Поруч з еміграцією, і вже не тільки селян, але й інтелігенції, ширяться демонстрації протесту, Першотравневі маївки, таємні гуртки. Дитячий приятель Соломії красень Влодко загинув під час страйку в Бориславі. Куля влучила йому в око, а Соломії ще снився дім, Біла і Влодкові очі — фіолетові, як морозна ніч...
Коли роками жила за кордоном, намагалася все-таки не втратити жодного зв'язку з Україною. Вітала в Італії тих, хто приїжджав учитися або подорожував і потребував допомоги. В 1904 році супроводжувала по Риму Франка. В листі до А. Ю. Кримського письменник сповіщає: "Не знаю, чи одержали Ви мій привіт із Рима. Я отеє несподівано для себе самого... відбув... тринедільну подорож до Італії (бачили Венецію, Рим і Флоренцію, були пару день і в Відні)".
Час перебування Франка в Римі Соломія намагалася заповнити якнайщільніше, щоб показати йому все, що в її силах. Вона бувала з ним у музеях, відкритих для публіки, і добивалася дозволу на ознайомлення з приватними зібраннями. Відвідали також місця, пов'язані з пам'яттю про Гоголя, Достоєвського, Чайковського.
У Ватікані, коли вони стояли в Сікстинській капелі, розписаній Мікеланджело, Франко раптом застиг поглядом на здертій з людини шкірі, до якої художник домалював своє обличчя.
— Отак, пані Соломіє, і я чуюся.— Та й засмутився. Він і справді виглядав погано. Жалівся, що зовсім погано бачить і не може працювати. Соломія знала його горе.
— Е, пані, коли б тільки те, що я роблю, на добро вийшло, а то чоловік ніколи не певний, чи те, що сьогодні вважає добрим і корисним, завтра або через рік не буде вважати дурницею і отрутою.
Соломія відволікала його від сумних думок; ні про що його не розпитувала, а коли він сам намагався щось розповісти їй про здоров'я Ольги Федорівни, уважно слухала, але не відповідала. Та й що вона могла сказати розумному чоловікові, який не чекав відповіді...
На вокзалі вона вручила йому велику червону троянду, урочисто запевнивши у своїй вірі і вірності його талантові, боротьбі.
Франко сумно дивився на цю багато вдягнену красуню, дивувався її щирості і безпосередності. На прощання сказав терпко:
— А на себе я махнув рукою: тягтиму своє ярмо, доки стане сили, а там і переверну ноги, як зароблений кінь...
Поїзд уже давно зник з очей, а Соломія все ще дивилася йому вслід і думала, як то ж так! Людина всі сили, благополуччя, життя врешті віддає іншим, а сама не має елементарної можливості заробити... Не взяти, не позичити, а одержати за свій труд...
Тим часом у Мілані почалися репетиції "Електри" Ріхарда Штрауса. Соломія з цікавістю приступила до розучування цієї партії. Правду кажучи, з міфічних постатей вона любила лише одну Кассандру, але музика в "Електрі", музична характеристика образу захопили її.
Вернемося до Ромена Роллана, який завжди чесно намагався говорити про твори композитора. "Я зараз знайомлюся з "Електрою" Ріхарда Штрауса, яка була поставлена в Дрездені. Матеріал, як завжди, досить (або дуже) низькопробний, але міцний потік звуків буквально несе вас. Сама поема набагато гарніша, ніж "Саломея". До того ж ця легенда про Атрідів безконечно хвилююча, від неї віє жахом і трагічною жалістю... Штраус ніколи не досягав таких висот в умінні передати душевну глибину і душевний біль..."
Репетиції проходили успішно, Соломія, як завжди, була підтягнута, стримана, мовчазна, в театрі раніше за всіх. Тосканіні був вельми задоволений співачкою.
Ріхард Штраус, який впевнився у високому вокальному професіоналізмі співачки ще під час роботи над "Сало-меєю", побувавши на прем'єрі "Електри", у листі до Гофмансталя пише: "Опера "Електра" в Мілані була поставлена несподівано надзвичайно вдало. Крушельницька — Електра в будь-якому відношенні — актриса першого рангу. Інші виконавці щодо співу теж знамениті. Досі я ще не чув, щоб так чудово була проспівана ціла опера. Оркестр дуже добрий; успіх колосальний, збір найбільший за сезон.
Я думаю, що з "Електрою" ми тепер піднялися над усіма горами. Поздоровляю вас і себе!" Звертаючися до Віллі Левіна, знову зазначає: "В Мілані я слухав дуже гарне виконання "Електри". Електра — Крушельницька знаменита, оркестр на диво гарний, в цілому я ще ніде не чув, щоб мій твір так гарно співали..."
Героїчні і трагічні ролі, які грала Соломія, мали так багато від неї самої! Американський критик Дюваль, згадуючи образи Саломеї і Електри, створені Крушельницькою, і називаючи її найвидатнішим сопрано, писав, що Крушельницька наділила обох цих сумних героїнь своїм невичерпним темпераментом, позначила їх точними рисами власної особи в такій мірі, що обидві вони лишилися до цього часу... недосяжними зразками...
Ці трагічні образи виснажували Соломію так, що вона ніби забувала своє особисте горе, яке перевернуло все її життя і початок якого десь припадає на той час. Танок втрат, який розпочала навколо неї доля ще зі смерті Антона, не припинявся... У 1903 році — батько, в 1907 році — мати, а от тепер — непоправне горе з її коханою сестрою Нусею.
Найбільш з усіх родичів вона любила "оту Нусю". Наймолодшу сестру свою, яка мала прекрасний голос, сценічні дані і котру Соломії бажалося будь-що вивчити на співачку. Співачку професійну, з широким кругозором, освітою, виховану на сучасному мистецтві в хороших умовах. Вона дала їй усе: дім, забезпечене життя, високий рівень спілкування в мистецькому світі. Дівчина старалася, прекрасно дебютувала у пуччінівській "Богемі" — доля була до неї прихильна, а Соломія клопоталася про найменші потреби, які мали бути задоволеними.
Нагально сталося все! Сестра закохалася й вирішила полишити сцену. Для Соломії це було абсурдом. Вона знала життя і знала, що ніяке почуття, ніяка любов не дасть можливості ствердитися і бути самостійною. Навпаки, саме любов вимагатиме жертв і від самої себе. Ніякі Нусині мольби не допомагали, Соломія була роздратована і обурена. Проміняти мистецтво на любов учителя жестів і рухів! Увесь світ, який міг належати їй, вона кидає під ноги... щоправда, дуже стрункому, вправному і красивому чоловікові. Все... і важке навчання, і клопоти... Ні, цього Соломія допустити не могла. Почуття швидко заспокоюються, а потім залишається тільки тягар помилок... Вона не могла примиритися із вчинком Нусі і нарешті сказала їй: