Україна ніколи не гнала зі своєї землі тих, хто прийшов до неї з миром, з добром, зі злагодою.
А тим, хто причалапкував свинячою ходою і рив свинячим рилом, достойно давала по цьому рилу. Чи воно домашнього годування, чи зайшле.
Тож давайте миром. Давайте злагодою. Давайте добром!
Давайте кожен розправимо плечі своєї незалежності. І допоможемо кожному, хто прагне волі.
Року Божого 1991-го
Строго секретно!
Указ генерального президента
про впровадження Всесоюзного дня брехуна
Враховуючи сміхолюбні і сміхотворні традиції народу, йдучи назустріч побажанням трудящого керівництва, указую:
День першого квітня іменувати Всесоюзним днем брехуна і вважати його найголовнішим державним святом нашої тисячолітньої соціалістичної батьківщини.
До участі в святі залучати найбільш відомих клоунів з урядової та парламентської самодіяльності, ілюзіоністів-комуністів. У масові сцени включати комсомольців-добровольців, актив агропромислового комплексу з тих керівників, що мають комплексне відчуття гумору й реальності.
Для того, щоб якнайширше охопити населення сміхом, паралельно з вседержавним радіо "Брехунець" і центральною газетою "Брехня" видавати галузеві газети "Соціалістична брехня", "Комуністична брехня".
Враховуючи те, що п’ять хвилин сміху заміняє десять грамів масла, дванадцять грамів м’яса, вісім грамів ікри (кабачкової), три грами горілки і т.д., і т.п., добиватися найбільше сміху на душу населення.
Ветеранам війни та праці сміх видавати у вигляді однієї банки кільки в томаті і одного плавленого сирка "Фантазія".
Для підтримки народу у постійній оптимістичній формі постійно практикувати такі гумористичні заходи:
1. Масові народні гуляння по спустошених магазинах.
2. Атракціони і гумористичні діалоги в чергах.
3. Розігрування лотереї на тему "Буде-не-буде" у приміщеннях ощадних кас.
4. Рекламувати по телебаченню зарубіжні моди і зарубіжні товари.
5. Закликати населення вкладати гроші у різні банки (крім консервних).
На масових гумористичних гуляннях заборонити оплески, вигуки "біс", "браво", "геніально". Натомість впровадити одне загальнодержавне схвалення: "Генерально!"
Зважаючи на те, що право на сміх має кожна наша людина, яка досягла віку перебудови, це право їй забезпечити: гумовими палицями, водометами, нервовопаралітичним і сльозоточивим газами, а на випадок "прохання трудящих", то й танками.
Для заохочення розвитку гумору й сатири впровадити почесні звання:
"Талановитий підбріхувач", "Відомий брехун", "Заслужений брехун", "Генеральний брехун".
І пам’ятну медаль.
На одному боці якої – зображення Генерального Президента на руках у членів президентської ради. І підпис (обов’язково на "общепонятном" языке): "Каждый сверчок знай свой шесток".
На другому боці – зображення Генерального секретаря на руках у членів Політбюро. І підпис "Чем хвалишся, на том и провалишся".
Указ вступає в дію з 2 квітня 1991 року, яке народ оптимістично, з любов’ю назвав: "Вот тебе, бабушка, и Мишкин день".
ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПРЕЗИДЕНТ
Москва
1 квітня 1991 року
Важкий понеділок перед страшним вівторком
В порядку конверсії
Лист до головного конструктора
Високий конструкторе!
Звертається до вас Гаврило з Мозамбіка.
Не подумайте, що я втік за кордон. Мозамбік – це хутір. На нашій славній Україні.
Поясніть мені, де на отих космічних кораблях ви чіпляєте гумку від трусів? Весь наш район труси руками підтримує. А партійний секретар каже: "Резина йде на космічні нужди…"
"Нужди" ми розуміємо. Ми все життя працюємо на якісь "нужди". Але ж які велетенські труси треба для того космічного корабля, щоб стільки резини вимотати?
Нам що. Ми можемо і без трусів.
Ми в космос не літаємо. І нас ніхто не бачить.
Тільки ж – не та продуктивність праці. Однією рукою працюєш, а другою за живіт тримаєшся.
Міжнародна асоціація лікарів звернула на нас увагу. Думали, якась пошесть. Та голова сільради викрутився: "Це в нас така секта. З рукою на животі моляться… Зараз – свобода совісті…"
Та й не хочеться ганьбитися. Уявіть, що хтось колись у вічній мерзлоті (а воно до того йде) віднайде арабські меблі, які зараз показують по телевізору, італійський одяг, японську техніку, французькі моди і між цим усім – мене, Гаврила з Мозамбіка. Представника найпередовішого суспільства. З орденом на грудях і голим, вибачте, задом…
Наш Рабовласник (кличка голови колгоспу) і головний Осавул (кличка партійного секретаря) кажуть: "А ти, Гавриле, більше пий. Щоб і вічна мерзлота не брала. Аби пережити оцю цивілізацію. А в наступній – усі будемо голі…"
Так пити ж нічого. Казьонки нема. Своя технологія розроблена. То нема сировини. І компонентів. Та й, правду кажучи, страшнувато. Отой полстергейт, чи як воно, і до нас дійшов. Барабашка завівся. Нікого не видно, а хтось стукає.
Зараз чудес багато. І чудотворців. Масовий гіпноз. Екстрасенси. Герасимова бісів і відьом з людей виганяє…
А чому б її, ту ж Герасимову, не запросити, допустім, на засідання Верховної Ради. Ой, скільки там бісів!.. А прикидаються маленькими дітьми. Повторюють тільки одне слово: "Дай! Дай! Дай!" І дорікають: "Для того, щоб ми краще жили, треба, щоб ви краще працювали". Ніби ми спимо.
Пам’ятаєте, перед тим всесоюзним референдумом. Один закликав: "Надо создать такую обстановку, чтоб народ мог свободно выразиться".
Питається, чого "надо"? Давно "создали". Таку обстановку… що народ тільки й те робить, що "виражаєтсья". Вже японці від нас навчилися. "Японамать, японамать…" А Фенька вусата "виражається": "вправительствомать". Тільки не конкретизує в яке… І, як нап’ється, співає:
Вставай, страна огромная,
Вставай на смертный бой!
С партийной силой темною,
С проклятою ордой.
Ворожка Глоба каже, ніби у космосі за нас йде шалена боротьба. Марксіяни і плутаніяни хочуть, щоб ми і далі жили гамузом. Ну, у такому суспільному гуртожитку. Комендант. Вихователі, вахтери. Спільна кухня, спільний туалет. Їх підтримує рада ветеранів НКВД Проскурівського регіону. Бо у спільному туалеті легше шпіонити.
Іншопланетяни вважають, що за триста літ тюрми народи нашої країни заслужили на власні квартири, тобто держави…
Тож в космосі зараз роботи і роботи…