— Ну, в такому місті ніколи не можна знати, що за люди живуть поруч, — мовив Герствуд, висловлюючи звичайне в Нью-Йорку ставлення до сусідів.
— Подумати лишень, — додала Керрі,— що я прожила в цьому будинку більше року і не знаю ні душі, хоч крім нас тут живе ще дев'ять сімей! А ці люди переїхали сюди більше місяця тому, і я до сьогодні нікого з них не бачила.
— Тим краще, — сказав Герствуд. — Хіба знаєш, на кого наскочиш? Часом трапляються дуже неприємні люди.
— Авжеж, — поспішила згодитись Керрі.
Вони заговорили про інше, і Керрі більше не згадувала про сусідів, поки не зустрілася з місіс Венс через два дні, ідучи до крамниці по харчі. Сусідка пізнала її і кивнула головою, а Керрі у відповідь привітно всміхнулась. Так між ними зав'язалося знайомство. Бо якби вони не показали, що пізнали одна одну, то й не подружилися б згодом.
Після цього Керрі не бачила місіс Венс кілька тижнів, але чула звуки фортеп'яно, що долинали з сусідньої квартири крізь тонку стіну, яка розділяла їхні вітальні. їй подобався вибір виконуваних творів, переважно життєрадісних, і блискуче виконання. Сама вона грала тільки посередньо, і гра місіс Венс при її різноманітному репертуарі здавалась Керрі просто віртуозною. Усе, що їй досі довелось побачити і почути, — хоч це й були уривчасті й туманні відомості,— свідчило, що ці сусіди люди витончені і з достатком. І Керрі готова була при першій нагоді спізнатись ближче і навіть сприязнитися з ними.
Одного разу в квартирі Керрі задзвонив дзвоник, і служниця, що була в кухні, натиснула гудзика, який автоматично відчиняв спільні вхідні двері внизу. Керрі вийшла і стояла на дверях своєї квартири, на третьому поверсі, чекаючи відвідувача, але з'явилась місіс Венс.
— Пробачте, що я вас потурбувала, — сказала вона. — Я виходила з дому і забула ключа од вхідних дверей, і тому дозволила собі подзвонити до вас.
Інші мешканці будинку робили те ж саме, коли забували свої ключі, але вони ніколи не вважали за потрібне перепрошувати.
— Будь ласка, — промовила Керрі,— я дуже рада, що стала вам у пригоді. Я сама іноді роблю так.
— Сьогодні чудова погода, правда? — сказала місіс Венс, затримуючись на мить.
Після ще кількох таких випадкових розмов це знайомство нарешті зав'язалось, і Керрі знайшла в особі місіс Венс дуже милу приятельку.
Керрі не раз після цього заходила до своєї сусідки, а та, в свою чергу, навідувалась до неї. Обстава в обох квартирках була гарна, а в подружжя Венс навіть розкішна.
— Приходьте до нас сьогодні ввечері,— запросила місіс Венс скоро після того, як вони заприятелювали, — мій чоловік дуже хоче з вами познайомитись. Ви ж граєте в карти?
— Трохи, — відповіла Керрі.
— Ну от, пограємо в карти. Якщо ваш чоловік буде дома, приходьте удвох.
— Ні, він сьогодні не прийде на обід, — сказала Керрі.
— Ну, то ми запросимо його, коли він повернеться.
Керрі погодилась і того ж вечора познайомилася з огрядним містером Венсом. Він був на кілька років молодший від Герствуда; щастя мати таку вродливу дружину він завдячував, очевидно, не так своїй зовнішності, як заможності. Керрі з першого ж погляду сподобалась йому, і він аж сяяв люб'язністю, коли вчив її нової гри в карти і розмовляв про
Нью-Йорк і місцеві розваги. Місіс Венс грала на фортепіано. Згодом прийшов і Герствуд.
— Я дуже радий познайомитися з вами, — сказав він місіс Венс, коли Керрі відрекомендувала його, і в його манерах пробудилась та вишуканість, що колись причарувала Керрі.
— Ви не подумали, що ваша дружина втекла? — спитав містер Венс, простягаючи руку Герствудові.
— Так, мені лишилось тільки припустити, що вона знайшла кращого чоловіка, — підхопив той.
Після цього він віддав усю увагу місіс Венс, і Керрі раптом знов побачила в Герствуді все те, чого їй підсвідомо бракувало в ньому останнім часом: галантність і блиск, властиві йому раніше. Побачила вона й те, що вона не дуже добре вбрана, далеко не так добре, як місіс Венс. На цей раз такі думки вже не були невиразні, як досі. Вона ясно зрозуміла своє становище, відчула, що її життя стає сірим, безбарвним, і цього було досить, щоб зовсім зіпсувати їй настрій. В ній прокинулась давня меланхолія, неспокійна, сповнена бажань, а бажання почали нагадувати незадоволеній Керрі про всілякі можливості.
Це пробудження не мало безпосередніх наслідків, бо Керрі не була заповзятлива, однак вона завжди була схильна піддаватися тискові нового, а попавши в нову течію — давати себе занести дуже далеко. Герствуд нічого не помітив. Він не звернув уваги на ті виразні контрасти, які вразили Керрі. Він навіть не помітив тіні смутку, що затьмарила її погляд. А що найгірше — вона почала тепер відчувати са-і мотність у своїй квартирі і шукати товариства місіс Венс, якій вона дуже сподобалась.
— Ходімо сьогодні на денну виставу! — запропонувала місіс Венс, забігши якось уранці до Керрі просто з ліжка, у рожевому пеньюарі. Герствуд і Венс з годину тому розійшлися, кожен у своїх справах.
— Гаразд, — відповіла Керрі, милуючись випещеною, елегантною місіс Венс, в якій угадувалась обожнювана жінка, що звикла до задоволення усіх своїх бажань. — А що йде сьогодні?
— О, мені хочеться побачити Ната Гудвіна, — промовила місіс Венс. — По-моєму, він найкращий актор у світі. Газети так вихваляють його.
— Коли нам треба буде вийти з дому? — спитала Керрі,
— Давайте вийдем о першій годині і пройдемось по Бродвею від Тридцять четвертої вулиці,— сказала місіс Венс. — Це так цікаво. Гудвін грає в Медісон-Сквері
— Я охоче піду, — сказала Керрі.— А скільки коштують квитки?
— Не більше долара, — відповіла місіс Венс.
Вона пішла і о першій годині з'явилася знов у розкішній темно-синій сукні і не менш елегантному капелюшку. Керрі теж уже причепурилась і виглядала чарівно, проте убрання цієї жінки так різнилось від її, що їй стало прикро. У місіс Венс було стільки гарненьких дрібничок, яких Керрі бракувало: золоті оздоби, вишукана сумочка з зеленої шкіри з монограмою, хусточка з надзвичайно гарним узором і таке інше. Керрі відчула, що їй треба мати значно кращий гардероб, щоб витримати порівняння з цією жінкою, і що кожен, поглянувши на них, віддав би перевагу місіс Венс тільки завдяки її туалетам. Це була прикра, хоч і не зовсім справедлива думка, бо Керрі якраз розквітла і могла похвалитись не гіршою по-своєму вродою. Різниця між обома жінками була тільки в якості й свіжості убрання, та й то не така вже помітна. Проте Керрі запам'ятала ту різницю, і її незадоволення своїм становищем зросло.