— Що ти робиш, Джаспере! — люто загукав Ken, помітивши,' що його'"обдурено.— Як ти смів піти на таке! Наказую перерубати троси й негайно викинути судно на берег!
Цей наказ, одначе, ніхто, здавалося, не мав наміру виконувати: відтоді, як Прісна Вода знову прийняв командування, екіпаж корився^ вже тільки йому. Побачивши, 'що матроси не зважають на його наказ, і гадаючи, що судно все ще на краю загибелі, Ken знову гнівно накинувся на Джаспера.
— Так ти тільки прикинувся,"" що в той рукав хочеш заходити! — гаркнув він, закінчивши такими'крутими словами, які ми тут не зважуємося наводити.— А замість того взяв курс на ту скелю, об яку нас як торохне, то й кісток своїх не позбираємо!
— Для чого ж тоді ви хочете порубати канати — щоб саме на цьому місці викинути всіх на берег?— глузливо запитав його Джаспер.
— Негайно ж киньте лот і визначте напрям дрейфу! — знову несамовито крикнув Кеп до матросів на бакові.
Джаспер подав знак, і цей наказ було негайно виконано. Всі, хто перебував на палубі, стовпилися коло борту і, буквально затамувавши подих, стали чекати наслідків цього досліду. Ледве свинцеве грузило торкнулося дна, як лінь 1 натягнувся, і вже через дві хвилини стало ясно, що тендер дрейфує прямісінько на скелю із швидкістю довжини корпуса судна за хвилину. Джаспер аж зчорнів: він добре усвідомлював собі, що коли "Вітрогона" затягне в коловорот підводних скель, перша низка яких то виринала, то знову ховалася під водою вже не далі як за кабельтов від них, ніщо вже не порятує судна.
— Зрадник!—зіпонув Кеп, аж задихаючись від гніву й погрожуючи молодому капітанові пальцем.— Ти розплатишся за це своїм життям!..— додав він, перевівши подих.— Був би я начальником цієї експедиції, сержанте, я повісив би його на самім вершечку грот-щогли, щоб він, бува, не вишмигнув плавом.
1 Лінь — тонкий шнур, до якого прив'язується грузило лота.
— Угамуй свій гнів, щуряче!.. Благаю тебе, вгамуйся! Джаспер, по-моему, зробив усе на краще, а становище, може, не таке вже й безнадійне, як ти гадаєш.
— А чого він тоді не стернував до бухти, як обіцяв?.. Для чого він приволік пас сюди, напроти цієї скелі, де так крутить вітер і де навіть скелі вдвічі густіші, ніж у інших місцях? Для чого, га? Тільки щоб швидше потопити нас усіх?! ,
— Саме тому я привів сюди тендер, що тут скелі вдвічі густіші,— ВВІЧЛИВО відповів йому Джаспер, хоча від Кепових образ у нього вже клубок підкотився до горла.
— Невже ти хочеш переконати мене, старого моряка, ніби тендер може вціліти між таких скель?
— Я вас зовсім не хочу в цьому переконувати, сер. Я вважаю, що якби судно налетіло навіть на першу низку скель, воно розкололося б і пішло на дно... А якби воно потрапило в прогалину між ними, то розпороло б дно і теж ніколи не дійшло б до берега. Я тільки сподіваюся, що мені пощастить якось обминути скелі.
— Та й як? Дрейфуючи до них на довжину корпуса щохвилини?
— Якорі ще не зовсім вчепилися в грунт, хоч, правда, я й не сподіваюся, що вони зможуть цілком загальмувати дрейф тендера.
— На що ж ти тоді покладаєшся? Чи не думаєш часом пришвартувати судно і носом, і кормою... до віри, надії та милосердя?
— Ні, сер... Я покладаюся на спідній відплив. Я тримав курс на скелю, бо знаю, що в цьому місці найсильніший спідній відплив. До того ж тут можна легше обійти підводний кряж і ближче підпливти до берега.
Це було сказано запально, хоч і без якихось особливих проявів обурення. Кеп одразу осів, і на його обличчі дедалі виразніше малювався подив.
— Гм... Спідній відплив! — промимрив він.— Хто ж це в дідька де й коли чув і знав, що можна врятувати судно якимось там спіднім відпливом?
— Цього, може, ніколи й не буває в океані, сер,— чемно заперечив йому Джаспер,— але в нас тут це трапляється.
— Хлопець має слушність, шуряче,— докинув сержант,'—бо хоч я сам і не дуже тямлю в цьому, проте мені доводилося чувати про такі речі від тутешніх матросів. Краще всього буде покластися в цьому ділі на Джаспера.
Кеп щось тільки промимрив і лайнувся про себе, а що він не міг запропонувати .іншого виходу, йому довелося примиритися, а Джаспера тим часом попросили пояснити, що він розумів під спіднім відпливом, і хлопець розповів про це, як знав. Уся маса води, що під час шторму приганяється до берега, так чи інакше обов'язково повертається знову до своєї стихії.
На поверхні озера, де вітер і хвилі постійно женуть воду до берега, їй нема дороги назад; отож і утворюється своєрідний підводний вир, який і повертає всю цю воду на своє попереднє місце. Цей глибинний нурт і одержав назву спіднього відпливу, і він не міг не впливати на дрейф судна, та ще з такою осадкою, як у "Вітрогона". Джаспер також сподівався, що спідній відплив не дасть порватися канатам, оскільки верхня та нижня течії, немов протидіючи одна одній, нейтралізуватимуть свої сили.
Незважаючи на всю простоту і, здавалося б, логічну переконливість, ця теорія, однак, все ще нічим не потверджувалася: дрейф, як і досі, продовжувався, хоча мірою того, як стали глибше загрузати якорі, він явно повільнішав. Але ось, нарешті, матрос, який тримав лот, радісно сповістив, що якорі перестали пороти дно лапами і що тендер зупинився.
В цю мить переднє пасмо скель було від "Вітрогона" десь футів сто завдальшки, а-часом, здавалось, і того менше, коли хвилі, відкочуючись і забираючи з собою піну, оголювали їх.
Зраділий Джаспер вистрибнув на бак, окинув поглядом судно і, показуючи на троси, засяяв переможною усмішкою. Зараз канати вже були нічим не схожі на виструнені залізні штаби: вони пообвисали наослаб, і кожному матросові^ стало ясно, що судно вільно похитується на хвилях, так, як це буває за припливу чи відпливу, коли силі вітру пружно протидіє натиск води.
— Оце він і є, той спідній відпливі — в захваті вигукнув Джаспер і, зістрибнувши з бака, пішов до стерна, вирішивши повернути його так, щоб тендер якомога вільніше стояв на якорях.— Саме провидіння спрямувало нас на нього, і тепер нам більше не загрожує ніяка небезпека І
— Авжеж, авжеж, провидіння — непоганий моряк,— бурчав Кеп,— і часто виручає неуків з біди. "Спідній відплив", "верхній відплив" — усе це бабські теревені.,. Просто буря вщухла та й квит. До того ж, на щастя для всіх нас, якорі потрапили в добрий грунт..А взагалі на цій проклятій прісній воді все не так, як у людей.