Макензі підступив до Зарински, а індіяни дивилися на нього, наче на якусь надприродну істоту. Дівчина стала на чолі запрягу, й собаки рушили. За кілька хвилин їх поглинув примарний ліс. Макензі стояв непорушно, потім і собі нап'яв лижви, щоб іти за ними.
— А Вовк забув про п'ять великих папуш?
Макензі сердито обернувся до Лиса, але раптом йому стало смішно.
— Я дам тобі одну маленьку папушу.
— Це вже як сам Вовк знає, — покірно мовив Лис, простягаючи руку.