В правлінні Анастасія І паті й, полководець чесний, але без талану, потрапив у полон і був викуплений дядьком-ба-зилевсом. Після цього патрикій провадив замкнуте, одноосібне життя. Його дружина славилася і вродою, і витриманістю поведінки, що не завжди супроводжує дар краси. Сам Іпатій вважався добрим сім'янином і ревним кафо-ликом.
Юстиніан якийсь час розмовляв з небожами Анастасія, після чого підслухувачі Іоанна Каппадокійця принесли відставному пресвітлоліу значну звістку: достеменно, що І паті ю, Помпею, Пробсу звелено повернутися додому.
Носоріг підглядав. Троє патрикіїв спустилися сходами Буколеону, вибралися на малу галеру. Застояна вода збрижилася під веслами. Стулки водяних воріт роззявили пащу.
— Так,— сказав Іоанн,— між екскубіторами балакали
' Помпей — полководець, проконсул і консул, член тріумвірату разом з Юлієм Цезарем і Крассом, далі суперник Цезаря, вбитий у 48 році до н. е.
С у л л а — римський диктатор, помер у 78 році до н. е.
про діадему для Іпатія. Не заради цього ж Улюблений випустив пташку на волю. Не розумію... Я не зважився бі А тому я й звуся Іоанном, а не Юстиніаном. Тому Божественного й не збентежило провіщення про мантію Августа для мене. Поміркуємо тепер, коли б спитав у мене Незрівнянний поради, що б я відповів? Ні... мій розум запліснявів... я тупію, віддалений від Найвеличнішого...
Свята праця на користь імперії заступить образи, Несправедливо завдані охлосом. Новий квестор Василід потрібний лише як ім'я в едикті. Юстиніан наказав покликати Феофіла, талановитого помічника Трибоніана.
— Мене турбує Єгипет. Запиши думки, які ти вкладеш у потрібну форму для новели
Феофілу була відома вдавана скромність таких виступів. Божественний ревнивий. І все ж це не псувало справи. Юстиніан диктував:
— Так от. Нелад у надходженні єгипетського хліба виник ще до Нашого сходження на престол. Ми ще тоді дивувалися такими недоглядами, коли Всевишній Нас не закликав. Наша увага не обминає малого, тим більше помічаємо Ми великі діла. Тому що вони мають державне значення. Постачання хліба з Єгипту припиняється. Піддані землевласники переконують, що все виплатили. Піддані пагархи 2, збирачі, особливо місцеві власті, так усе заплутали, що істина приховується для вигоди безпосередньо причетних до хлібних справ...
Дрібний скоропис законника розцяцьковував папірус. Юстиніан викладав закон-новелу із завершеною точністю. Призначається новий сановник із званням августалія в титулі пресвітлого. За допомогою шестисот солдатів — підлеглих тільки йому! — августалій збирає хлібний караван для Візантії. До відправки хліба в столицю заборонене будь-яке вивезення зерна зі всіх єгипетських міст! Якщо хліб буде вивезений із запізненням, якщо його буде вивезено менше, августалій та його заступники і помічники терплять грошову покару по одному соліду за кожні два мішки. Покара лежатиме на августалії та його наступниках, на його заступниках, на помічниках та їхніх наступниках, поки аж не буде стягнуто всю подать...
1 Так називалися нові закони на доповнення Кодексу.
2 Пагарх — вищий чиновник-адміністратор, який стежить за надходженням податків.
Базилевс збагачував свої думки простими словами:
— Пам'ятатимемо, що видавання невиконуваних законів просто шкідливе. Пожиттєвість, спадкоємність невнесених податків суть необхідності. Пеня-несплата повинна переслідувати підданого беззастережно. Тим паче, що гріховна людська порода введе августалія в спокусу особистого збагачення, скажу я тобі, Феофіле. Нехай же, наче первород-ний гріх Адама й Єви до пришестя спасителя нашого, несплачений податок тягнеться за наступниками, за наступниками наступників... Поки не буде погашений. Запам'ятай, Феофіле, така думка, схожа на безсмертну душу, що оживляє тіло, нехай входить у всі закони. Вічна імперія, вічні обов'язки підданих. Раз недоглянуте ними не обмине окладних списків, як жоден гріх християнина не випаде із записів ангела-хранителя...
Перед внутрішнім зором Юстиніана постало кошлате обличчя ченця на дельфійському жертовнику. Базилевс задумався. Феофіл причаївся, як миша, що остерігається порушити спокій кота. /
У чомусь лютий єретик був і правий. Юстиніану пригадався памфлет, не так давно донесений йому вірним Носорогом. Із зухвалим збиткуванням безіменний автор пропонував базилевсу обкласти всіх єретиків подесятиренним проти кафоликів податком: "і ти побачиш, зовсім не божественний, як твоїх підданих осяє проміння істини. Не вогнем переконуй, а твоїми геніальними способами перетворення гною, яким підживлюють поля, на золото діадеми. А втім, незабаром тобі ні з кого буде здирати шкуру, твої піддані скоро переселяться на небо".
Юстиніана турбувало зменшення кількості підданих. Він підвищував податок з холостяків, підтвердив раніше видані едикти проти безшлюбності, додав нові. Справді, південь збезлюднів, особливо Сірія.
— Запиши збоку,— наказав Юстиніан Феофілу,— про заходи розмноження підданих.— Він змахнув рукою.— Про залучення колоній із задунайських варварів на вільні землі наших азійських володінь! — І знову тривога перебила хід державної думки.
Юстиніан згадав Орігена, промайнув Іпатій, тремтячі руки Пробуса. Геть! І він повернувся до нільського хліба:
— За індиктом вартість єгипетського хлібного вивозу становить щорічно вісімсот міріадів солідів. Надалі ми не будемо збільшувати зобов'язаностей підданих. Тому справедлива десятина мусить збиратися августалієм за допомогою його воїнів зі всіх міст, поселень та осіб у Єгипті. І нехай августалій не обтяжує убогості своєї мислі розмірковуваннями про неврожаї... Зібраний податок августалій вручає збирачеві корабельного податку...
Базилевс втратив стрункість викладу. Феофіл відчув доречність схвальної репліки:
— Отже, Божественний, августалій повинен і постачити зерно і стягнути податок.
— Так. Одне поєднується з другим. Іншим рукам недоречно доручити це. Збирач корабельного податку наглядає за августалієм. Кожен нехай стежить за кожним для виправлення помилки в зародку.
— З такою ясністю, Всевидче, не залишається місця для крутійства августалія і ліні твоїх єгиптян.