Граф (весело). Та ні, я шукав твого дядька Антоніо, мого п'яницю-садівника, щоб дати йому розпорядження. Стукаю в двері, довго не відчиняють; твоя кузина ні в сих ні в тих; я починаю щось підозрювати, звертаюся до неї і, розмовляючи, роздивляюся. За дверима було щось на кшталт запони, вішалки, не знаю там чого, що прикривало шмаття. Не даючи можливості мені перешкодити, я помаленьку, помаленьку підіймаю запону (щоб показати рух, підіймає сукню з крісла) і бачу... (побачив пажа) Ах!..
Сюзанна, Керубіно у кріслі, граф, Базиль.
Базиль. Ха! ха!
Граф. Ця штука варта тієї другої. Базиль. Ще краща.
Граф (до Сюзанни). Чудово, панночко! Ледве заручилася і вже так мудруєте? То це щоб прийняти мого пажа, ви хотіли бути на самоті? А ви, пане, не міняєте поведінки, забувши про повагу до вашої хрещеної матері, залицяєтеся до її першої камеристки, до дружини вашого приятеля! Але я не стерплю, щоб Фігаро, людина, яку я ціную й люблю, був жертвою такого ошуканства. Керубіно ввійшов з вами, Базилю?
Сюзанна (обурена). Немає ні ошуканства, ні жертви. Він уже там був, коли ви зі мною розмовляли.
Граф (з гнівом). Можеш ти брехати й казати таке! Найлютіший ворог Керубіно не побажав би йому цього нещастя!
Сюзанна. Він просив мене умовити пані, щоб просила вас вернути йому свою ласку. Він так злякався, коли ви прийшли, що сховався за це крісло.
Граф (з гнівом). Пекельна крутня! Я ж у нього сів, як прийшов.
Керубіно. Ой, ваша вельможносте, я сидів і тремтів за кріслом.
Граф. Друга брехня! Я сам там сидів.
Керубіно. Пробачте, але саме тоді я й пересів у крісло.
Граф. Це просто вуж, а не хлопець.,, гадюка! Він нас підслуховував!
Керубіно. Навпаки, вельможний пане, я намагався, як міг, нічого не чути.
Граф. О зрада! (До Сюзанни.) Ти не вийдеш за Фігаро.
Базиль. Заспокойтеся. Сюди йдуть.
Граф (стягаючи Керубіно з крісла й ставлячи на ноги). Він так і сидів би перед цілим світом!
СЦЕНА X
Керубіно, Сюзанна, Фігаро, графиня, граф, Фаншетта, Базиль, багато слуг, селянок, селян, убраних у біле.
Фігаро (тримаючи жіночий ток, оздоблений білими перами і білими стрічками; говорить до графині). Тільки ви, пані, могли б нам здобути цю ласку.
Графиня. Бачите їх, пане графе, вони гадають, що я маю кредит, якого в мене зовсім нема. Але тому, що їх прохання не безпідставне...
Граф (у замішанні). Треба гадати, що воно дуже...
Фігаро (тихо до Сюзанни). Підтримай добре наші старання.
Сюзанна (тихо до Фігаро). Що не доведуть ні до чого.
Фігаро (тихо). Все ж орудуй.
Граф (до Фігаро). Чого ви хочете?
Фігаро. Ясновельможний пане! Ваші васали, вдячні вам за скасування певного неприємного права, котре ваша любов до пані...
Граф. Ну, це право вже не існує, що ти хочеш сказати?
Фігаро (лукаво). Що саме час, щоб чеснота такого доброго пана заблищала! Я сьогодні так її ціную, що хочу вшанувати її перший на своєму весіллі.
Граф (вкрай спантеличений). Ти кепкуєш, друже! Скасування ганебного права є тільки справою честі. Іспанець може бажати покорити красуню запобігливістю, але вимагати першої, наймилішої ласки, як рабської повинності — ах! це вандалізм, тиранія, а не визнане право шляхетного кастильонця!
Фігаро (бере Сюзанну за руку). Дозвольте ж, щоб ця молода дівчина, якій ваша обачність вберегла честь, прийняла прилюдно з ваших рук дівочий ток, оздоблений перами й білими стрічками, ознаку чистоти ваших намірів. Встановіть цю церемонію для всіх, хто одружується, і нехай хором співаний куплет нагадує завжди...
Граф (спантеличено). Якби я не знав, що закоханий, поет і музика — три титули, що дають право на поблажливість до всякої дурості...
Фігаро. Підтримайте мене, друзі!
В с і (разом). Вельможний пане! Вельможний пане!
Сюзанна (до графа). Навіщо уникати похвали, яку ви заслуговуєте?
Граф (убік). Лукава.
Фігаро. Погляньте на неї, ваша вельможносте; ніколи найкраща наречена не доведе краще величі вашої жертви.
Сюзанна. Покинь мою вроду і вихваляймо тільки їх велику доброчинність.
Граф (убік). Це все підлаштована гра.
Графиня. Я приєднуюся до них, пане графе. І ця церемонія буде мені завжди дорога, бо приводом до неї було те чарівне кохання, що мали ви до мене.
Гр а ф Л яке я маю й сьогодні, пані. Тільки задля цього я погоджуюся.
Усі (разом). Віват!
Граф (убік). Я піймався. (Уголос). Щоб церемонія була блискучіша, я хотів би тільки відкласти її на короткий час. (Убік). Треба послати швидше по Марселіну.
Фігаро (до Керубіно). Ну, а ви, пустунчику, чому ви не радієте?
Сюзанна. Він у відчаї: його вельможність його відряджають.
Графиня. Ах, пане, я прошу помилувати його. Граф. Він не заслуговує на помилування. Графиня. Та він же такий молодий! Граф. Не такий молодий, як вам здається.
Керубіно (тремтячи). Великодушно пробачати — не є те панське право, що його ви зреклися, одружившись з пані.
Графиня. Він зрікся тільки того, що всіх вас робило нещасними.
Сюзанна. Коли б його вельможність були відмовилися від права пробачати, то це право вони, певно, схотіли б передусім потай відкупити.
Граф (заклопотаний). Безперечно.
Графиня. А чому його відкуповувати?
Керубіно (до графа). Я був легковажний у своїй поведінці, то правда, ваша вельможносте, але ніколи найменша нескромність у моїй мові...
Граф (заклопотаний). Ну, годі!
Фігаро. Про що це він?
Граф (хутко). Годі, годі! Усі просять вибачити йому, я згоджуюся, і йду далі: я роблю його офіцером у моєму легіоні.
В с і (разом). Віват!
Граф. Але з умовою, щоб він зараз-таки виїхав до місця призначення — в Каталонію.
Фігаро. Ах! Ваша вельможносте, завтра б. Граф (наполягає). Я так хочу. Керубіно. Я слухаюсь.
Граф. Уклоніться вашій хрещеній матері і просіть її благословення. (Керубіно стає на одне коліно перед графинею і не може вимовити ні слова).
Графиня (зворушена). Коли вже не можна тут вас залишити навіть на сьогодні, виїздіть, молодий хлопче. Нове становище вас кличе; ідіть виконувати його гідно. Шануйте вашого добродійника. Пам'ятайте про цей дім, де ваші молоді літа знайшли стільки поблажливості. Будьте покірні, чесні й відважні. Ми будемо стежити за вашими успіхами. (Керубіно устав і повертається на своє місце.)