187
Ім'я-фальшивка. Емі Еванс (1884–1983) – співачка сопрано і актриса; одна з перших масових грамплатівок була з піснями в її виконанні; документована кар'єра Емі Еванс почалася в 1906 р., коли вона зробила кілька записів на циліндрах для фонографа для "Едісон Белл". Негативні асоціації в авторів "Шести головоломок…", пов'язані з Емі Еванс, можуть випливати з неправдоподібної інтенсивності її гастролей: з березня по грудень 1920 р. – 187 концертів, у 1940 р. – рівно 300. Саме цим, очевидно, пояснюється фраза: "Час для міс Еванс – золото" і т.д.; подробиці – в біографіях Емі Еванс.
188
З франц. – неприємні хвилини.
189
З лат. – "власним рухом", з власної спонуки, з власної волі.
190
Хосе Енріке Родó (1871–1917) – уругвайський прозаїк, громадський діяч, педагог. "Аріель" (1900) – есеїстична проза, яка мала великий вплив на публіцистику Латинської Америки.
191
Хуан Валера-і-Алькала-Гальяно (1824–1905) – іспанський письменник і дипломат. Перший роман Валери "Пепіта Хіменес" (1874) – помітне явище в становленні національної реалістичної школи; Беніто Перес Гальдос (1843–1920) – іспанський письменник, найбільший представник критичного реалізму в іспанській літературі; Емілія Пардо Басан (1851–1921) – видатна іспанська письменниця, графиня, одна з перших жінок, якій було присвоєне звання професора (1916), представниця натуралізму; Хосе Марія де Переда (1833––1906) – іспанський письменник, один із найвидатніших представників регіоналістської літератури в Іспанії другої половини XIX ст.; Рамон Марія дель Вальє-Інклан (1866–1936) – видатний іспанський письменник, найвизначніша постать "покоління'98"; Асорін (справжнє ім'я – Хосе Мартінес Руїс, 1873–1967) – іспанський письменник, есеїст, впливовий критик, блискучий майстер стилю, представник "покоління'98". Між цими письменниками немає майже нічого спільного, крім того, що всі вони – відомі та визначні.
192
З ісп. – традиційне для Латинської Америки покривало зі шкур.
193
З англ. – запас, асортимент.
194
В Аргентині навчальний заклад на кшталт коледжу, з локальними особливостями.
195
З лат. – "Тут лежить" ("Тут спочиває"): традиційний початок надгробного напису; але з огляду на те, що княгиня керує борделями, девіз прочитується двозначно.
196
З франц. – дурниці, нісенітниця, безглуздя.
197
Гра слів, побудована на тому, що Сьюдадела, Сан-Фернандо, Авельянеда – водночас і прізвища, зокрема прізвища, включені до відомих літературних містифікацій, і топоніми, причому топоніми дуже поширені, всі ці топоніми є і в Іспанії, і в Аргентині. До слова, Алонсо Фернандес де Авельянеда – псевдонім автора несправжнього "продовження" роману М. де Сервантеса "Дон Кіхот", виданого в Таррагоні в 1614 р. Особа автора, який назвався цим псевдонімом, досі не відома.
198
З франц. – старомодний.
199
Фрадіке Мендес – "хресний батько" і в чомусь прототип Оноріо Бустоса Домека. Образ Карлоса Фрадіке Мендеса спільно придумали Еса де Кейруш, Антеру де Кентала і Ж. Баталья Рейс – молоді літератори з "Ліссабонського сенакля"; вони створили уявного "сатанинського" поета, вигадали йому біографію і в 1869 р. опублікували кілька "його" віршів. Образ Фрадіке Мендеса формувався протягом майже 30 років. У 1888 р. були опубліковані "Листи Фрадіке Мендеса" – так, ніби він реальна людина.
200
Роберто Гаче (1891–1966) – аргентинський драматург і есеїст, дипломат. Автор гумористичних "Словника міського фарсу", "Помилки Сан-Антоніо".
201
З лат., буквально proprio motu – "з власної ініціативи": особливий різновид відносин у дипломатії Ватикану, в практиці відносин Папи з іноземними державами, коли Папа ігнорував попередню історію відносин чи переговорів і діяв ніби "з власної ініціативи".
202
З франц. – (це) само собою зрозуміло, звісно, безумовно (що).
203
З франц. – "Після вас, панове англійці!", фраза приписується французькому командирові, графу д'Отрошу, під час битви при Фонтенуа (11 травня 1745 р.). Для співавторів "Шести головоломок…" важливий контекст: кожен французький школяр знає, що перед битвою при Фонтенуа граф д'Отрош, лейтенант французьких гренадерів, вийшов сам-один назустріч англійцям, зняв капелюха і крикнув: "Панове англійці, стріляйте першими!"; кожен англійський школяр знає, що перед битвою при Фонтенуа лорд Чарльз Гей, капітан англійських гвардійців, підійшов сам-один до французів, зняв капелюха і крикнув: "Панове французи, стріляйте першими!"; англійці вистрелили – і вбили шістсот солдатів і п'ятдесят двох офіцерів. У графа д'Отроша влучило сім куль, але він вижив і дожив до вісімдесяти років. Це була остання битва в історії Європи за особистої участі правлячого короля. І про це знав кожен аргентинський школяр (битва при Фонтенуа, з відповідним коментарем, згадувалася у тогочасних шкільних підручниках).
204
З франц. – аукціони.
205
З франц. – розкопки.
206
Умберто Боччоні (1882–1916) – центральна постать італійського футуризму, художник, скульптор і теоретик, автор понять сило-лінії та сило-форми (сприйняття).
207
Де Кройф (De Cruijff – від De Cruyff – від De Cruv – від Dye Cruve… і т.д.) – специфічне нідерландське прізвище, офіційно визнане як одне з найдавніших європейських прізвищ із доведеною генеалогією, з IX ст. воно пройшло через численні трансформації в різних мовах; співавтори "Шести головоломок…", очевидно, натякають як на древність, так і поширеність цього прізвища, всі відгалуження якого виводяться від одного родоначальника – спільного для всіх предка-хрестоносця.
208
3 франц. – худорлявий вигляд.
209
В оригіналі – французьке написання (Vavasseur), прізвище з підтекстом. Могло би бути перекладене як Вальвасоор, від пізньолатинського vassus vassorum – васал васалів, старофранцузьке vavassour – держателі найдрібніших феодів від рицарів у Середньовіччі, згодом – безземельні міські дворяни Італії та Франції. Натяк на те, що Долорес Вавасер – професійна утриманка з претензією на шляхетне походження.
210
Марк Порцій Катон (234–149 до н.е.) – державний діяч Стародавнього Риму, письменник. Тут – у значенні "всебічний знавець". Пор. вислів Цицерона (De orat., III, 33): не було нічого, "чого б не дослідив і не знав і про що б потім не писав Катон".