— Щ-що зробиш, с-старію, милий друже, — зізнався Дроворуб. — Варто мені розчулитися, і вже не можу розмовляти. Треба буде порадитися з лікарем.
Тотошкові довелося докладно повторити для Дроворуба і Лестара розповідь про пригоди в підземеллі. Еллі та Фред були заочно удостоєні багатьох похвал за свою поведінку. Правда, песик не жалів фарб Почувши про зникнення Сонної води, Лестар багатозначно крякнув.
— Ви щось хотіли сказати? — поцікавився Страшило.
— Ні, це я так, спало щось на думку, та, напевне, безглузде…
Кагги Kapp, незважаючи на свої роки, була швидкокрилою і не зволікала з поверненням. Вона побувала у царстві Лева і прилетіла з істотними новинами.
— Лев збирається йти війною на підземних королів, — сказала Кагги-Карр. — Коли він довідався, що королі тримають Еллі в полоні і не хочуть відпускати, то нечувано розлютився. Якщо б вони в той час потрапили йому під руку… тобто під лапу, я не знаю, що б він з ними зробив. Ой, боюсь, що Гудвін дав йому надто велику порцію сміливості, — стурбовано додала ворона.
— Що він робить? — запитав Страшило.
— Коли відлітала, він зібрався розсилати гінців по своєму царству — оголошувати про загальний збір війська.
— А ми хіба гірші? — закричав Страшило, і його солом'яні груди наповнились войовничою відвагою. — І ми зможемо зібрати військо, чи не так, Дроворубе?
— Я задля Еллі піду назустріч будь-якій небезпеці, — запевнив Залізний Дроворуб.
— І ми, Мигуни, також, — підтвердив Лестар. У розмову втрутився Фарамант.
Ми приймаємо дуже важливе рішення, — зауважив він, — і я думаю, що про це треба повідомити Еллі.
— Правильно, але як це зробити? — спитав Дін Гіор.
— Напишіть листа, а я його доставлю, — озвався Тотошко.
— Любий Тотошко, ми наперед дякуємо тобі за послугу, але як ти це зробиш? — поцікавився Фарамант.
— Із підземелля у горішній світ не кожен зуміє вийти, а я це зробив, — похвалився песик. — Ну, а потрапити туди для мене — раз плюнути!
Фарамант і Дін Гіор сіли писати листа.
ТОТОШКО ПРИНОСИТЬ ЛИСТА
инуло коло двох тижнів, відтоді як зник Тотошко. Королі ні в чому не підозрювали Еллі, бо вона вчинила розумно: не чекаючи, поки її розпитуватимуть про зникнення песика, вона сама прийшла до Ментахо і звинуватила шпигунів у тому, що вони погано стежили за собачкою.
— Бідний мій, любий, дурний Тотошку! — кричала Еллі, витираючи сльози. — Напевно, його з'їв якийсь жахливий Шестилапий а ваші люди не вберегли мого песика!
Закінчилось усе тим, що Ментахо навіть вибачився перед Еллі за недбалість шпигунів.
Еллі і Фред жили у постійній напрузі. Арриго зумів шепнути їм, що задум вдалося втілити і що Тотошко зустрівся з Жуванами Тепер залишалося чекати якихось кроків з боку Страшила й Залізного Дроворуба, але як повільно тяглися дні очікування!
На п'ятнадцятий день після зникнення Тотошка Фред і Еллі гуляли берегом Середнього озера, з тугою дивилися на його свинцеві води, освітлені золотистим відблиском хмар. На відстані походжали двоє наглядачів, які не зводили очей з полонених…
Брат і сестра добилися дозволу знаходитися поруч без сусідства обридлих шпигунів. Сталося це так. Минув тиждень з того часу, як Еллі чаклувала над висохлим джерелом, але вода, звичайно, не появилась. Королі дорікнули Еллі за те, що її чари не подіяли, на що вона резонно відповіла:
— Я ж попереджала! Підземний дух, що володіє водою, дуже сильний. Тепер мені треба придумати нові заклинання, але я не можу цього зробити, у мене немає умов.
— Які вам потрібні умови? — спитали королі.
— Я повинна порадитися з братом. Він — мій помічник і знає багато таємниць. Але наші розмови не може чути жодне вухо, інакше чари втратять силу.
З цього дня наглядачі почали триматися на відстані.
Дивлячись на озеро, Еллі сумовито сказала:
— Де ж тепер мій любий Тотошко, що він поробляє?
І раптом знизу почувся тонкий голосок: "Я тут!" — і маленький шовковий клубочок припав до ніг Еллі.
— Тотошеньку! — радісно вигукнула дівчинка і підхопила песика на руки. — Любий мій, по вернувся, ти повернувся!
Гладячи Тотошка, Еллі намацала під його на шинником щільно згорнутий папірець. Дівчинка здогадалася, що це лист з горішнього світу, але не виймала його. Шпигуни не чули їхніх розмов, але прекрасно бачили всі дії.
Довелося чекати поки вони опиняться самі в Елліній кімнаті: таку пільгу удавана фея також обумовила.
Еллі з хвилюванням розгорнула папірець. Там було написано:
"Глибокошановній Еллі, Феї Будиночка, що карає, Феї Рятувальної Води привіт!
Ми Страшило Мудрий Залізний Дроворуб, Кагги Kapp, Дін Гіор, Фарамант, Нестар довідалися про твоє поневолення, наше горе безмежне. Але ми зробимо все можливе і навіть неможливе, щоб визволити тебе. Скажи підземним королям, що коли вони не звільнять тебе і твого брата по-доброму, то ми підемо на них війною. Лев уже збирає у своєму царстві звірину рать, а ми створимо армію з Мигунів і жителів Смарагдової країни.
З сердечним нетерпінням чекаємо тебе нагорі та міцно обіймаємо. За дорученням решти
Фарамант".
Закінчивши читати листа вголос, Еллі трохи заплакала, потім усміхнулась і сказала:
— Які ж вони всі добрі! Як люблять мене… Але війна… Ні, я не хочу, щоб через нас спалахнула жахлива війна!
Фред заперечив:
— А що ж, так і сидітимемо до самої смерті? Ти стільки водилася з чарівниками і феями, а все одно в тебе того чаклунства ні на один цент, і тобі не відчаклувати Священне джерело!
— Я сподіваюся, коли королі збагнуть, що я не фея і нічого не можу зробити, вони нас відпустять.
— Чого захотіла! — насмішкувато промовив Фред. — Королі тупі й дурні, як дубові колоди.
— Як би там не було, я війни не допущу! — рішуче вигукнула Еллі. — Але все-таки я скажу королям, що горішні вимагають моєї видачі і погрожують війною. Може, це їх налякає.
— Спробуй! — погодився Фред.
Несподівана поява таємниче щезлого Тотошка справила на підземних жителів сильне враження. А справа пояснювалася дуже просто: Жувани доставили песика до Торговельних воріт і пропхали його через дірку, яка була внизу і на яку охорона не звертала ніякої уваги. Пробратися непомітно до околиць міста для Тотошка було неважко.
Еллі викликали до короля Ментахо. Проникливо дивлячись на дівчинку, король сказав: