– Не вийде, – відповів Медвіг.
Ясні очі Шеда О'Рорі мрійливо дивилися вдалину. Він сумно посміхнувся.
– Отже, боротьба не на життя, а на смерть, – сумно сказав він.
Блакитні очі Медвіга стали непроникливі.
– Це залежить від тебе, – проказав він рівним голосом.
О'Рорі кивнув.
– Схоже, другого виходу немає, – сказав він з сумом. – Я не хлопчик, щоб дозволяти так поводитися із собою.
Медвіг відкинувся у кріслі і поклав ногу на ногу, він сказав просто і без натиску:
– Може ти і дорослий, але слухатися будеш. – Він стиснув губи і додав, ніби йому це щойно прийшло в голову: – ти вже слухаєшся.
Мрійливість і сум миттєво злетіли з лиця Шеда О'Рорі. Він напнув свого капелюха, поправив комір пальто і, витягши довгий білий палець у бік Медвіга, промовив:
– Я сьогодні знову відкриваю "Конуру". Я не хочу, щоб мені заважали. Якщо ти будеш заважати мені, тобі не поздоровиться.
Медвіг потягнувся до телефону і попросив, щоб його з'єднали з начальником поліції.
– Ало, Рейні, – сказав він. – Так, прекрасно. Як сім'я?... От і добре. Послухай, Рейні, до мене дійшла чутка, що Шед знову хоче відкрити свій кабак сьогодні ввечері. Авжеж. Вріж йому, щоб він більше не рипався... Саме так. Еге... До побачення. – він відсунув телефон і повернувся до О'Рорі: – Тепер ти розумієш, які справи? Тобі кінець, О'Рорі. У цьому місті тобі вже не піднятися.
– Розумію, – мовив О'Рорі тихим голосом, обернувся, відчинив двері і вийшов.
Кривоногий громила на хвильку зупинився, нахабно плюнув на килим і задирливо поглянув на Медвіга і Бомонта. Відтак, також вийшов.
Нед витер руки носовою хусткою. Медвігу, який допитливо споглядав на нього, він так нічого й не сказав. Погляд його був похмурий.
Збігла хвилина.
– Ну? – запитав Медвіг.
– Ти не правий, Поль, – зауважив Нед Бомонт.
Медвіг встав і підійшов до вікна.
– Боже ж ти мій, та хіба я можу тобі догодити? – поскаржився він, не обертаючись.
Нед встав зі стільця і рушив до дверей.
Медвіг обернувся.
– Знову збираєшся яку-небудь дурницю викинути? – кинув він сердито.
– Так, – відповів Нед і вийшов з кімнати. Він спустився донизу, взяв капелюх і вийшов з клубу. Пройшовши сім кварталів до вокзала пішки, він купив квиток на нічний потяг до Нью Йорка, взяв таксі і поїхав додому.
7
Дебела, розповніла жінка у сірій сукні і круглолиций кремезний підліток під керівництвом Неда Бомонта пакували сундук і три шкіряних валізи, коли задзеленчав дзвоник.
Жінка крехтячи, піднялася з колін і пішла до дверей. Широко відкривши їх, вона вигукнула:
– Боже, містер Медвіг, ви? Заходьте, заходьте.
– Як поживаєте, місіс Дьювін? – запитав Медвіг, заходячи. – Ви з кожним днем молодієте. – Його погляд ковзнув по сундуку, валізах і зупинився на хлопчаку. – Здрастуй, Чарлі. Бач, який великий став! Вже справжній робітник – того й гляди, станеш за бетономішалку, га?
Хлопчак сором'язливо посміхнувся.
– Здрастуйте, містер Медвіг, – промовив він.
– Збираєшся мандрувати? – звернувся, нарешті, Медвіг до Бомонта.
Нед гречно усміхнувся.
– Так, – відповів він.
Медвіг знову оглянув кімнату, валізи і сундук, зиркнув на одяг, що безладно валявся на кріслах, на висунуті шухляди шафів. Жінка і хлопчик знову взялися до роботи. Нед витяг із купи білизни на столі дві злегка поношені сорочки і відклав їх убік.
