Він доїхав до Ленінґтон-авеню, радіючи теплому зимовому вечору, і пішов на північ. Він проминув два бари, але, підійшовши до третього, уповільнив ходу. Подумки він відтворив свій шлях, вдивляючись у фасади барів. Всі три виблискували хромованою сталлю і неоновими вогнями і не відрізнялись один від одного. Навпроти, через вулицю, був іще один бар. Він підійшов до нього, але й цей нічим не відрізнявся від решти. Про всяк випадок він зайшов, але Джін тут не було. Він замовив віскі просто біля стойки і звернувся до бармена:
— Сюди за останні півгодини не заходила дама, що була сама?
Бармен глянув на стелю, подумав.
— Яка вона з себе? — запитав він.
— Вона... — Х'ю замовк. Одним духом випив. — А, ну нехай, — сказав він, поклав на прилавок паперовий долар і вийшов.
Підходячи до метро, він відчував, що лише один раз в житті йому було так хороше, як зараз, — тоді йому було одинадцять років, і 9 червня 1925 року він швидше всіх пробіг сто ярдів на щорічних легкоатлетичних змаганнях середньої школи Бріґмана в Солт-Лейк-Сіті.
Це почуття, зрозуміло, зникло, як тільки Нарсіс поставила на стіл суп. Під очима в неї підпухло, мабуть, вона плакала вдень. Дивно, Нарсіс ніколи не плакала на самоті. За обідом під уважним поглядом Нарсіс Х'ю знову відчув, як між пальцями у нього бігають миші. Після обіду Нарсіс сказала:
— Я не така дурна. Тут замішана якась жінка.
І ще вона сказала:
— Ніколи не думала, що зі мною може таке трапитись.
Лягаючи спати, Х'ю почував себе, як пасажир хисткого суденця під час зимового шторму біля мису Гаттерас.
Прокинувся він рано. Надворі було сонячно. Він лежав у постелі, і йому було хороше й тепло. На сусідньому ліжку почулося шарудіння. Погляд його перетнув вузький простір, який розділяв два ліжка. На сусідньому ліжку лежала жінка. Їй було за сорок, волосся в неї накручене на бігуді. Вона посапувала уві сні. Х'ю ладен був заприсягтися, що ніколи в житті не бачив її. Він нишком встав, швиденько одягнувся і вийшов просто в сонячний день.
Він машинально дійшов до метро, спостерігав, як люди поспішали до поїздів, і розумів, що й йому слід було б робити те ж саме. Йому ввижалося, що десь у місті, там, у південній його частині, у якомусь високому будинку на вузькій вулиці, на нього чекають. Але він знав, що хоч би як він старався, він цього будинку не знайде. "Сучасні будинки, — спало йому на думку, — надто схожі один на одного".
Він швидко пішов від станції у бік річки. Річка вилискувала на сонці, а уздовж берегів тягнулась кромка криги. Хлопчик років дванадцяти в теплому двобортному пальті із шотландки і плетеній шапочці сидів на лаві і дивився на річку. Біля ніг у нього на мерзлій землі лежали перев'язані шкіряним ремінцем підручники.
Х'ю сів поруч.
— Доброго ранку, — сказав він усміхаючись.
— Доброго ранку, — відповів хлопчик.
— Що ти робиш? — запитав Х'ю.
— Рахую яхти, — сказав хлопчик. — Учора я нарахував тридцять дві яхти. Це без моторок. Я моторки не рахую. — Х'ю кивнув. Він засунув руки в кишені і почав дивитися вниз, на річку. До п'ятої години вони з хлопчиком нарахували сорок три яхти, на моторки вони не зважали.
Кращого дня він не міг пригадати за все своє життя.
Шоу (Shaw) Ірвін Ґілберт (27.2.1913, Нью-Йорк, США, — 16.5.1984, Давос, Швейцарія), американський письменник та драматург. Успішно дебютував антивоєнною п'єсою "Поховайте мертвих" (1935), але приголомшливу літературну славу, високу оцінку критики й міцну репутацію довершеного майстра приніс роман "Молоді леви" (1948), в основу якого лягли особисті воєнні враження автора. В оповіданнях Шоу гостросоціальна проблематика поєднується з розкриттям моральних пошуків особистости (збірки "Матрос із Бремена", 1939, "Ласкаво просимо до міста", 1942). Його дилогія "Багатий, бідняк" (1970) та "Вбогий, крадій" (1977), романи "Вечір у Візантії" (про Голівуд, 1973), "Спогади утрати" (1982) ставали бестселерами, багаторазово перевидавались та екранізувались, увійшли до золотого фонду літератури ХХ століття. Ірвін Шоу — автор, який має насправді унікальну здібність поєднувати у своїх творах проникливість, захопливість напруженої інтриги та разюче знання людської психології.