— Хто дужчий за царя?
— Я! — відповів він. — Цар — раб власних пристрастей, а я — їхній повелитель.
222. Дві можливі розради
— Чим може втішитися людина, яка спила келих нещастя? — запитали іншим разом.
Відповідь була така:
— Дурень — тим, що подібне сталося не тільки з ним, а розумний — усвідомленням неминучості цього нещастя.
223. Не звіряйся двом
Відомо, що Арістотель був учителем Александра Македонського. Якось він напоумлював майбутнього полководця:
— Якщо маєш таємницю, то не звіряй її одразу двом. Бо коли її буде розголошено, ти не зможеш з'ясувати, хто саме винен. Як покараєш обох, то постраждає і невинний. А як подаруєш обом, то знов-таки скривдиш невинного, бо він твого дарування не потребував.
224. Хто розумний
У філософа запитали:
— Яку людину можна вважати за розумну?
Філософ відповів:
— Ту, яка знає свої можливості і не намагається досягнути недосяжного.
225. Пряма й крива
Арістотель про дурнів і розумних казав так:
— Розумна людина завжди знайде спільну мову з іншою розумною людиною, а дурень ніколи не погодиться ні з розумним, ні з дурним. Схематично їх можна зобразити лініями: всі прямі між собою суміщаються, а криві не суміщаються ні з прямими, ні між собою.
226. Діогенове застереження
Якось Діоген покинув свою бочку і пішов прогулятися містом.
Побачивши байстрюка, що жбурляв у перехожих камінням, він озвався до нього:
— Облиш пустувати, а то ще влучиш у власного батька.
227. Не додавай зло до зла
Один філософ казав знайомому, який навчав дівчину письма:
— Ти додаєш зло до зла, вмокаєш в отруту вістря списа, що може влучити в тебе. Жінка й без того має доволі чар, які зав'язали світ не одному з нашого брата.
228. Вогонь на вогні
Під час якогось свята філософ помітив дівчину зі смолоскипом у руці і сказав:
— Вогонь на вогні, до того ж вогонь, що несе, сильніший за вогонь, який несуть.
229. Жінки в театрі
В театрі філософ помітив пишно вбрану жінку й сказав:
— Хіба ти прийшла дивитися виставу? Ти хочеш, щоб на тебе дивилися!
230. Характерна риса
Один придворець, щоб поглузувати з філософа, спитав його:
— Чому правитель тебе недолюблює, а до мене такий ласкавий?
Філософ відповів:
— Правителі ніколи не любили розумніших за себе і завжди виявляли ласку до таких, як ти.
231. Двоногий лев страшніший
Інший мудрець казав:
— Двоногий лев куди страшніший за чотириногого. Судіть по нашому правителю.
232. Ні так, ні так
В одного правителя кінік15 попрохав миткалю. Правитель відповів:
— Такого дрібного дарунка не годиться мені робити.
Тоді кінік попрохав талант золота. Правитель на те сказав:
— А такого дарунка кінікам не годиться брати.
233. Тягар заздрісних.
У філософа запитали:
— Чому заздрісні люди завжди страх які лихі?
Філософ відповів:
— Бо їх поїдом їсть не лише власна заздрість і злість, але й добрі вчинки інших.
234. Суть ораторського мистецтва
В одного оратора запитали, в чому полягає суть його мистецтва.
— В тому, щоб применшувати великих і возвеличувати малих,— відповів він.
235. Чотири види насолоди
Філософ говорив про чотири види насолоди: миттєву, цілоденну, місячну і на все життя. Перша — чуттєва любов, що триває мить. Друга — батькова втіха, як народився син; вона триває цілий день, поки дитина не набридне йому своїм галасом. Третя — медовий місяць новоженців. I тільки багатство дає насолоду все життя.
236. Як розпізнати дурня
Платон пояснював, як розпізнати дурня:
— Він завжди говорить без користі для себе або встряє не в свої справи.
237. Невиправний дурень
У нього ж запитали:
Хто є невиправним дурнем?
— Той, хто двічі набиває гулю на тому самому місці,— відповів він.
238. Піфагорів девіз
Розповідають, що в Піфагора на каблучці був викарбуваний девіз: "Нетривала невдача ліпша за нетривалу удачу".
239. Хто кого впізнає
Один філософ казав так:
— Розумний завжди розпізнає дурня, бо сам колись такий був. Дурень ніколи не розпізнає розумного, бо розумним ще не бував.
240. Смерть нікого не минає
Александр Македонський, відчувши наближення смерті, написав матері листа, в якому прохав запросити на поминки лише тих, у кого в родині ніхто ніколи не вмирав. Він знав, що таких людей немає, і мати, зрозумівши неминучість смерті, менше побиватиметься за ним.
241. Шляхи пізнання
Одному філософові докоряли, що він уважно слухав якогось ланця.
Філософ відповів:
— Знання не сором добувати з усякого джерела.
242. Діогенова домівка
Якось Діогена запросили в багатий будинок. Забарившися там, він змушений був зостатися на ніч, і йому відвели окремий покій. Разом з ним ночував ще один гість, який, аби пожартувати з філософа, запитав його:
— Діогене, чи це твоя домівка?
— Домівка моя там, де я,— відповів Діоген, одвернувся до стінки і заснув.
243. Сини людські
Діоген зійшов на узвишшя і став гукати:
— Де ви, синове людські, приходьте до мене!
Навколо зібрався натовп цікавих. Філософ глянув на них і сказав:
— Хіба ви сини людські? Ні, ви звичайні вівці. Синами людськими мають право називатися лише філософи.
244. Найважче...
Діогена запитали:
— Що в житті найважче?
— Пізнання самого себе і зберігання власних таємниць,— відповів він.
245. Сократова рада
Учень запитав у Сократа, чи варто йому одружитися. Той відповів:
— Не знаю, але принаймні не будь як риба: коли вона на волі, то поспішає в сіті, а коли в сітях, то рветься на волю.
246. Обідній час
Хтось цікавився, коли найкраще обідати. Йому відповіли:
— Багатому — як зголодніє, а бідному — коли має гроші.
247. Бережи таємницю
Один філософ казав:
— Не звіряй другові таємниць, які бережеш від ворога. Де певність, що друг тебе не зрадить?
248. Справжнє багатство
Діогена запитали про одного придворця, чи той багатий. Діоген відповів:
— Цього я не знаю. Знаю тільки, що в нього багато грошей.
— Отже, він дуже багатий,— сказали розмовники.
— Мати багато грошей і бути багатим — не одне і те ж саме,— пояснив філософ.— По-справжньому багаті лише ті, хто задоволений тим, що має, а не ті, кому всього мало.
249. Діогенові скарби
Діогена запитали:
— Де всі твої скарби?
Діоген показав на учнів і додав:
— У них.
Він мав на увазі знання, що їх дав учням.