Цундра
(ваоїско оддихуючи)
Накричав
на тебе я, а ми ж... Та й інші скажуть:
ми віримо тобі.
Сатана
Коли не так,
чого б же ми й прийшли.
Козак Розплата
І сили думки
твоєї — теж ми потребуємо,
бо диспут цей — це є не просто
диспут,
а міряння страшне, ігра на смерть.
Люципер
Та не тягніть, кажіть уже ясніше,
чого прийшли!
Цундра
Тут, бач, таке: одбить
Чорноземлю Марка нам треба.
Сковорода
(кинувсь)
Як це —
так він живий іще?
Козак Розплата
На Нерчинське
його ведуть. Зупиняться сьогодні
у цім селі в князька, чи хто він там,
не знаю, й от...
Цундра
Ти одтягни увагу
панів, а ми...
Сатана
Отам, де Зміїв ліс...
101
Ударимо.
Люципер
І головешка 'д князя
зостанеться.
Сковорода
(підхопився)
Клянусь, що все зроблю.
Клянусь!
Цундра
Чекай, ти поклянись на шаблі —
і буде в нас — прибито, як гвіздком.
Всі вихоплюють із піхов шаблі.
Юродивий
(вбігає)
Кінчаєте? Чого ж так довго? Дніє,—
і стерегти вже небезпечно. Я
прибіг сказать...
А цитьте.
(Дивиться у вікно.)
Ну, звичайно,
сюди іде. Скоріш у ряси!
Всі надівають ряси.
Так.
Схиліться всі коло стола, немовби
Святе письмо — ну от.
Увіходить офіцер. Ніхто на нього не звертав жодної уваги.
Офіцер
(з змієподібною галантністю)
Пробачте, я...
Юродивий
(до Сковороди)
Учителю, а як це розуміти,
що бог один, а в трьох він єстествах?
Цундра
Або ж оте, що чорт...
Офіцер
Рекомендуюсь.
Я — обер-офіцер, присланий в сей монастир для наблю-
денія, а также приходо-расходниє кнігі содержать...
Сковорода
А, дуже приємно. Так що вам потрібно?
Обер-офіцер
Пробачте, що так рано, але я хотів, я змушений був — ви
розумієте?..
Сковорода
Ні, рішуче нічого не розумію.
Обер-офіцер
Час тривожний переживаємо, тому і мусим приглядатись.
Пробачте, але мені сказали, що у вас... гості.
Сковорода
Гості? Власне... тобто... я...
Цундра
Так. Святі отці прийшли до старчика Григорія, і ми пад
Святим письмом ось цілий ранок...
Обер-офіцер
Та ні, гості од бунтарів, од коліїв, що ніби... ну, бачите:
з правого берега перебігла сюди ватага Цундри, і ми його
висліджуєм, бо... через нього ж з Польщею не мирити...
Сковорода
Шановний добродію! Я дуже дивуюся, що ви, будучи в та-
ких чинах і в столиці вихованим, та так зважуєтесь мене
°бражати! Святі отці, ви тільки подумайте: од бунтарів,
га? Цундру приплів мені якогось!
Цундра
О господи, господи!
С а т а п а
Це Сатана спокушає тих головорізів, не інакше.
Люципер
Люципер проклятий — це він усе.
Обер-офіцер
0! Тоді я прошу пробачення, я справді бачу, що я поми-
лився...
Сковорода
І як могли ви таке припустити? Ні, о ні, не одмовляйтеся...
А я таки справді дивуюся, що ви, будучи в таких чинах...
Обер-офіцер
Простіть великодушно. Рекомендуюсь.
(Змієподібно вийшов.)
Пауза. Всі дивляться в вікно. Годинник на дзвіниці: по східцях
гамою вгору збіг і, подражнившись, зараз же дзвінкими каблуками
вниз вернувсь — одміряло п'ять.
Юродивий
Пішов. У сад. Ліворуч. Ну, виходьте,
я проведу.
Цундра
Отак, Григорію,
і в другий раз щоб ти отак... Стратегом
прославишся.
Сатана
Ну, годі гомоніть.
Козак Розплата
Бувай! До скорого.
Цундра
Так не забудь же,
що я сказав!
(На самому порозі.)
Добудь.
(Уже за дверима.)
Добудь.
Так не забудь! Вогню добудь!
Сковорода в розчинені двері дивиться, як віддаляються його най-
кращі друзі.
[1932-1933]
[СУДІТЬ МЕНЕ...]
Огонь. Печаль (...ви чуєте? — пручами
я роздрочу). Тяжіння. Рух. (Згвинчу —
втручаннями налоскочу.) Свідомість.
Матерія...
Сковорода
Судіть мене, мої сучасники, судіть;
тавруйте, ймення прикладайте;
кажіть, що я не досить ще залізний;
що розум десь підважую тим почуттям
або ж із молоддю в незлагоді;
чи націю, як сад однофруктовий, уявляю —
я знаю лиш одне:
коріннями в здоровім грунті я
і перегинаюсь та звисаю —
аж тут ось коло вас.
І падають плоди з моїх гілок,
хоч і не геть-то рясно,
зате ж і не червиво,
а завше стигло і розбухло,
ще й сміхом там покраплено з одного боку,
ще й сміхом — краплено...
Цундра
Ми судимо хіба?
Чекай.
Невже ми ймення прикладаєм?
Чи хочемо за почуття із'їсти?
З тобою в стані ми війни?
Ой ніі
Коли поет єси —
впливай чим хоч — і почуттями жі
Сивиною мудрості ти нашій молоді присвічаіі;
як і не в саді річ однофруктовім,
бо нація ж для тебе — це найбідніші бідняки.
Л от:
поміж буттям і мисленням —
у тебе заперечення.
І зрушити тут треба.
Зрушити...
[1932-1933]
(ДРУГЕ ВИДІННЯ СКОВОРОДИ]
НА ГОРІ. ДИКО. ДАЛЕКО
Сковорода, якого переслідує вітер, а з вітром ще щось
невидиме. Дерево самотнє, з переламаною рукою, з горбатим
плечем. Листя його у вихорі. А в листі оплески, вереск, рик — мов
огненний буран схопивсь в природі! Як скоро буран той розкрути-
ться назад — все раптом зникає. Лиш інколи — хитрі дзвіночки...
І немовби говорить —
Сковорода
Хоч тут я відпочину. Де іти?
І як од мук сховатись? Високості.
Передо мною глибина глибин
і світ, як Арістотелева мудрість.
О світ, о сон! Праворуч Індія,
а там Європа, ми ж — на переметі.
Душа моя прикована, душа
на переметі в дальні високості.
Спокою прагну чи мовчу — Вольтер
з Європи сміхом не дає покою!
А сам сміятися почнеш — луни
в цій проклятій пустелі не почуєш!
Оглухли всі, як і я сам оглух,
сміятись розучились. Прометея —
козацький дух — скрутили на цяцьках,
1 в самий бунт укинули барокко —
козацьку старшину. Кругом така
солодка муть, таке кругом розтління,
а просвіщенства вік... Дворянський дух
над всім: обліг і став у піраміди.
Але ж і ми із міді! Хай удав
гримить короною, росте і лізе,—
але ж і ми з заліза! Стороно!
Не вправна обійтись з собою? Бою!
Ой, стороно ж моя, мій всесвіту,—
мій всесвіту, мій туготурий болю!
За ту любов, за ту любов, за ту