Граф. Ви дуже зворушені, пані!
Графиня. Не боронюся. Хто знає долю хлопця, кинутого в таку небезпечну кар'єру! Він свояк моїх батьків, а окрім того — мій хрещеник.
Граф (убік). Я бачу, що Базиль має рацію. (Голосно.) Хлопче, поцілуйте Сюзанну... востаннє.
Фігаро. Чому так, ваша вельможносте? Він приїздитиме на зиму. Поцілуй і мене, капітане! (Обіймає.) Прощай, мій маленький Керубіно; твоє життя піде тепер зовсім по-іншому, дитино. До лиха! Ти вже не сновигатимеш цілими днями біля жіночих покоїв, не буде більше ні всяких пундиків, ані вершків, ні піжмурок та інших забав. Будеш добрим солдатом! Засмаглий, обірваний; велика важка рушниця: праворуч кругом, ліворуч кругом! вперед руш! марш до слави! і не спотикайся в дорозі, бо один добрий постріл — і...
Сюзанна. Пху! Який жах!
Графиня. Яке пророкування!
Г р а ф. Де ж Марселіна? Дивно дуже, що вона не в вашому гурті!
Фаншетта. Ваша вельможносте, вона пішла до містечка, стежкою понад хутором. Граф. А вона прийде?.. Базиль. Коли Бог захоче.
Фігаро. Якби він схотів, щоб йому не схотілося ніколи...
Фаншетта. Вона пішла об руку з паном лікарем.
Граф (швидко). Лікар тут?
Базиль. Вона зразу його вхопила...
Граф (убік). Він дуже доречно прибув сюди.
Фаншетта. Вона мала вигляд дуже невдоволений, голосно говорила ходячи, зупинялася і робила руками от так... а пан лікар робив рукою от так, заспокоюючи її, вона здавалася такою роздратованою! Згадувала мого кузена Фігаро.
Граф (беручи її за підборіддя). Кузена... майбутнього кузена.
Фаншетта (показуючи на Керубіно). Ваша вельможносте, чи ви нам пробачили вчорашнє?..
Граф (перебиваючи її). Прощай, прощай, мала.
Фігаро. Це все прокляте кохання підбурює Марселіну, вона може зіпсувати наше святкування.
Граф (убік). Вона його зіпсує, певне. (Голосно.) Ходімо, пані, ходімо у покої. Базилю, ви зайдете до мене.
Сюзанна (до Фігаро). Ти до мене знов прийдеш, мій хлопчику?
Фігаро (до Сюзанни). Ну як, добре він піймався? Сюзанна (тихо). Прегарний хлопець! (Усі виходять.)
СЦЕНА XI Керубіно, Фігаро, Базиль. (Тимчасом як виходять, Фігаро зупиняє обох і вертає.)
Фігаро. Ах, от що, слухайте ви! Церемонію ухвалено, і моє вечірнє свято сьогодні буде її продовженням. Треба нам добре домовитися. Не робімо так, як ті актори, що ніколи так погано не грають, як саме того дня, коли критика найбільше пильнує. Ми не маємо завтра, що дало б нам поправку. Нам треба сьогодні добре знати свої ролі.
Базиль (лукаво). Моя важча, ніж тобі здається.
Фігаро (роблячи для нього непомітно жест, що хоче його побити). Але зате ти й не знаєш зовсім, який великий успіх вона тобі дає.
Керубіно. Друже мій, ти забуваєш, що я від'їжджаю.
Ф і г а.р о. А ти бажав би зостатися!
Керубіно. Ах! Чи я бажав би!
Фігаро. Треба спробувати. Не жалійся на від'їзд. Подорожній плащ на плечі; складай при людях свої речі, і щоб бачили твого коня коло воріт; проскачеш трохи галопом до ферми, вернешся пішки задніми стежками. Пан гадатиме, що ти виїхав, тільки тримайся якомога далі від його очей, я беруся його втішити, як скінчиться свято.
Керубіно. Але Фаншетта не знає своєї ролі!
Базиль. Якого ж ви біса вчили її ті вісім днів, які ви її не покидали?
Фігаро. Тобі сьогодні нічого робити, то ж дай їй урок.
Базиль. Бережіться, молодче, бережіться! Батько не в захваті від ваших занять: дочка побита. Вона не вчиться з вами: Керубіно, Керубіно, ви їй завдаєте лиха! Ходив глек по воду...
Фігаро. Ах, от і наш дурень пішов сипати своїми старими приказками! Ну, педанте, що каже народна мудрість: ходитиме глек по воду, аж поки...
Базиль. Буде повний.
Фігаро (відходячи). Не такий уже дурень, не такий уже дурень!
ДІЯ ДРУГА
Сцена являє собою пишний спальний покій; важке ліжко в алькові, естрада спереду. Вхідні двері відчиняються й зачиняються в третій кулісі з правого боку; двері туалетної кімнати графині в першій кулісі ліворуч. Двері в глибині ведуть до жінок. Вікно відчиняється з другого боку.
СЦЕНА І
Сюзанна, графиня входять через двері справа.
Графиня (кидається в глибоке крісло). Зачини двері, Сюзанно, і розкажи мені все в подробицях.
Сюзанна. Я нічого не втаїла від вас, пані.
Графиня. Як, Сюзон, він хотів тебе звести?
С ю з а н н а. Ні, не те. Вельможний пан не завдасть собі такого клопоту з покоївкою. Він хотів мене купити.
Графиня. І малий паж був при тому?
Сюзанна. Тобто схований за великим кріслом; він приходив просити мене поклопотатися за його пробачення.
Графиня. Чому ж він не звернувся просто до мене? Хіба я б відмовила, Сюзон?
Сюзанна. Яй казала так: але він так не хотів виїжджати і особливо покидати пані! "Ах, Сюзон, яка вона шляхетна й гарна, але яка вона поважна!"
Графиня. Хіба я справді маю такий вигляд, Сюзон? Я ж завжди була його покровителькою.
Сюзанна. Потім він побачив вашу нічну стрічку у мене в руках; він на неї накинувся...
Графиня (усміхаючись). Мою стрічку?.. Яке дитинство!
Сюзанна. Я хотіла її відібрати, але пані, він був як лев: очі в нього блищали... "Ти відбереш її тільки з моїм життям", — казав він, напружуючи свій м'який, ніжний голосок.
Графиня (мрійно). Ну, й що, Сюзон?
Сюзанна. Ну, то й що, пані? Чи можна вгамувати це бісеня! Йому всюди ввижається "моя хрещена матір". І тому що він не насмілився б навіть поцілувати вашу сукню, пані, то він усе хоче цілувати мене.
Графиня (мрійно). Годі... годі про ці дурниці. Що ж урешті, моя бідна Сюзанно, мій чоловік сказав тобі?..
Сюзанна. Що коли я не схочу його вислухати, він буде на боці Марселіни.
Графиня (встає й ходить, активно обмахуючись віялом). Він мене зовсім не любить.
Сюзанна. А чому ж такий ревнивий?
Г р а ф и н я. Як усі чоловіки, люба! Тільки через гонор: Ах, я його надто кохала! Я втомила його своїм пестуванням, набридла своїм коханням, оце єдина моя кривда проти нього. Але я розумію, що це чесне визнання не повинне тобі пошкодити, і ти вийдеш за Фігаро. Тільки він може в тому нам допомогти. Чи він прийде?
Сюзанна. Як тільки побачить, що граф вибрався на полювання.
Графиня (обмахуючись віялом). Відчини трохи вікно в сад. Тут так душно!
С ю з а н н а. Це тому, що пані говорить і ходить швидко.