Пролунали такі пронизливі свистки, що в Трибоніана задзвеніло у вухах. Спритні руки стягували з пресвітлих далматики, накидаючи плащі з ніжного хутра,— було прохолодно. До столу трикутної форми було приставлено пружні м'які ложа. Масажисти, встигнувши роззути господаря і гостей, розминали і розгладжували м'язи ніг, почухували п'яти, створюючи приємну насолоду відпочинку.
— Лукулл обідає в Лукулла! — підморгнув Трибоніа-нові Каппадокієць.— Ти гадаєш, один ти крадеш із старих книжок? Я скрізь совав носа. Твій Лукулл був дурень, він задихався від марнослав'я. Я жеру для себе, я завжди хочу їсти. У мене голод сидить у кістках, у кістках! Розумієте, ненайсвітліші? Мій батько голодував, мій дід голодував. Будь вони прокляті всі, від самого Адама вони висихали від голоду і вмирали від заздрості до ситих. Я-то вже знаю, як заглядати в рот тому, хто їсть. Забудешся, слина сама тече, і груди мокрі, наче тебе кат виставив до стовпа і тебе встигла обплювати сотня роззявляк. Вам не зрозуміти, ви із ситих.
Вінки з червоних троянд, які цілий рік цвіли в палаті йських теплицях, опустилися на голови співтрапезників. Руки, що наче не належали тілам, заповнювали стіл наїдками. Апетитно пахло смаженим м'ясом, дичиною, гострими приправами з часнику, перцю, гвоздики, мускату, ванілі. Від чаш із спокусливими поблисками жиру ішла легка пара, чисті пахощі лимонів і апельсинів перебивались іншими, складними, звабними. Кухарське мистецтво зобов язане викликати спрагу й жадібність.
Ставши нероблено серйозним, Іоанн звівся на лівій руці і вправно бризнув вином з кубка на кам'яний виступ у стіні, формою схожий на храмний аналой.
— Божественному і Єдиному — вічність у житті і слава!
Над подобою аналоя висіла ікона. Святий Георгій з обличчям Юстиніана проштрикав списом багатоголового змія.
— Ти робиш возливання по-еллінськи? — здивувався Євдемоній. Знаючи, що таке для господарів вуха їхніх слуг, колишній префект говорив пошепки.
Каппадокієць махнув головою знизу вгору, наче хотів ударити носом, як рогом.
— Говори голосно, тебе ніхто не почує, крім нас двох. Ага-а! — Каппадокієць розреготався.— То твої нишпорки зупинилися на моєму порозі? Ти не знаєш, що мені за столом прислуговують або глухі, або глухонімі? Вчені мавпи.. Щодо Єдиного, то я Його люблю. Для мене Він — усе Я пристав до Нього нікчемним Він створив мене, як бог Я все знаю, я мудріший за диявола. Я розумніший за тебе, Трибоніане, вп'ятеро, за тебе, Євдемонію, теж уп'ятеро Ви, у своєму роді, варті один одного. А Він мудріший за мене в сто разів. Ми всі тупоголові. Брехня, я тупоголовий тільки перед Ним,— виправився Каппадокієць.— Воз-лиття! Так, для Нього я зроблю все, що не зробить і ...— Іоанн хотів було згадати Феодору, але вчасно спинився.— Словом, я часто бажав перетворитися на Олену Прекрасну або в царицю Савську... Та пийте, їжте!
— О найсвітліший, о п'ятимудрий! — вигукнув Трибоніан. Обличчя колишнього квестора освітила посмішка, іронічна і розчулена.— О премудрий із мудрих, який бажав би вміти змінювати свою зовнішність і стать! Успіху тобі! Дехто, спробувавши таке, як кажуть, перетворився на осла. Але ти надто хитрий, щоб з тобою сталася така пригода. Поговоримо краще про любов до Божественного. Подумай. Не для гри долею хай буде сказано — піддані звикли до насильницької зміни автократорів. Та чи знаєш ти, що безперервно повторювана дія, що звички народів, роблячись звичаєм, переходять у закон? І — проти існуючого не виступають — діяння, що відповідає звичкам народів, уявляється їм правом, основаним на дрброчесності. Пояснюю прикладом. Чи не тому так легко утвердився на престолі... ну, скажімо, базилевс Омега і чи не тому так само легко його скинув базилевс Псі?
Забувши про хмільну розкіш столу, Іоанн і Євдемоній ніби повисли на устах ритора. Він говорив страшенно небезпечні слова. Та в мозкові Іоанна легіст збуджував відгуки, так ніби сам Іоанн розмірковував про те ж саме. Справді, престол імперії не міцний. Нехай згодом таємні пружини переворотів оголювалися і те, що сталося, здавалось простим і доступним. Та чому ж було так доступно скидати базилевсів? Здається, що Трибоніан зумів покласти руку на потаємне таємниць. І — добре вибрав час!
Упиваючись владою своєї думки, легіст зробив паузу. А, навіть Носоріг, зі всією його зухвалістю, мовчить і чекає! Можна говорити далі.
— Отже, звичка — звичай — закон — ось свята трійця, єдина в іпостасях, наче отець, син, дух святий. Проте наполегливістю впливу можна перетворити і створити звички народу. Кому, як не нам, відомі порожнеча і безплідність народів, якщо їх не поливати водою указів, не збагачувати добривами діл, не місити мечем влади. Нехай дія весь час повторюється і те, що було насильством, стає правом.
Вдаючись до засобів адвокатів, традиційних з часів трибуналів італійського Риму, Трибоніан вимовляв окремі слова, ніби читаючи великі букви, що надавало їм особливої вагомості.
— Так, так, повторюю, насильство перетворюється на благодійне право. Ж ахливе і огидне для батьків можна зробити божественним для дітей. Чи не так сталося з релігією? Наша свята віра нашим дідам здавалася паскудним блудом рабів і тупоумних жінок, нашого рятівника вони блюзнірськи зображали з ослиною головою. А потом-ки гонителів припали до ніг розп'ятого. Хрест, зброя ганебної страти, яку за законом не можна було застосовувати до римського громадянина навіть за будь-який злочин, цей хрест вознісся на лабарум війська імперії і на діадему імператорів. Божественність базилевса, виконавця волі Христової і лише перед Христом відповідального, утверджує божественне право правління і передачі престолу в спадщину чи по волі базилевса, за заповітом, як майно. Наполегливо утверджуючи в законах божественність влади, я створюю непохитність престолу. Віднині і у віках усі шукатимуть науки в законах Юстиніана, щоб через власність і одноосібну владу забезпечити добробут людей у земному житті і рай для їхніх душ!
Трибоніан зробив красивий жест адвоката, ніби даючи скрутитися сувоєві, на якому була написана промова.
Мудро... Каппадокієць зрозумів, що помилково він бачив у легістові лише велемовного писця, надзвичайно хитрого торговця законами. Ні, і в підкупності, що на заздрість щедро збагачувала квестора, була послідовність. Він творив, руйнуючи. Звичайно ж, несподівана немилість була тільки грою Божественного, справжні слуги рідкість, Єдиний не відмовиться ні від свого Носорога, ні від Трибоніана.