Шамбала Оаза світла

Сторінка 33 з 42

Ендрю Томас

"Я маю багато чого сказати вам. Я відкрию те, що трималося в таємниці від сотворіння світу. Ви повинні взнати правду".

Запала така тиша, що чулося астматичне дихання повнотілого чоловіка в іншому кінці цього приміщення без вікон. "Хто ви?" —перепитав Рау. "Є зло, яке я бачу під сонцем, і воно притаманне людям, їхні язики кажуть неправду. Отрута гадюки на їхніх вустах. І вони не знають путі Миру. Хто творить зло, ненавидить Світло. Вони очищають зовнішню сторону чаші і блюда, а всередині їх повно здирства і зловживань. Такі дерева слід вирубати під корінь.

Вишинський, непроникний і похмурий, щось процідив крізь зуби; незабаром надійшов переклад: "Радянська делегація не бажає слухати маячню цього палія війни. Це вторгнення —безумовно, старанно підготовлена, але незграбна спроба змови, мета якої представити Радянський Союз агресором у війні, в якій не бере участі! Чи ж дивно, що комунізм у Кореї протистоїть цим імперіалістам?" Він зірвав з носа окуляри і тицьнув ними в бік делегації Сполучених Штатів. Мова незнайомця стала різкішою: "Безглузді й пусті закиди я відмітаю, бо знаю, що вони лише різновид політичної боротьби. Коли хтось бореться за владу, він не переможе, якщо боротиметься незаконними методами".

"Пробачте,-урвав його головуючий. —Ви нічого не сказали щодо теми нашого засідання. Яка ваша думка щодо Кореї?

Де ми помиляємося в цьому питанні?" "Якщо господар знає, коли прийде злодій, він приготується й не допустить, щоб його дім обікрали. Та якщо він проспить, то його недруг прийде й витопче його пшеницю",-була відповідь.

Джебб, глава делегації Великобританії, сказав: "Гадаю, всі ми найбільш боїмось, аби хтось із нас не став наступною жертвою".

Продовжуючи стояти, незнайомець проказав: "Якщо сильна, озброєна людина охоронятиме свій дім, добро його не постраждає".

Остін змахнув прапорцем, що позначав його місце, просячи слова:

"У Сполучених Штатах ми маємо ворогів у власному домі. Це агенти іншого уряду, які прикидаються лояльними до нас".

Чоловік чемно підняв руку, щоб скоротити зауваження:

"Ніхто не може служити двом хазяям одразу, бо він буде або зневажати одного й любити іншого, або, навпаки, служитиме одному і мати за ніщо іншого. Всяке поділене царство приречене

на загибель". Остін докинув: "Вони кажуть, що лише намагаються змінити наш уряд мирним шляхом... Покращити нашу економічну систему..." Відвідувач урвав його дещо нетерпляче: "Здоровому лікар не потрібен, він потрібен лише хворому!" (Цікаво, що лист махатми Кум Хумі, написаний у лютому 1882 року, містить саме цю маловідому фразу).

Непроханий промовець обернувся до Остіна й Даллеса:

"Серед вас немає нікого справедливого. Я знаю ці слова —вони не гарячі й не холодні. Бо ви кажете: "Я багатий, моє майно зростає, мені нічого не потрібно". А того не знаєте, які ви нещасні!" Рау підвівся зі свого крісла і промовив: "Ми зібралися тут, аби розвіяти нашу тривогу, а ви визначили кожному з нас його долю. То як же бути далі? Облишити наші спроби в пошуках миру?" На що чоловік відповів:

"Дійте достойно й послідовно. Будьте розважливі й ретельні. Уникайте зла і творіть добро. Шукайте миру, прагніть його. І плекайте вашу віру. Віра злагіднює царства, додає справедливості, сповнює обов'язки й закриває пащеки левам!" "Вам усе видається вкрай простим",-сказав Рау.

"Багато хто із справедливих воліли б почути те, що ви слухаєте, але не чуєте",-відповів незнайомець. Рау посміхнувся:

"Для нас незвично чути мудрість, яка увійшла до нас іззовні!" "Тож не відмовляйтеся приймати сторонніх, бо можете прогледіти візит ангела!" —мовив чоловік.

Сер Бенегал Рау повернувся до зали: "Продовжувати засідання зайве. Ми почули відповіді на всі наші запитання. Що ж до Вас, сер, то ми вам вдячні... Якби Ви лише могли написати про все, про що тут говорили, якби Ви відтворили цю мудрість у книзі, яку кожен міг би прочитати"... Очі відвідувача гнівно спалахнули: "Така книга є! Це ваша свята Біблія!" Його гнів пригас, погляд знову став спокійним і сумовитим. Він рушив до дверей, які розчахнулись перед ним. І ніхто за дверима не помітив, як він вийшов.

З цього історичного епізоду видно, що посланці мудреців Сходу невпинно борються за Мир, Світло й Культуру. Важко уявити ті гігантські проблеми, з якими стикаються адепти Сходу. Щоб краще зрозуміти їхні завдання і істинний стан речей у світі сьогодні, пропонуємо вашій увазі "Діалоги в храмі". Вони базуються на особистому досвіді автора й мають проілюструвати основну тезу цієї книги —існування оази вищої культури космічного походження на нашій планеті, яка прагне піднести людство на вищий щабель мислення.

13. ДІАЛОГИ В ХРАМІ

Льодовики блищали у вранішньому сонці, як діамантові.

Хмари на схилах гір і туман в ущелинах повільно розвіювались.

Арка з рододендронів розкішне облямовувала цю панораму могутніх Гімалаїв.

У мене на колінах лежала книга з тібетського буддизму, та я не розкривав її, зачарований неповторним краєвидом. Нарешті я почав чи-тати розділ з ламаїстської йоги, питаючи себе, чи пощастить насправді зустріти освіченого ламу в цій частині Північної Індії. Коли я напередодні гуляв гірською стежиною, мою увагу привернула вивіска "Тібетська школа". Я подумав, що міг би зустрітися з її директором і розпитати про пандітів —біженців з Тібету, що живуть у районі Дарджілінга.

Директор про них нічого не знав, проте один з учителів, що знав англійську, люб'язно допоміг мені: "У маленькому монастирі по той бік долини живе вчений лама з Лхаси. Ви дістанетеся туди за чотири години, якщо пощастить сісти в автомобіль, що йде до села неподалік храму. І не забудьте попередити дарджілінзьку поліцію про свою подорож".

У бінокль я розрізнив крихітну цятку побіля снігового громаддя гір на півночі. То був ламаїстський монастир. Маючи в своєму розпорядженні тиждень, я вирішив наступного дня навідатися туди. Я здогадався прихопити з собою дві речі:

записку на хінді від учителя з детальним описом шляху до монастиря і іменем лами, а також мішок рису з лавки в Дарджілінгу, який я купив по ціні чорного ринку, вважаючи, що він може стати в пригоді бідним ламам. Я пам'ятав і примовку горців: "Чим вище в гори, тим холодніше" й одягнув теплу куртку.