Тоді Юрчик каже:
— Ну, чого ти така? Чого тобі треба? Чого ти хочеш? Куди пориваєшся?
— У ліс! — крикнула Синичка.
— Та там же холодно: то вітер, то дощ, то мороз!
— Байдуже! Не хочу в клітці, хочу в ліс!
Зітхнув Юрчик. Одімкнув клітку, каже:
— Лети. Але ж глянь! Як тут у клітці гарно, як все виблискує! Хіба тобі не жаль ні цих намистинок, ні черепочків, ні блискіток? Хіба тобі не хочеться заплакати з жалю?
Випурхнула Синичка з клітки, сіла на гілочку, сказала:
— Жаль мені, та не дуже! Плакала б, та не хочеться!
І полетіла шукати своїх подружок-синичок.