– У тебе знайдеться півгодини часу, Нед? – запитав Медвіг.
– Часу в мене багато.
– Тоді бери капелюха – ходімо.
Нед взяв капелюх і пальто.
– Постарайтесь запхати туди побільше, – велів він жінці і направився разом з Медвігом до дверей. – А що лишиться, можна буде відправити пізніше.
Вони вийшли на вулицю і мовчки пройшли один квартал. Потім Медвіг запитав:
– Куди ти виїжджаєш, Нед?
– До Нью Йорка.
Вони завернули в провулок.
– Назавжди? – запитав Медвіг.
– Звідси, в усякому разі, назавжди.
Вони відчинили зелені дерев'яні двері в червоній кирпичній стіні, пройшли вузький коридор і, минувши другі двері, опинилися в барі. За стойкою сиділи кілька людей. Вони привіталися з барменом і трьома з відвідувачів, і направилися у сусідню кімнатку, де стояло чотири столики. Там нікого не було. Вони сіли за один із столиків.
У двері просунулась голова бармена.
– Як завжди, пива, джентльмени?
– Так, – відповів Медвіг і потім, коли бармен зник, звернувся до Неда: – Чому?
– Мені набридли ці провінційні штучки.
– Ти мене маєш на увазі?
Нед мовчав.
Помовчав деякий час і Медвіг. Потім зітхнув і сказав:
– Нічого сказати – ти знайшов підходящий час, щоб кинути мене одного.
Увійшов бармен з двома кухлями світлого пива і вазою солених сухариків. Коли двері за ним зачинилися, Медвіг вигукнув:
– До біса, ну й характер у тебе, Нед!
Нед знизав плечами.
– Я ніколи цього не заперечував. – Він підніс кухоль до губів.
Медвіг кришив у руках сухарик.
– Ти насправді хочеш виїхати, Нед? – запитав він.
– Я виїжджаю.
Медвіг кинув крихти сухариків на стіл і витяг із кишені чекову книжку. Відірвавши чек, він дістав із другої кишені авторучку і заповнив його. Помахавши чеком у повітрі, щоб висохли чорнила, він кинув його на стіл перед Недом.
Нед поглянув на чек і покачав головою.
– Мені не потрібні гроші, і ти мені нічого не винен.
– Винен. Я тобі винен значно більше. Мені б хотілося, щоб ти взяв цей чек.
– Добре, дякую, – мовив Нед і поклав чек у кишеню.
Медвіг випив пива, з'їв сухарик, підніс кухоль до губів, але пити не став.
– Ти чимось незадоволений? – запитав він. – Є ще що-небудь, крім того, що відбулося сьогодні в клубі? Що ти затаїв?
Нед покачав головою.
– Зі мною так розмовляти не можна. Я цього нікому не спускаю.
– Але ж я нічого такого не сказав, Нед.
Нед мовчав. Медвіг знову відхлебнув пива.
– Може, ти мені все-таки скажеш, чому ти вважаєш, що я неправильно повівся з О'Рорі?
– Тобі це не допоможе.
– А ти спробуй.
– Гаразд, тільки тобі це все одно не допоможе, – сказав Нед і відкинувся разом зі стільцем, тримаючи в одній руці кухоль пива, а в другій сухарик. – Шед буде битися насмерть. Інакше йому не можна. Ти його загнав у куток. Ти сказав, що йому у цьому місті кришка. Отже, у нього тільки один вихід – битися. Якщо він провалить тебе на виборах, тоді, що б він для цього не робив, усе зійде йому з рук. Якщо ти переможеш, йому доведеться піти. Ти нацькував на нього поліцію. Йому доведеться битися з поліцією, і він це зробить. Таким чином, у місті підніметься хвиля злочинів. Ти хочеш, щоб вся міська адміністрація була перевибрана на другий строк. Таким чином, викликавши цю хвилю злочинів (готовий битися в заклад, що вони з нею не впораються), ти ставиш їх під удар. Як вони будуть виглядати в очах виборців? Вони...