Подаю лише для прикладу одну взірцеву ліричну поезію в новішім стилю, аби показати, що вся сила в короткості:
Ми були вдвох:
Ти була рожа,
А я був мох.
Я все дивився вгору
І цілував твою кору.
§ З
МОВА
Від простих людей, що не виробляють русалкової води, треба вимагати без милосердя, щоби знали мову і граматику її. Поети є увільнені від того обов'язку, бо нема сумніву, що проклята граматика часом в'яже їх фантазію і не дає зробити порядного вірша. А вони, як люди, що провадять людськість, що сягають думками далеко дальше, як ми, не мають найменшої потреби в'язати себе якимись граматичними дурницями. Отже, воно все в порядку, коли читаємо: без гніви — до риму: співи, замість без гніву, або: ов, ти не скинув свій мужицький стрій (Пачовський) — замість: свого мужицького строю; або: поїдете на нім, як по ягню, замість на ягняті (що це за їзда по ягню?) і т. п.
Натомість вільно поетам видумувати нові слова або уживати незвичайних. Подаю кілька прикладів з ліпших поетів:
"Звелич глумливу твар свою розлукавлену, позп'явся валявою, розточитися раменами, плазуючий люд, обхма-рити, розжар, розтужити, заснув сліпович, обжемчужити росою, розбуявілі жита, кручоволоса дівчина, груди горно-сталі, обтернити, обсльозити, розбільна пісня, синя туга" і т. ін.
З поетичних прикрас можна уживати ще старосвітських порівнянь, напр., дівчина — як калина, сонце, зоря, голубка, але й нині не годиться ще казати: моя мила, як ворона, сорока або сова. З більшим успіхом уживають тепер порівнянь не зовсім певних і ясних, напр., у Пачов-ського:
Чи чуєш, як серце кигоче, а сліз вже нема до розплачу. В тебе на устах ще сміх, позолочений оріх (?!) ще не тиканий.
Ліс шумить від яру на ялину яру, Явір підгризає з корня горносталь; Через поговори нам пішлось на горе, Ми "собі не пара" — людям щастя жаль!..
Тут особливо над тим нещасним явором та горностаєм можна довго думати і не здогадатися, про що йде. В русалковій воді се виходить дуже гарно, таємничо.
Коли ж би деякі порівняння і символи були вже занадто неясні, то можна при кінці книжки подати відповідні пояснення, так, як це зробив д. Пачовський у "Сні укр[аїнської] ночі":
"Сліпе дитя — український люд. Русалкова вода — поезія. Цілюща вода — освіта. Золотий вінець — ідеал народу. Нитка золота — народне почуття.
Мрака, дим сірковий — отуманення козацьких борців за кращий лад — дрібничними хибами і т. д. Підчоловік — товпа, люд.
Русалка ясних зір — муза своєрідної поезії української".
Можна також уже і в нас писати про тихий крик і крикливу тишу, зимний окріп і гарячий лід, про шум звізд і плач землі, про те, як осінь дзвонить і т. п. Приклади:
Меланхолійна осінь йде і дзвонить, дзвонить, дзвонить.
О. Луцький.
Довкола неї тиша така, що
дзвоном дзвонить.
Б. Лепкий.
Раджу також уживати гри слів за прикладом Пачовського:
Може мати, коли Мати
може мати — Може Мати зможе мати
силу встати.
(Сон, 11).
Мені така гра слів страшенно подобається, і тому я позволяю собі подати ще два приклади, сим разом з не виданих ще поезій одного молодого поета:
Моя мила, ти без мила руки мила, а я їх поцілував — (четвертого рядка ще немає).
На березі иа березі свище пташка срібнопірка, а на сіні їсть насінє горобець і плаче гірко...
Яке ж то гарне!
§ 4
ВИДАННЯ ЗБІРНИКА
Кожному поетові раджу видати свої поезії разом, книжкою. Коли б на книжку було поезій замало, можна за прикладом новітніх галицьких поетів брати польські вірші перекладати і подавати за свої, аби збірка була більша. Можна бути певним, що на тисячу читачів ледви який один відкриє сю тайну, а на одному чоловіці порядному поетові не залежить.
У збірці треба поробити відділи з відповідними заголовками, напр.: І. До моєї Дзюні. II. До моєї Киці. III. До моєї єдиної Стефці. IV. До моєї Музи. V. З днів журби перед першим. VI. Чотири пори року і т. д. Але найважніша річ: винайти відповідний заголовок для цілої збірки. Він повинен читачеві сказати відразу, що в збірці є, чи перли, чи діаманти — аби люди мали охоту купувати. Тому що молодим поетам тяжко дібрати заголовок і дехто міг би подати який скромний, я раджу вибирати один з таких:
З мінералогії: Моє золото. Мої бриліянти. Сапфіри. Туркуси і т. п.
З ботаніки: Рожі. Незабудьки.Фіалки. Вінок і т. п. Сі титули добрі для поезій поеток.
З акустики: Сорокаті звуки. Грім. Луна. Симфонія і т. п.
З астрономії: Сонце. Місяць. Зоря. Уран і т. п.
Взагалі титули повинні бути гарні і відповідні до вдачі поета і його русалкової води.
До збірки треба додати гарний портрет автора. Якось приємно взяти книжку в руки і бачити його лице та підпис. Ідучи до фотографа, треба вбратися фантастично, треба вміти сісти відповідно і зробити небуденну міну. Нехай кожний читач відразу бачить, що не з Грицем справа, і має Р Е С П Е К Т !
Друк для збірки повинен бути дуже маленький, особливо у ліричних поезіях. Завеликий друк розсаджує їх, а вони занадто делікатні. Коли хто не годен читати такого дрібного друку, такому треба додати до збірника побільшуюче скло.
Книжку треба продавати оправлену в лубках. Найкращі лубки є з телячої шкіри; вони м'які і на них може інтро-лігатор показати, що знає.
Ціну за збірку треба ставити якнайвищу, аби кожний бачив, що поет сам себе знає цінити і людям велику ласку робить уже тим, що промовляє до них.
Подавши такі цінні поради молодим поетам, я маю надію, що у нас тепер русалкова вода буде вироблятися en gros1 і що наші поети злучаться у "Товариство для виробу русалкової води, зареєстроване з необмеженою порукою", щоби діло вести розумно і систематично.