Солоний сніг

Сторінка 15 з 15

Володимир Желєзніков

— Я чудово все зрозумів,— сказав Гошка.— Чудово. Дозволь, Сашко, я потисну тобі руку.

— Та що ти,— розгубився Сашко.

— Ні, дозволь дозволь.— Гошка схопив Саш-кову руку й почав її трясти.— Дозволь, дозволь...

Потім вони довго йшли разом і мовчали. На них часто оглядалися дорослі, тому що вони були дуже поважні й цим привертали увагу. А один дорослий їм навіть підморгнув: мовляв, вище голову, хлопці!

І вони йому усміхнулися.