— І все ж ніякої системи тут немає, — твердив Малий, лягаючи спати. — Я пильно стежу за твоєю грою, але не бачу в ній ладу. Ти ніколи не граєш однаково, а тільки те й робиш, що береш виграші, коли захочеш, і не береш, коли не бажаєш.
— Можливо, що ти ближче до правди, ніж сам гадаєш. Я справді програю навмисне. Але це теж входить в мою систему.
— До біса твою систему! Я розмовляв з усіма гравцями, всі вони переконані, що системи тут не може бути.
— Але ж я щовечора доводжу їм, що система існує.
— Слухай-но, Смоку, — сказав Малий, збираючись гасити свічку. — Я таки справді здурів. Може, ти думаєш, що це свічка? Це не свічка. І я — не я. Я десь на привалі, лежу в своїх ковдрах з роззявленим ротом, і мені все це верзеться. І ти — не ти, як і свічка — не свічка.
— Дивно тільки, як нам обом сниться одне й те саме, — зауважив Смок.
— Зовсім ні. Ти мені просто ввижаєшся уві сні. І інші теж розмовляють зі мною уві сні. Я, мабуть, збожеволію. Якщо цей сон триватиме довше, то я раптом почну кусатися й завивати!
VI
На шостий вечір гри найбільшу ставку зменшили до п'яти доларів.
— Гаразд, — сказав Смок банкометові. — Я хочу й сьогодні взяти свої три тисячі п'ятсот доларів. Ви лише змусите мене грати довше, ніж вчора.
— Чому ви не граєте за яким-небудь іншим столом? — зі злістю спитав круп'є.
— Бо мені тут подобається! — Смок глянув на пічку, що гула за кілька кроків од нього. — Тут нема протягу, тепло та затишно.
Принісши додому дев'ятий мішок золотого піску, Малий мало з глузду не з'їхав.
— Досить з мене, Смоку! Я бачу, що й справді не сплю. Взагалі системи не може бути, але ти її винайшов. Двічі по два не чотири, а більше. Все пішло шкереберть. К бісу таблицю множення! Два — це вісім, дев'ять — одинадцять, а два рази по два — вісімсот сорок шість з… половиною. Ніщо — це щось, а нічого — це все. Двічі все — дорівнює кольдкрему, пісній сметані і ситцевим коням. Ти винайшов систему! Чого не було, те є, а чого нема, те буде. Сонце сходить на заході, місяць обернувся на монету, зорі — це м'ясні консерви, цинга — благословення боже, той, хто помер — живий, скелі течуть, вода — це газ, я — не я, а ти — не ти, і, можливо, ми близнюки, якщо ми не картопля, засмажена на мідному купоросі. Розбудіть мене! Ой, розбудіть мене!
VII
Наступного ранку до їхньої хати завітав гість. Смок знав його. То був Гарві Моран, власник рулетки в "Тіволі". Коли він заговорив, в його низькому голосі чулось благання.
— Ви всіх нас ошелешили, Смоку, — почав він. — Я прийшов за дорученням власників дев'ятьох гральних столів. Ми нічого не розуміємо, хоч знаємо, що в рулетці ніколи не існувало якоїсь системи. Всі математики повторюють те саме. Рулетка сама по собі система, і тому ніяка інша система не може її побити, бо тоді арифметику треба викинути на смітник.
Малий завзято закивав.
— Коли система може побити систему, тоді зовсім нема ніякої системи, — провадив далі Моран. — Інакше довелось би визнати, що одна річ може бути у двох різних місцях одночасно або дві речі можуть бути одночасно в одному місці, дарма що це місце здатне вмістити лиш одну з них.
— Але ж ви бачили мою гру, — відповів Смок. — І коли ви вважаєте, що мені тільки щастить, то навіщо турбуватися?
— Ото ж бо й є! Ми не можемо не турбуватися. Ви маєте якусь систему, тоді як ми знаємо, що її бути не може. Я стежив за вами п'ять вечорів і спостеріг, що ви маєте кілька улюблених номерів, на які ви завжди виграєте. Так от, ми, власники десяти гральних столів, звертаємося до вас з дружньою пропозицією. Ми поставимо стіл в задній кімнаті "Оленячого Рогу", і там чикрижте нас на здоров'я. Це буде цілком приватно. Тільки ви, Малий та ми. Ну, що ви скажете?
— Давайте зробимо трохи інакше, — відповів Смок. — Вам хочеться стежити за моєю грою. Сьогодні ввечері я гратиму в "Оленячому Розі". Отам і слідкуйте за моєю системою скільки завгодно.
VIII
Того вечора, коли Смок сів на своє звичайне місце, круп'є припинив гру.
— Гру закінчено, — сказав він. — Так звелів господар.
Але власники гральних столів, що зібралися тут, не хотіли з цим миритися. За кілька хвилин вони самі зладили банк. Кожний поклав тисячу, й гра почалася.
— Чикрижте нас, — закликав Гарві Моран, коли круп'є пустив кульку.
— Згодні на ставку в двадцять п'ять доларів? — спитав Смок.
— Гаразд. Починайте.
Смок поставив двадцять п'ять фішок на "подвійний нуль" і виграв. Моран витер піт з чола.
— Далі! — сказав він. — У нас десять тисяч у цьому банкові.
— Банк лопнув, — проголосив круп'є.
— Ну, досить? — запитав Смок.
Власники гральних столів глянули один на одного Вони почували страх. Ці відгодовані пестуни щастя, вершителі його законів були знищені. Вони здибали того, хто розумівся краще на цих законах або ж створив вищі, нікому невідомі закони.
— Ми здаємося, — сказав Моран. — Авжеж, Берку?
Черевань Берк, власник гральних столів у двох заїздах, притакнув.
— Трапилось неможливе, — сказав він. — Цей Смок винайшов власну систему. Якщо ми хочемо, щоб не стояли наші столи, нам залишається тільки зменшити ставку до долара, до десяти центів або й до цента. З такими ставками він багато не виграє.
Всі глянули на Смока. Він знизав плечима.
— Тоді, джентльмени, я найму людей, щоб грати за всіма вашими столами. Я буду платити їм десять доларів за чотири години й однаково матиму свої гроші.
— Тоді ми припинимо гру, — відповів черевань Берк. — Якщо… — він перебіг очима по своїх приятелях, щоб побачити, чи вони згодні з ним, — якщо ви не побажаєте домовитись з нами. Скільки ви хочете за вашу систему?
— Тридцять тисяч доларів, — відповів Смок. — Тобто по три тисячі з кожного столу.
Вони пошептались і згодились.
— І ви розкриєте нам вашу систему?
— Звичайно.
— І ви обіцяєте ніколи більше не грати у Доусоні в рулетку?
— Ні, сер, — рішуче відповів Смок. — Я обіцяю не грати більше за цією системою.
— Хай йому чорт! — вигукнув Моран. — А чи не маєте ви якихось інших систем?
— Зачекайте, — сказав Малий. — Я хочу поговорити з моїм товаришем. Ходімо, Смоку.
Смок пішов за ним у куток кімнати. Сотні цікавих очей стежили за ними.
— Слухай-но, Смоку, — хрипко зашепотів Малий. — Можливо, це й не сон. В такому разі ти продаєш систему надто дешево. Ти ж можеш здобути весь світ цією грою. Десятки мільйонів! Потруси їх! Потруси їх як слід!