І заспівує вона пісню, слів якої Дениско не може розібрати, але дуже та пісня гарна й весела. І всі вони підхоплюють, і Дениско теж.
А ззаду вже крутять педалі не його тато з мамою, а Зірчині.
А через хвилину це вже не тато, з мамою Зірчині, а дідусь Петрусь і бабуся Світлана Василівна.
А через мить — уже дід Кирило і Марія Іванівна.
І це так весело, так радісно, що й не сказати…
Коли мама зайшла, щоб погасити світло, вона спинилася вражена і зворушена.
Її син Дениско спав у тюбетейці і сміявся уві сні.