Матьє не відповів, він понуро дивився на це свіже рожеве обличчя геть молодої людини, на цю біляву, коротко стрижену чуприну. Жак невинно всміхався, вся його персона випромінювала невинність, та погляд був твердий. "Він розігрує невинність, — люто подумав Матьє, — він дуже добре знає, навіщо я прийшов, зараз він шукає для себе підходящу ролю". Він грубо сказав:
— Ти пречудово знаєш, що я прийшов позичити в тебе грошенят.
Ну от, слово вже вилетіло. Тепер він уже не міг відступити; брат зачудовано підняв брови."Не пощадить він мене", тоскно подумав Матьє.
— Та де там, у мене й на думці цього не було, — сказав Жак, — чому ти вважаєш, ніби я так подумав? Хочеш сказати, що це єдина мета твоїх візитів?
Він сів, так само стрункий, трохи напружений, і спритно заклав ногу за ногу, немов би компенсуючи напруженість тіла. На ньому був прегарний спортивний костюм із анґлійського сукна.
— Та ні на що я не натякаю, — відказав Матьє. Потім кліпнув очима і додав, міцно стискаючи шклянку:
— Просто мені потрібно чотири тисячі франків не пізніш, як на завтра.
"Зараз він скаже ні. Аби хутчій, то я відразу ж і вшиюся". Та Жак ніколи не квапився: він був адвокатом, і часу в нього вистачало.
— Чотири тисячі! — сказав він, із виглядом знавця хитаючи головою. — Подумати, подумати тільки!
Він простягнув ноги і з утіхою почав розглядати свої черевики.
— Ти бавиш мене, Тьє, — сказав він, — бавиш, а заразом і навчаєш розуму. Ні, не думай, що я хочу сказати щось лихе, — хутко докинув він, побачивши, як Матьє зробив обурений жест, — я й у гадках не маю критикувати твою поведінку, просто я розмірковую, ставлю собі запитання, дивлюся на все це збоку, сказать би, по філософському, якби переді мною оце не сидів філософ. Бачиш, коли я думаю про тебе, то дедалі більше переконуюся, що не треба бути людиною принципів. Ти просто-таки напханий ними, ти винаходиш їх і ти ж таки не підпорядковуєш себе їм. Теоретично, немає на світі більш незалежної людини, це дуже добре, ти живеш понад класами. От тільки запитую я себе, що з тобою було б, якби на світі не було мене. Май на увазі, що я, людина без принципів, щасливий деколи допомагати тобі. Та все-таки мені здається, що якби я був людиною з ідеями, то мені було б не до шмиги просити щось в мерзенного буржуа. Адже я мерзенний буржуа, — докинув він, регочучи від усього серця.
І, регочучи, провадив далі:
— А найгірше те, що ти, котрому наплювати на родину, користуєшся родинними стосунками, щоб позичати в мене грошенята. Адже ти не звернувся б до мене, якби я не був тобі братом.
Він набрав вигляду щирої зацікавлености.
— Десь там, у глибині душі, це тебе не бентежить?
— Життя змушує, — і собі сміючись, відказав Матьє.
В ідейні суперечки не варто було вдаватися.
З Жаком ідейні дискусії завжди закінчувалися кепсько: Матьє втрачав свою незворушність.
— Так, напевне, — крижаним голосом сказав Жак. — А не здається тобі, що, якби ти був трохи орґанізованіший... Та це, звичайно ж, суперечить твоїм ідеям. Май на увазі, кажу я не про твою вину, — як на мене, то тут винні принципи.
— Знаєш, — сказав Матьє, аби не мовчати, — відмова від принципів — це теж принцип.
— Он воно що! — вигукнув Жак.
"Тепер, — подумав Матьє, — він дасть їм спокій". Та він дивився на пухкі братові щоки, на його пещене обличчя, на його відкритий й усе ж таки впертий вираз — і, відчуваючи, як стислося серце, подумав:"А він затявся". Слава богу, Жак знову обізвався:
— Чотири тисячі, — повторив він. — Це щось несподіване, адже минулого тижня, коли ти... коли ти приходив до мене просити за одну невеличку послугу, то про гроші й мови не заходило.
— Та воно так, — сказав Матьє, — я... це сталося вчора.
Зненацька він подумав про Марсель, побачив її, похмуру і голу в рожевій кімнаті, й додав наполегливим тоном, який здивував і його самого:
— Жаку, мені справді потрібні гроші.
Жак із зацікавленням поглянув на нього, і Матьє закусив уста: коли брати були разом, то в них не було звички так відверто виявляти свої почуття.
— До такої міри? Дивно. Ти, однак, останній... Зазвичай... зазвичай ти позичаєш у мене небагато, бо не вмієш чи не хочеш орґанізувати себе, та я б ніколи не подумав... Звичайно, я ні про що в тебе не питаю, — трохи допитливо докинув він.
Матьє вагався: може, сказати, що це для сплати податків? Та ні. Він же знає, що я сплатив їх у травні.
— Марсель вагітна, — раптом сказав він.
Він відчув, що стає червоний, мов рак, і стенув плечима, врешті, чому б і ні? Та звідки ж цей несподіваний пекучий сором? Він аґресивно поглянув братові в обличчя. Жак немов би зацікавився.
— Ви хочете дитину?
Він вдавав, що не розуміє.
— Ні, — гостро відказав Матьє, — це сталося випадково.
— Мене це теж дивує, — сказав Жак, — але ти міг би довести до кінця свої експерименти з усталеним життєвим ладом...
— Авжеж, тільки не про це йдеться.
Запала мовчанка, потім Жак спокійнісінько запитав:
— Та й що ж? Коли весілля?
Матьє почервонів од гніву: як завжди, Жак відмовлявся чесно розглядати ситуацію, він просто кружляв довкола неї, а водночас його розум силкувався знайти орлине гніздо, звідки він міг би уважно наглядати за поведінкою інших. Що йому там не казали б, що не робили б, а першим його стремлінням було стати понад суперечками, споглядати він міг тільки згори, в нього була пристрасть до орлиних гнізд.
— Ми вирішили, що вона зробить аборт, — брутально сказав Матьє.
Жак навіть оком не моргнув.
— Ти знайшов лікаря? — байдуже поспитався він.
— Так.
— Надійний чоловік? Судячи з того, що ти мені казав, здоров'я в цієї жінки вутле.
— В мене є друзі, які ручаються за нього.
— Так, — мовив Жак, — так, звичайно.
На мить він заплющив очі, потім розплющив їх і зчепив пальці рук.
— Загалом, — сказав він, — якщо я правильно тебе зрозумів, з тобою сталося ось що: ти дізнався, що твоя подруга зайшла в тяж; одружуватися ти не хочеш із принципових міркувань, та по відношенню до неї вважаєш себе пов'язаним зобов'язаннями, причому такими ж тісними, як і шлюб. Не бажаючи ні одружуватися з нею, ні псувати її репутацію, ти вирішив дозволити їй зробити аборт у найкращих умовах, які тільки можуть бути. Друзі порекомендували тобі надійного лікаря, той вимагає чотири тисячі франків, і тобі не залишається нічого, як тільки знайти цю суму. Так?