосував чорну фарбу для розмальовування посуду.
4 За японським повір'ям, фігурка кота з червоним бантиком і піднятою лапкою приносить щастя і принаджує відвідувачів.
5 Маджан — китайська гра, схожа на гру в доміно.
натоплено), наче вкриту слюдяними порошинками лисину — він, очевидно, в доброму настрої і готовий хоч зараз трохи розважитися. Бо найприродніший доказ невинності полягає в тому, щоб, зрозумівши, що тебе не притягають до відповідальності, не лише цікавитися примхами долі, але й охоче спостерігати чужу біду. Я підлаштовуюсь до його настрою і невимушено кидаю: "Ну, а після того не було жодної звістки? Яких-небудь припущень, що про них раптом згадали?.." — "Ні, ні, я з вами зовсім одвертий...— і він замахав своїми товстими руками.— Та, щиро кажучи, тепер уже можна признатися. Так-от, одразу після того й мене охопили страх і сумніви. Якийсь час я був схильний вважати, що собака, якого я годував, укусить мене... Та він не вкусив... навіть не подряпав".— "Отже, той випадок не завдав вам шкоди? А міг би?" — "Звичайно, міг би. Адже Немуро-кун 1 відповідав за досить широкий ринок, добре знав обстановку і якби надумав зловживати своїм службовим становищем для власної користі..." — "Чи можна вас зрозуміти так, що й раніше він припускався вчинків, які викликали такі сумніви?.." — "Аж ніяк. Та що це таке?.. Невже пожежа?.." — "Мабуть, сирена "швидкої допомоги"..." — "Скажу вам щиро, Немуро-кун був працьовитий і нездатний на брехню. При такій шаленій конкуренції, коли від язика багато що залежить, людина стає непорядною, а її душа темною. Та Немуро-кун до таких не належав. Це була людина рідкісної вдачі — настільки чесна, аж смішно, що в її гаманці можна було спокійнісінько зберігати гроші, як у сейфі..." — "Ви хочете сказати, що він був малодушним?.." — "Малодушним?.. Я не назвав би його малодушним... Якщо сказати коротко, кількома словами... то скоріше він був з твердими переконаннями. Хоча не вмів покласти супротивника на лопатки ефектним прийомом, зате коли розізлиться, надувшись, мов ропуха, і щось скаже, то вже не відступиться
1 К у н — суфікс імені чи прізвища, що його додають при звертанні до рівної або нижчої за становищем людини.
ні за які гроші..." — "А може, він накликав на себе чиюсь ненависть?.." — "Ненависть? Зрештою, хіба то якась дивина, коли в такому ділі, як наше, де кожна лисиця прикидається борсуком, наживеш собі ворога? Та якщо все це брати до серця, то хоч кидай роботу..." — "А якщо припустити, що тут заплутана особа, яку Немуро-сан 1 колись упіймав на гарячому?.." — "Тоді не знати, що з ним сталося — сам зник чи його усунули з дороги. Очевидно, вам трапляються цікаві випадки, адже робота змушує підглядати за інтимним життям людей..." — "Чимало..." — "Справді, кожна людина справляє нужду..." — "Я хотів би запитати ось що. А чи Немуро-сан не виказував невдоволення своєю роботою?" — "Ні, це виключено, бо за місяць перед зникненням його було підвищено з посади завідуючого секцією на начальника відділу".— "Про це я вже чув".— "Наша фірма, як самі бачите, не може похвалитися надто привабливим виглядом, та якщо судити тільки з вигляду, можна помилитися. Всі наші зусилля спрямовані на обслуговування передмість, бо з розвитком міста, природно, зростає продаж пропану, але як тільки туди проводять міську газову магістраль, ми згортаємо свою діяльність і переключаємося на інший перспективний у майбутньому район. Звучить бойова сурма, що кличе в похід, починається біганина по державних канцеляріях, муніципальних радах, збирання інформації, улещування власників роздрібних крамниць — одне слово, розпочинається велика битва. Завдяки тому, що розбудова міста йде швидкими темпами, посіяне зерно іноді дає сходи, а іноді засихає. Цілий рік не припиняється війна нервів. Якби наші працівники дрімали за столами, фірма давно б збанкрутувала. А так у діловому світі вона посідає шосте місце, та й банк нас не цурається — кредит дає охоче..." — "Я все добре зрозумів, але повернімося до тих документів..." — "Документів?.." — "Авжеж, до тих документів, що їх того ранку Немуро-сан мав
Сан — шанобливий суфікс імені чи прізвища.
передати одному молодому службовцеві на станції Б".— "Чи не Тасіро-кунові?.. Так, так, напевне йому... Я його зараз покличу".
Не встигши закрити рота, заступник директора швидко підвівся з крісла, рукою почав штовхати оббиті пластиком двері, нарешті штовхнув їх носаком і гукнув у запилюжену контору, мудровано поділену на маленькі закамарки ширмами: "Тасіро-кун! Тасіро-кун! Зайди на хвилинку! — Змахнувши піт з лисини, витер долоню об штани, і повернув до мене всміхнене обличчя. Цікаво, наскільки йому можна довіряти? — Він якраз тут. Цей юнак подає великі надії, отож сміливо його розпитуйте".
Незабаром з'явився той молодий службовець, що подає великі надії. Блідий, з невиразним поглядом під грубими скельцями окулярів, у надто широких штанах і черевиках на гумовій підошві. Поряд із заступником директора він здавався досить жалюгідним чоловічком. А те, що він не виказав особливого хвилювання, коли той відрекомендував мене йому, мабуть, пояснюється не його спокійною натурою, а тим невиразним поглядом, який мене відразу спантеличив. Він сів поряд зі мною на краєчку канапи біля дверей і, безперестанку поправляючи на носі окуляри, відповідав на мої запитання голосно, трошки в ніс, але, як це не дивно, не затинаючись.
"...Ні, не знаю. Думаю, що призначив зустріч на станції Б, щоб не заходити в контору і не гаяти часу, оскільки мав ще якусь термінову справу..." — "А про зміст документів ви не здогадуєтесь?" — "Ні, анітрохи".— "Гаразд, а ви знали, кому їх треба передати?" — "Ні, не знав. Адресу я мав одержати разом з документами і картою-схемою..." — "А якихось припущень, хоч би найзагальніших, у вас немає? Якщо судити з характеру тодішньої роботи й стану справ..." — "Ще тоді мене всі розпитували, і я багато чого передумав, але..."