Несторіани бачили в Христі просту від народження людину, яка лише згодом приєднала в собі до начала звичайно-плотського начало божественне. Людяність убогого плебея— Христа розвивала в підданих зарозумілість.
Монофізитство охоплювало маси чернецтвуючих і дало при Юстиніані міріади непокірних великомучеників. Адже за вченням монофізистів усе людське начало в Христі розчинилося в божественному, як краплина в Світовому океані. Це було християнство, доведене до крайності, в ньому для Влади могло не залишитися й маленького острівця.
І решта схизм, менш поширених, але не менш отруйних, теж вимагали пильної уваги Автократора. Бо схизма означає "тріщина", і тріщина в невидимому тілі Церкви викличе рану в тілі імперії.
Європейські держави були більшою чи меншою мірою, але спадкоємцями імперії. Тому всі повстання, всі революції включали в свої програми вимоги про реформу Церкви, а дійшли до цілковитого відокремлення держави від Церкви.
Хитромудра, винахідлива титулотворчість становила частину етикету і обов'язковий початок звернення до базилевса і базилиси та оголошень від їхнього імені. За недогляд карали. В Палатії навіть у розмовах сам на сам перед іменем базилевса вживалися словесні пишноти. Простота в розмові свідчила про неповноту любові, що могло виявитися чумою для байдужодушого. Християнин повинен був любити і бога, й Автократора. Бог є любов.
Про себе Юстиніан казав: "Придумуючи корисне для підданих, я коротаю дні в праці, ночі без сну". Він не переслідував тих, хто називав його Айксомейтосом — безсонним.
До їжі він був стриманий. Його надприродний спосіб життя підтверджувався тим, що споживав він трошки овочів і фруктів, маленькі шматочки м'яса невинної тваринки— телятка, ягняти. Перед вином він давав перевагу напоям із соків груш, яблук чи слив. Угамовуючи спрагу, базилевс дбав про ясність думки. Тим більше він не шукав забуття. Маніхеї брехали, що душі знищених не дають йому спати. Базилевс був безгрішний, бо непокірні піддані, що бунтували і ставали на заваді його намірам, тим самим впадали в гріх самогубства, а базилевс, позбавляючи таких земного життя, виконував волю творця.
Але спав він справді менше від інших людей.
Кухарі, любов яких до базилевса була перевірена і підтверджена, лікарі, досвідчені в мистецтві розпізнавати отрути, оберігали плоть Божественного від темних підступів людей та від сліпих випадковостей Долі.
Люблячи рухатись, базилевс знав свій Палатій до дрібниць. Він умів зустрічати схід сонця на фортечній стіні за палацом Ормізди. Запрошуючи сановників, він на прогулянках вислуховував доповіді, вирішував. Часом, супроводжуваний єпископом з якоїсь далекої провінції, ведучи мову про справи віри, базилевс для пояснення таємниць Логосу 1 знаходив красномовно-переконливі образи в явищах неба і моря, в листі й формах дерев, у чашечці квітки з джмелем, обсипаним жовтим пилком.
1 Логос — в релігійній філософії вічна божественна думка, втілена в Христі, сині божому.
У своїй безпеці базилевс був певен. Палатій охороняв Коллоподій.
Родом з Палестини, але християнин і ромей, Коллоподій був помічений Юстиніаном давно, коли сам Юстиніан був непомітним небожем старого Юстина, одного з імперських полководців не першого ряду. Серед молодих іпаспистів Юстина Коллоподій відзначався талантом розвідника. Люте суперництво між полководцями робило не таким важлит вим проникання в заміри ворога чи розвідку його сил і доріг, придатних для наступу і відступу. Коллоподій проникав під намети полководців, завів собі вуха при самому Анастасы. Згодом Коллоподій дізнався перший, що хвороба старого Анастасія не була звичайним недугом. Коллоподій виявився одним з найосновніших діячів захоплення влади Юстиніаном.
Коллоподій не прагнув, як Велізарій, інший знайомий молодості Юстиніана, слави при світлі дня. В ньому з чуттям мисливця, який вибирає з приплоду краще цуценя, Юстиніан вгадав особливе покликання.
Комес спафаріїв Коллоподій залежав тільки від базилевса. Із захопленням скульптора, який отримав омріяну брилу порфіри, яку він чекав з нетерпінням Якова, що пас отари Лавана Коллоподій узявся за охорону Божественного. Він удосконалював, винаходив. З доскіпливістю ювеліра він перебирав спафаріїв, ці лати базилевса. Як кріт, він перерив Палатій таємними ходами підглядачів, він зумів убезпечити себе від зарази Палатія — розбещених екскубіторів — і готував докорінну реформу цього парадного війська. Всіх чи майже всіх небажаних в інших службах Палатія він випровадив. Він зробив Палатій таким же безпечним, як все одно коли б Божественний відмежувався від світу в мідній вежі. І завершивши, здавалось, усе, Коллоподій, знаючи нестійкість людських душ, потроїв старання. Він перевіряв, переперевіряв, ловив не слова, не шепіт — зітхання.
Сьогодні Палатій став острівцем у бурхливому морі, але базилевс не відмовлявся від своїх звичок. Божественний ішов уночі з Христотриклінія до східної стіни, не боячись убивць, які могли б зачаїтися в заростях троянд, схожих у сутіні на товсті брили. Врешті й тут, звичайно, була заслуга Автократора, який зумів вибрати слугу.
1 За біблійною легендою, Яків, щоб узяти за дружину доньку Лавана Рахіль, чотирнадцять років був у Лавана пастухом.
Стежини в троянднику були посилані білим піском. Щільно утрамбований шар не скрипів, і біла постать пливла ангелом у темряві. Вітер шаленів у верхів'ї кипарисів.
Зсередини стіна була побілена, і коло неї ніч здавалася яснішою. Юстиніан легко долав бойові сходи з широкими східцями із кам'яних плит.
На стіні вітер змусив базилевса похитнутися. Було приємно замогти стихію. Базилевс підійшов до краю стіни. Вітер натягнув покривало хмар і сам рвав його, як марнотратний господар. Місяць у своїй третій чверті котився до заходу. Коли його сяйву вдавалося прорватись, освітлювалися білі гриви скажених псів, які заволоділи Пропонти-дою. Під стіною поєдинок хвиль з камінням хвилелома відбувався в темряві. Халкедон спав без вогнів, і протока йшла в безмежжя.
Юстиніан любив море, через море він особливо любив Палатій. Нехай інший базилевс іде з цього виступу, який зловмисні піддані готові перетворити на острів. Заповіти даремні, Юстиніан залишить зразки. У кого/ є вухо, нехай чує. Сам він дізнавався про минуле, щоб не повторювати помилок.