— Ні, зіпсувати життя я тобі не дозволю! І це буде тільки одна справа! Є ще кілька, про які ти не знаєш, але я намагатимуся тобі їх пояснити...
Нуся стояла перед нею бліда, затята, ніби і не слухала.
— Твій коханий одружений! Сестра і не ворухнулася.
— Мусиш не забувати, що в Італії з ним шлюбу ти не візьмеш, а жити тобі немає де...
— Я повернуся на Україну.
— Дуже добре! Та пригадай, що тебе там чекає! Мене вижили... але я в житті не дала приводу, жодного вчинку не зробила необережного... і то мусила виїхати... Ти розбиваєш сім'ю... Ти моя сестра рідна, яка весь час була зі мною... І про яку тепер кожен скаже, що то я всьому навчила або тому ти навчилася при мені... І ти маєш надію, що тебе залишать в спокої! Ілюзії!
— Світ великий.
— Для тих, хто має батьківщину, а ми її не маємо! І крім того...
Соломія все дізналася про того чоловіка. Він був так само, як Нуся, бідний. Мав якісь кошти дружини, з якою, власне, через те одружився... Він бідний, хотіла вона сказати, але зрозуміла, що в такій ситуації то не резон... А діти! Що буде з його двійком дітей? Придивилася до Нусі, поговорила і раптом зрозуміла, що дівчина про дітей нічого не знає. Але Соломія не хотіла втручатися, нехай вирішує сама. Нерозумність вчинків сестри була для неї настільки очевидною, що, може, взагалі не буде потреби говорити, якщо...
Соломія мала виїздити на гастролі до Рима — всього на кілька вистав.
— Послухай, Нусю, давай вирішимо, як розумні люди. Я маю терміново їхати. Тому давай відкладемо остаточне вирішення проблеми до мого повернення... Гаразд?
— А на скільки днів ти їдеш? Я хотіла б вернутися до Мілана.
— На днів чотири. Побудь ще тут, у Віареджо.
— Можливо, три дні я і витримаю, але не більше...
— Що то значить не витримаєш, хіба ти сама не владна над собою?
— Ні.
— Кинь молоти дурниці і переливати з пустого в порожнє, поки я не повернуся — ніяких рішень. Зрозуміло? Досить собі створювати проблеми. Ти краще готуйся до виступу в Пармі. Бо там публіка не така легка, як тобі нараяли... І, крім того, нащо тобі зараз у Мілан, твоя ж пасія мешкає тут, у Віареджо?
— Ти знаєш його родину?
— Для чого мушу її знати?
Соломія вийшла з кімнати. Треба було перед дорогою відпочити, пригадати все, що потрібно, і, не кваплячися, виїхати з Віареджо. Перш за все вона попросила наглядати за сестрою Франческу, а в разі необхідності викликати її телеграмою. По-друге, Соломії хотілося обдумати ситуацію, що склалася, на її погляд, і невдало, і несвоєчасно. Якби то Нуся вже чогось добилася в мистецтві. Була б зовсім інша справа... А так за душею ще нічого... Коли б то було, як колись говорив Франко, в "соціалістичній державі, де свобідно і весело..."
Щоправда, Нуся молода дівчина, хочеться всього того, що і всім іншим, а важка праця забирає сили: от вона і нервує. Нервує! Потроху закипало в Соломії. "Добре їй нервувати... бо вільна від клопотів про виживання — значить, вона щасливіша від тебе,— намагалася заспокоїти себе Соломія.— Вивчити її — мій обов'язок перед батьком. Не сердитися на неї треба, а вчити". Хоч би що там було, сестра має талант, голос, і завдання Соломії допомогти їй добитися самостійності і свого місця в такому конкурентному і жорстокому суспільстві.
...Нуся прокинулася від настирливого щебетання канарки і зразу ж встала. Вона вийшла на балкон, подивилася на біле від сонячного сяйва море, і, раптово засліплена ним, огорнена вранішнім теплом, підняла руки вгору, ніби вітаючи цей день, і тихенько розсміялася. Вона прийняла остаточне рішення, і сьогодні мав відбутися "торг"— так вона називала своє розлучення зі сценою. Про Соломію Нуся думала менш за все. А власне, щодо свого особистого життя, то тут вона не потерпить жодного втручання... Інша справа спів, артистична кар'єра, безперечно, Соломія на тому знається... Поки Нуся мала надію на артистичне життя, вона сестрі ні в чому не перечила, але тепер... Тут Соломія нічого не може їй дати. Бо що, власне, вона може, хіба хоч один раз кохання змусило її не співати на сцені? Ні, Нуся такого не пам'ятає...
Вона уявила собі Соломію, яка відмовляється від ранкових вокалізів лише тому, що на неї чекає коханий... Це виглядало як досконала карикатура. Нуся засміялася, може, Соломія і справді закохувалася тільки в партнерів на сцені, з обов'язку. Можливо. Але не вона. Для неї це пишномовна театральність. Нуся не могла запевнити себе, що отой підмальований, переодягнутий тенор і є кавалер де Гріє... Сцена — то сцена... Скажімо, себе Нуся ще могла ототожнити з Манон, бо була нею в житті — молодою, красивою, коханою. А ці всі тенори, баритони — фу! Обридливі, часом підстаркуваті. Спробуй примусь себе повірити, що ти його любиш, що жити без нього не можеш, коли він у тебе викликає лише огиду.
— Ні, це не для мене,— сказала Нуся вголос,— я занадто здорова для таких фантазій.
За півгодини вмита, причесана і гарно вбрана Нуся випурхнула з дому так легко і нечутно, що Франческа, яка ставила каву на кухоньці, ще години дві думала: НуСя після від'їзду Соломії відпочиває і ніжиться в ліжку.
А тим часом вона, проскочивши вузеньку вуличку, що вела до моря, перехрестившись на стареньку капличку, вийшла на самісінький берег. Зняла туфлі й пристосувала свій біг до вузенької, затужавілої смужки піску — понеслась назустріч своїй долі. Легка сукня часом плутала ноги, і тоді хвилька обхлюпувала її, але не спиняла бігу назустріч щастю. Та чи хто здатний був затримати цей рвучкий біг туди, де на неї чекав справжній, а не театральний кавалер де Гріє...
Соломія в Римі нервувала, не могла дочекатися кінця гастролей. І недаремно! Інтуїція в неї спрацьовувала бездоганно. Незабаром вона отримала телеграму, з якої дізналася, що Нуся лаштується до від'їзду.
Обуренню Соломії не було меж. Невдячність — це найменше вражало її в сестрі. Підозра, що в Нусі не розвинулося почуття обов'язку, катувала Соломіїне серце. За Ну-синими уявленнями, вона може випурхнути з дому й ні про що не клопотатися, навіть про своє майбутнє.
З почуттям роздратування Соломія й увійшла в свій дім у Віареджо.
Вона нагодилася в найкритичніший момент, коли, попрощавшись із Франческою, Нуся мала від'їжджати. Блискавично оцінивши ситуацію, Соломія розпорядилася валізки поки що залишити.