— Еге, трошки, каменем,— відповів Михайлов, червоніючи і з виразом на обличчі, який говорив: "Бачив і признаюсь, що ви молодець, а я дуже, дуже нікчемний".
— Est-ce que le pavillon est baissé deja? 2 — спитав князь Гальцин знов із своїм гордовитим виразом, дивлячись на кашкет штабс-капітана і не звертаючись ні до кого зосібна.
— Non pas encore 3,— відповів Михайлов, якому хотілося показати, що він знає й поговорити по-французькому.
о
1 Треба було бачити, в якому стані я його зустрів учора під огнем (франц.).
2 Хіба прапор уже спущено? (Франц.)
3 Ні, ще (франц.).
— Невже триває ще перемир'я? — сказав Гальцин, ввічливо звертаючись до нього по-російському і тим кажучи,— як це здалося штабс-капітанові,— що вам, мабуть, важко буде говорити по-французькому, то чи не краще вже просто?.. І з цим ад'ютанти оді-йшли від нього.
Штабс-капітан, так само як і вчора, відчув себе надзвичайно самітним і, розкланявшись з різними панами — з одними не бажаючи сходитися, а до інших не наважуючись підійти,— сів біля пам'ятника Казарському 1 і закурив цигарку.
Барон Пест теж прийшов на бульвар. Він розказував, що був на перемир'ї й розмовляв з французькими офіцерами, що нібито один французький офіцер сказав йому: "S'il n'avait pas fait clair encore pendant
О
1 Казарськпй О. І. (1797—1833) — командир судна "Меркурий", уславився боєм з двома турецькими кораблями в 1829 році. На пам'ять про цен бій поставлено було пам'ят-I ник на Малому бульварі в Севастополі.
une demi-heure, les embuscades auraient ete reprises" — і як він відповідав йому: "Monsieur! je ne dis pas non, pour ne pas vous donner un démenti" 2, і як це добре він сказав і т. д.
А по суті, хоч і був на перемир'ї, він не встиг сказати там нічого дуже розумного, хоч йому і дуже хотілося поговорити з французами (бо ж це страшенно весело говорити з французами). Юнкер барон Пест ходив по лінії та все питав французів, які були близько до нього: "De quel régiment êtes-vous?" 3. Йому відповідали — та й тільки. А коли він зайшов далеченько за лінію, то французький вартовий, і гадки не маючи, що цей солдат знає по-французькому, в третій особі вилаяв його: "Il vient regarder nos
travaux ce sacré с....." 4 — сказав він. Внаслідок чого,
не знаходячи більше цікавості на перемир'ї, юнкер барон Пест поїхав додому і вже дорогою придумав ті французькі фрази, які тепер розказував. На бульварі були і капітан Зобов, який голосно розмовляв, і капітан Обжогов у розшарпаному вигляді, і артилерійський капітан, який ні перед ким не запобігає, і щасливий у коханні юнкер, і всі ті самі вчорашні особи, і все з тими самими вічними спонуками брехні, гоноровитості й легковажності. Не хватало тільки Праскухіна, Нефердова і ще декого, про яких тут навряд чи пам'ятав і думав хто-небудь тепер, коли тіла їхні ще не встигли бути омиті, прибрані й закопані в землю, і про яких через місяць так само
О
1 Якби ще півгодини було темно, ложементи були б удруге взяті (франц.).
2 Я не кажу ні, тільки щоб вам не перечити (франц.).
3 Якого ви полку? (Франц.)
4 Він іде дивитися наші роботи, цей проклятий с...
забудуть батьки, матері, дружини, діти, якщо вони були або не забули про них раніше.
— А я його не впізнав був, старого,— каже солдат на прибиранні тіл, за плечі підводячи перебитий у грудях труп з величезною роздутою головою, почорнілим лискучим обличчям і вивернутими зіницями,— під спину берись, Морозко, а то коли б не перервався. Ач, дух бридкий!
"Ач, дух бридкий!" — оце все, що лишилося між людьми від цього чоловіка.
16
На нашому бастіоні і на французькій траншеї виставлено білі прапори, і між ними в квітучій долині купками лежать без чобіт, у сірій і в синій одежі, спотворені трупи, що їх зносять робітники і накладають на вози. Жахливий, важкий дух мертвого тіла сповнює повітря. З Севастополя і з французького табору юрби людей висипали дивитися на це видовище і з жадібною й прихильною цікавістю пориваються одні до одних.
Послухайте, про що говорять між собою ці люди.
Ось у колі росіян і французів, що зібралися біля нього, молоденький офіцер, який хоч погано, але досить добре, щоб його розуміли, розмовляє по-французькому, роздивляється гвардійську сумку.
— Е ceci пуркуа се уазо ici? 1 — каже він.
— Parce que c'est une giberne d'un regiment de la garde, monsieur, qui porte l'aigle impérial2.
o
1 Чому цей птах тут? (Франц.)
2 Тому що це сумка гвардійського полку; у нього імператорський орел (франц.).
— Е ву де ла гард? 1
— Pardon, monsieur, du sixième de ligne 2.
— E ceci y аште? 3 — запитує офіцер, показуючи на дерев'яну жовту сигарницю4, в якій француз курить цигарку.
— A Balaclave, monsieur! C'est tout simple — en bois de palme 5.
Жолі!6 — каже офіцер, керований у розмові не так власним бажанням, як тими словами, що їх він знає.
— Si vous voulez bien garder cela comme souvenir de celle rencontre, vous m'obligerez 7.— І ввічливий француз видуває цигарку й подає офіцерові сигарницю з маленьким поклоном. Офіцер дає йому свою, і всі присутні в групі, як французи, так і росіяни, здаються дуже вдоволеними і всміхаються.
Ось піхотний меткий солдат, у рожевій сорочці й шинелі наопашки, в супроводі інших солдатів, які, руки за спииу, з веселими, допитливими обличчями, стоять за ним, підійшов до француза й попросив у нього вогню запалити люльку. Француз розпалює, розколупує люльку і висипає вогню росіянинові.
— Тютюн бун,~ каже солдат у рожевій сорочці, і глядачі всміхаються.
О
1 А ви з гвардії? (Франц.)
2 Ні, пробачте, пане, з шостого лінійного (франц.).
3 А де це купили? (Франц.)
4 Сигарниця — мундштук.
У Балаклаві, пане! Це дрібничка — з пальмового дерева ( франц.).
6 Гарна! (Франц.)
7 Ви мені зробите приємність, коли залишите собі цю річ па спогад про нашу зустріч (франц.).
— Oui, bon tabac, tabac turc,— каже француз,— et chez vous tabac russe? bon? 1
— Рус бун,— каже солдат y рожевій сорочці, причому присутні аж заходяться від сміху.— Франсе нема бун, бонжур, мусье! — каже солдат у рожевій сорочці, одразу вже випускаючи весь свій заряд знання мови, плескає француза по животу й сміється. Французи теж сміються.