В останні три дні Дніпро помітно спадав, але сьогодні вода спинилася. Це була ознака того, що в верхових лісах линули дощі.
Впадаючи в Дніпро, Рось утворила на його правому березі довгий мис — ним вона прикривалась від старшого брата. Від цього мису до острова було з верству. Голова Торжка відкидала Дніпро до його лівого берега.
Хто раніше торкнеться мису, хто випередить суперника, повернувшись на острів? Каламутна вода була така холодна, що тіло стискувалось, забиваючи дихання. В перші миті плавці мимоволі наддали з усіх сил. Коли шкіра вбулася в холоді, вони стали робити рухи розміреніше.
Діставшись мису, плавці мали право вийти на берег зігрітися. Природні умови робили змагання жорстокішим, ніж здавалося з першого погляду. Хто відстане, звичайно, не захоче гаяти час на перепочинок і може закоцюбнути на зворотному шляху.
Біля берега острова течії майже не відчувалося. Ближче до середини ріка, прориваючи русло в наносах піску й намулу, підхопила плавців. Стало ще холодніше. Спочатку, біля берега, Ратибор випередив Індульфа. Тепер він зрозумів, на що розраховує прус. У стержні-потоці Індульф поплив щосили. Він робив часті змахи, зариваючи під себе зігнуті в ліктях руки. Голову він тримав під водою, піднімаючи обличчя для нечастих вдихів. Ратибор не вмів так плавати і втратив перевагу першого ривка.
Течія зносила. Якісь великі рибини раптом заметалися під Ратибором. Йому здалося, що твердий плавник уколов його в груди.
Перегнавши, Індульф став віддалятися. Прус вчинив правильно, він швидше переплив важке місце. Тут вода йшла тихіше, суперника майже не зносило. Він був ближче до мису, ніж Ратибор.
Скрізь, як у бою, є своя хитрість, свій розрахунок — перемагають мудрі. Ратибор допустився помилки.
Росич не розумів складності боротьби з прусом, який виріс біля моря. З раннього дитинства пруса вимогливо привчали до холодної води крижаного моря, він знав не просте струмування річкової течії, а зрадливу гру прибережних вирів. Індульф заманив Ратибора на поле, де сам він був дужчий і вміліший.
Втоми Ратибор не відчував, тіло було слухняним. Змирившись з думкою про повернення без перепочинку, він стежив за Індульфом. Чи змерз він, чи зважиться вийти на берег, розтерти ноги на сонці?
Ні... Ратибору залишалося ще півсотні кроків чи помахів, коли Індульф досяг мілини. Прус став, йому тут було по пояс. Розбризкуючи воду, він вибіг на пісок, підняв руку на знак першого успіху і знову кинувся в Дніпро.
Діставшись берега, Ратибор вчинив інакше. Гладенький бережок, який залишив, відступаючи, Дніпро, був твердий і рівний, наче викладена шалівками підлога. Ратибор побіг угору проти течії. Бігти голим тому, хто вмів бігати з важким мішком за плечима верстви, не переходячи на крок, було все одно що літати на крилах. Він пробіг зо три сотні кроків, не помітивши того. Умови не заперечували такого прийому.
Індульф встиг подолати майже третину відстані, плив прямо проти течії. Ратибор плив навскіс униз. їхні доріжки повинні були зустрітися на острові, де плавців уже чекали.
Ратибор не помітив різниці в теплі берегової води — тіло застигало. Плавець непомітно для себе дубів. Його і пруса розділяло кроків тридцять-сорок. Зараз течія допомагала Ратибору і протистояла Індульфу.
Втрачаючи швидкість, Індульф плив не так, як спочатку, голову він не занурював, плечі піднімав вище, ніж треба. Обличчя в пруса скривилося від болю й досади. Ратибор подумав про судому, яка могла схопити суперника. Якось таке було з ним. Улітку на дні холодної ковбані його хапонув незрозумілий, як прокляття, біль, що вп'явся ззаду в гомілку. і
Ратибор дав течії знести себе ближче до Індульфа. Ще трохи, і обидва відчули мілину. Для глядачів ніхто не переміг. Посинілі суперники повернулися на берег пліч-о-пліч. Індульф тримався прямо, але Ратибор знав, що це дається нелегко: на лівій литці пруса здулася гуля.
Накинувши плащі, вони обігрівалися під променями сонця, розминаючи задерев'янілі пальці. Повторити змагання ніхто інший не зважився.
Байдикування змінилося поквапливою роботою. Купці домовилися з прусами, завершили торг з росичами. Пора, пора вниз, поки не відкрилися пороги.
Ромейські кораблі підтяглися ближче до берега. Човни росичів утворили мости між берегом і кораблями. З кораблів зносили мішки з сіллю, короби з сушеними солодощами — коричневими абрикосами без кісточок, поморщеними чорними сливами із пахощами диму, виноградом, засушеним цілими гронами. Розкочувались, перемірювались яскраві тканини з вималюваними квітами, птахами, звірами. Розгиналися і теж вимірювались джгути для браслетів та намист, сплетені з міді, гнучкої бронзи, білого срібла.
Прикраси передавалися покупцям у маленьких коробочках з кедрових дощечок, що робило ще привабливішими вигадливі вироби з олова та мідних сплавів. Ножі з тонкими лезами перевірялись на гнучкість клинка.
Сухі, майже невагомі стручки червоного перцю продавалися десятками. Залишки лому і насіння віддавалися покупцеві безплатно. Старші куштували, чи не згіркла оливкова олія, запускаючи довгі палички у вузькі горла високих глиняних фляг.
Розвантажившись, купецькі кораблі піднялися над водою і знову осіли під вагою зерна. Росичі носили шкіряні мішки із зерном на спині, притримуючи їх обома руками за роги, схожі на свинячі вуха. Ромеї допомагали і стежили за рівномірністю укладки. Переглянуті грубі й тонкі шкури скочувались і сильно стягувались ремінням — так вони займали менше місця. Круги воску забивали вниз, ховаючи від сонячного проміння. Ромеї натягували поверх товару зшиті вичинені товсті шкури, щоб оберегти від дощу і роси. Один за одним, прийнявши вантаж, кораблі відходили від берега на довжину якірних канатів. Побоювалися, що Дніпро обміліє за ніч ще більше.
Пруси й ільменці не брали участі в чужому ділі Розпитавши росичів, вони на всіх СЕОЇХ човнах вирушили до лівого берега Дніпра пошукати свіжого м'яса і риби Невід у них був свій і не один. Не забувши привезти дров, удачливі мисливці покликали росичів до своїх казанів, відповідаючи на гостинність.
Світлий захід змінився місяцем — срібним щитом росичів, похмурою Гекатою колишньої Еллади, Сонцем Мертвих персидських магів, Нічним Сонцем злодійських банд Візантії. Місяць вибілив печаллю стоптаний пісок, коротенькі тіні від вибоїн розцяткували Торжок-острів. Завтра люди підуть звідси, дощі змиють сліди, поламані кущі дадуть нову зе'лень, вітер розвіє попіл вогнищ.