Керк завернув машину в густий потік руху покидаючи місто у напрямку космопорту. Розмовляючи він легко вів авто.
— В місті триває розшук, однак ми сильно відірвались. Упевнений касильці не захочуть афішувати свою погану фізичну підготовку, відтак не буде нічого настільки грубого як контрольно-пропускний режим на дорозі. Однак порт кишітиме всіма наявними в них агентами. Вони добре знають, коли гроші покидають планету, їх не повернути. Якщо ми прорвемось вони будуть певні, що гроші з нами. Таким чином зникнуть перепони для втечі корабля з військовим спорядженням.
Джейсонові слова видавали легке приголомшення.
— Ти хочеш сказати, що підкидаєш нас як мішені-тарілочки, щоб прикрити зліт корабля.
— Можна й так сказати. Проте, оскільки ми й так мусимо втекти з планети, не буде ніякої шкоди у використанні нашої втечі як димової завіси. А тепер стули писок поки не закінчу, як я вже казав. Ще раз переб'єш і я викину тебе на узбіччя.
* * * * *
Джейсон був впевнений, що він це зробить. Він зосереджено й тихо слухав Керкове дослівне повторення раніше сказаного. Тоді Керк продовжив.
— Офіційна авто-брама, ймовірно, буде широко відчинена для потоку транспорту крізь неї. Багато агентів буде в цивільному. Можливо ми навіть потрапимо на ділянку нерозпізнаними, хоча я в цьому сумніваюся. Втім, це не має значення. Ми проїдемо крізь браму до злітного майданчика. Гордість Дархану, на який в нас квитки, гудітиме двохвилинний сигнал і підніматиме трап. Поки ми дістанемось наших місць корабель злетить.
— Все це дуже добре, — сказав Джейсон. — Проте що ж будуть робити охоронці весь цей час?
— Стріляти у нас і в один одного. Ми скористаємось метушнею, щоб втрапити на борт.
Така відповідь ніяк не могла заспокоїти розум Джейсона, однак на якийсь час він змирився з такою.
— Добре, нехай ми опинимось на борту. Чому б тоді їм просто не затримати зліт, поки їх люди не витягнуть і не поставлять нас до стіни?
Керк зміряв його зневажливим поглядом перш ніж він повернув погляд на дорогу.
— Я ж сказав, що корабель Гордість Дархану. Якщо б ти взагалі вивчав цю систему, то мав би знати, що це означає. Касилія і Дархан планети близнючки і у всьому суперники. Менше двох сторіч тому в них була міжусобиця, що майже знищила їх обидвох. Тепер вони існують в озброєному-до-зубів перемир'ї, який жоден з них не наважується порушити. Щойно ми ступимо на борт корабля ми знаходимося на території Дархану. У них немає угоди про екстрадицію між планетами. Касилія може й сильно нас хоче, проте не настільки сильно, щоб почати ще одну війну.
Це й було все пояснення на яке вистачило часу. Керк повернув машину з тягучки руху на міст позначений Тільки для службових автівок. У Джейсона було відчуття наготи коли вони котились в суворих вогнях порту до вартованої брами попереду.
Вона була зачинена.
Инше авто наблизилось до воріт зсередини і Керк сповільнив свою автівку до швидкості равлика. Один з охоронців розмовляв з водієм авто всередині порту, тоді помахав черговому на брамі. Бар'єрні ворота почали гойдатися всередину і Керк затиснув ногою акселератор.
Все відбулося миттєво. Вирлиця вила, шини верещали від обертів на дорозі і автомобіль врізався в прочинену браму. Перед Джейсоном промайнула постать вартового з роззявленим ротом коли вони ковзали за ріг будівлі. Кілька пострілів бахнули за ними, проте всі більш ніж просто схибили.
Керуючи однією рукою, Керк сягнув під панелю приладів й дістав пістолет, який був близнюком монстра прив'язаного до його руки.
— Використовуй цей замість свого, — сказав він. — Реактивні вибухові кулі. Роблять великий вибух. Не морочся стріляти в когось конкретно. Цим піклуватимусь я. Тільки підігрівай трохи бій і змусь їх тримати дистанцію. Отак...
Він вистрілив раз, миттєво з бокового вікна і передав пістолет Джейсону майже до влучання кулі. Порожня вантажівка з гуркотом вибухнула, поливаючи уламками автівки довкола і кидаючи їхніх водіїв до панічної втечі.
Відтак це була поїздка-жахіття крізь божевільню. Керк їхав з явним презирством до насильницької смерті. Инші авта переслідували їх і зникали в колесо-стиральних поворотах. Вони кренгували майже на всю довжину поля, залишаючи за собою слід задимленого хаосу.
Коли гонитва була позаду, єдине, що було попереду був тонкий шпиль Гордості Дархану.
* * * * *
Гордість була оточена парканом із міцного дроту, як і личить завидному статусу планети її походження. Брама була зачинена, і охороняли її солдати зі наведеною зброєю, в очікуванні найкращого часу для враження зближуваного авта. Керк навіть не намагався зблизитись з ними. Натомість він зібрав останні резерви енергії автівки й спрямував її на паркан. "Сховай лице," — прокричав він.
Джейсон прикрив чоло руками якраз коли вони врізались.
Вищав розірваний метал, паркан зігнувся й огорнув авто, та не зламався. Джейсон злетів з місця в м'яку панелю приладів. Перш ніж Керк вирвав двері, він зрозумів, що поїздка закінчилась. Керк, мабуть помітивши його закочені очі нічого не сказав, просто витягнув Джейсона і кинув його на капот понівеченого авта.
— Піднімайся вигнутим дротом й біжи до корабля, — закричав він.
Якщо й могли б бути якісь сумніви щодо його намірів, він показав Джейсону приклад добротного кросу. Це незбагненно, що хтось настільки великий міг так швидко бігти, а він біг. Він рухався скоріше як повна цистерна, ніж людина. Джейсон струсив затуманення голови та й собі спродукував трохи швидкості. Однак, він ледь здолав половину шляху до корабля, коли Керк ступив на трап. Його вже відчепили від корабля, але шоковані працівники припинили відкочування коли здріли велетня, що стрибав сходами.
На верху він повернувся і вистрілив у солдатів, що лупили крізь відчинену браму. Вони зупинились, повідповзали і знов розпочали стрілянину. Тільки дрібка і досі стріляла у спринтерську постать Джейсона.
Картина перед Джейсоном розгорталась в уповільненому темпі. Керк стояв на вершині пандусу, холоднокровно відстрілюючись на постріли, що клекотіли довкола. Він міг би в мить сховатись від небезпеки у відчинений люк позад нього. Єдиною причиною його перебування на трапі було прикриття Джейсона.